Сторінка
1

Питання вдосконалення банківського законодавства

Ефективне функціонування банківської системи України здебільшого визначається рівнем її правової основи і немож­ливе без визначення правового статусу суб’єктів кредитної системи та детального регламентування різних аспектів банківської діяльності. Створення повноцінного банківського законодавства є запорукою належного управління економікою держави, побудови механізму сучасної кредитної системи України і формування правової держави.

Банківська система України функціонує на підставі цілої системи нормативно-правових актів, яка визначається терміном “банківське законодавство”. Загалом його можна визначити як систему нормативних актів, що містять норми, котрі регулюють діяльність банків та інших кредитно-фінансо­вих інститутів, а також їх взаємовідносини з клієнтами (відно­сини при встановленні структури й функцій кредитно-банківської системи, здійсненні основних банківських опе­рацій, питання правового регулювання розрахункових, кре­дитних, валютних відносин та операцій з цінними паперами, а також організацію банківського контролю за господарською та фінансовою діяльністю підприємств, організацій).

Банківське законодавство — це значний масив різно­манітних за юридичною силою, формою і сферою дії норма­тивних актів, що мають визначену ієрархічну систему. Згідно з цим банківське законодавство має низку особливостей.

Першою особливістю є міжгалузевий характер банківсько­го законодавства, адже воно містить норми різних галузей права. Найбільшого значення тут набувають норми консти­туційного, адміністративного, цивільного та фінансового права. Водночас багатогранність самої банківської діяльності дає підстави включати до складу банківського законодавства ще й норми кримінального права (наприклад, кримінальна відповідальність за виготовлення, збут фальшивих грошей, цінних паперів та іноземної валюти або порушення правил про валютні операції), цивільно-процесуального права (напри­клад, відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника або порядок стягнення коштів за виконавчими документами з установ, підприємств та організацій) та інших галузей права.

Другою особливістю банківського законодавства України е значна кількість підзаконних нормативних актів, а законів, що регулюють різні аспекти і питання банківської діяльності, не­достатньо. В таких країнах, як Велика Британія, Німеччина, США, Франція, налічується понад два десятки законів, що за­безпечують функціонування кредитної системи цих країн.

Недостатня кількість законів у цій сфері пояснюється, з од­ного боку, складною і повільною процедурою їх прийняття, а з іншого, — тим, що банківські відносини надто динамічні. Це зумовлює потребу постійно вносити зміни, спрямовані на вдосконалення зазначеної діяльності, що забезпечується опе­ративним прийняттям підзаконних нормативних актів. Отже, має місце перекіс законодавства в бік відомчих нормативних актів.

Відомчі нормативні акти (постанови, інструкції, положен­ня і правила) видаються на виконання і в межах закону і по­кликані усунути прогалини в правовому регулюванні банківських суспільних відносин.

Третьою особливістю банківського законодавства є те, що основний його масив, як зазначалося, представлений відомчи­ми нормативними актами. При цьому деякі державні органи управління спеціальної компетенції (Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку) наділені функціями нормотворчого характеру і вида­ють підзаконні нормативні акти, які мають міжвідомчий ха­рактер і відображають специфічну сферу їх діяльності, є обов’язковими для всіх юридичних і фізичних осіб.

Четвертою особливістю банківського законодавства є про­блема розмежування його з іншими галузями законодавства (адміністративним, фінансовим і цивільним), що має практич­не значення для ефективного розвитку і функціонування еко­номіки. При цьому слід констатувати роль публічних начал у регулюванні банківської діяльності, зокрема це стосується пи­тання меж втручання держави в банківську сферу.

Як відомо, сучасний нормативний вакуум у сфері банківської діяльності зумовлений зміною соціально-політич­ного устрою і напрямів економічного розвитку країни. Деякі нормативні акти не завжди узгоджуються між собою, інколи навіть суперечать один одному, що потребує поліпшення пра­вового регулювання банківських відносин і побудови кредит­ної системи в Україні.

Серйозною перешкодою для регулювання банківських відносин є внесення частих змін до законів невдовзі після їх прийняття, як це мало місце, наприклад, із Законом України “Про банки і банківську діяльність”. Часті зміни і доповнення до законів не сприяють стабільності банківського законодав­ства і негативно впливають на практику його застосування суб’єктами господарювання.

На стані банківського законодавства негативно позна­чається і практика неодноразових змін “правил гри”, зокрема прийняття за короткий час різних відомчих нормативних актів з тих самих питань. Так, 24 травня 1993 р. Правління Національного банку України своїм рішенням затвердило Положення, а 2 серпня 1996 р. Інструкцію про безготівкові розрахунки в господарському обороті України, а 29 березня 2001 р. НБУ було затверджено нову Інструкцію щодо безготівкових розрахунків.

Велике значення для розвитку банківського законодавства має концепція розвитку банківської системи України, яка по­винна, містити основні напрями та шляхи вдосконалення банківського законодавства. Зокрема, актуальним як у теоре­тичному, так і в практичному аспекті є питання його кодифікації. В розробленому творчим колективом НБУ проекті концепції розвитку банківської системи України передбачається створити на основі всіх чинних законодавчих і норма­тивних документів систематизований Кодекс нормативних актів щодо банківської діяльності, постійно підтримуючи його в робочому стані та ознайомлюючи з ним усі банки України.

Виняткове значення проблем удосконалення банківського законодавства зумовлює потребу у вирішенні низки питань, У плані законодавчої діяльності Верховної Ради України підго­товлено пакет законопроектів з питань банківської справи, які мають бути прийняті найближчим часом. У цьому пакеті є за­кони: “Про комерційні банки”, “Про банківський кредит”, “Про кредитну установу”, “Про Ощадний банк”, “Про валют­не регулювання”, “Про банківський нагляд”, “Про іпотечний банк”, “Про страхування обігу цінних паперів”, “Про випуск та використання цінних паперів”, “Про інкасацію”, “Про без­готівкові розрахунки”, “Про механізм повернення капіталу, вивезеного з України”, “Про строкові фінансові інструменти”, “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, “Про обов’язковий продаж валюти експортерам” тощо.