Сторінка
2
Багато винахідливості, спритності, знань, технічного уміння виявили творці «Біосфери-2», однак дійсну оцінку їхні праці могли б отримати тільки тоді, коли, пройшовши дворічне випробовування, перші еконавти «повернулися» на рідну Землю.
На жаль, уже через півтора місяці після початку експерименту з «Біосфери-2» стали надходити тривожні звістки. В атмосфері скляного будинку, де жили еконавти, почали накопичуватися надлишки вуглекислоти. Зміст цього газу перевищив заплановане. Щоб знизити його до норми, довелося застосувати механічні засоби. Тим самим концепція «чисто природної екосистеми» вже була порушена.
Відзначалися й інші тривожні явища. У штучній атмосфері «Біосфери-2» знизилася концентрація кисню. Вона стала такою ж, як, скажемо, у столиці Тібету Лхасе, що знаходиться, як відомо, на висоті 3500 метрів над рівнем моря, упала з 21 до 14%. І як результат — постійні головні болі і зниження працездатності учасників експерименту. Еконавти стали випробувати і деяке недоїдання. По-перше, розплодилися шкідники і стали з'їдати значну частину врожаю. Для боротьби з ними еконавти прийнялися розводити їхніх природних ворогів — комах, що харчуються личинками цих шкідників. По-друге, підвели свині: вони не бажали розмножуватися і набирати вагу, довелося забити їх на м'ясо.
Споконвічно передбачалося, що харчування біосферян буде близько до вегетаріанського, але дійсність далеко перевершила ці очікування. Виявилося, що виростити на чверті гектара досить продуктів для вісьмох людей — справа непроста. Еконавтам вдалося самим вирощувати лише близько 85% необхідних продуктів харчування. І вони стали швидко втрачати у вазі. Їм довелося споживати в добу усього щось близько 2 тисяч калорій. У результаті в середньому кожний схуд на 10 кілограмів. У біосферян було відзначено різке падіння вмісту цукру в крові, зниження кількості білих кров'яних тілець, холестерину і кров'яного тиску.
Взагалі у «Біосфері-2» не все йшло так, як сподівалися її творці й улаштовувачі. Приміром, чомусь розвелося багато мурах, хоча їх присутність у системі спочатку зовсім не планувалася. Трави і чагарники зненацька стали захоплювати територію, виділену під пустелю, тому що виниклий «під ковпаком» штучний клімат виявився надто вологим. Залишав бажати багато кращого і стан штучного океану. Зміст планктону в його водах різко скоротився, і позбавлені харчування коралові поліпи вимирали.
Далі з'ясувалося, що ґрунт у цьому гігантському парнику зайво багатий живильними речовинами, тому ґрунтові бактерії непомірно розмножилися. Ці мікроскопічні істоти споживали таку кількість кисню, що еконавти почали страждати від кисневого голодування.
Незважаючи на всі ці труднощів, експеримент був завершений. Точно в призначений термін, 26 вересня 1993 року, біосферяни залишили свій ковчег. І відразу ж після завершення цієї епопеї дві пари її учасників одружилися.
Американці не були би американцями, якби вони не постаралися не тільки дати цінні відомості науці, але і витягти зі своїх незвичайних пригод ще і комерційну вигоду. Практично всі учасники випустили мемуари, а один з них опублікував книгу рецептів біосферянської їжі. Адже вона допомагала знижувати вміст холестерину в крові, сприяла схудненню. До речі, самі колишні еконавти довго не могли звикнути до звичайної земної їжі. Адже вона здавалася їм якоюсь штучною, несмачною!
Але всіх біосферян переплюнули Джейн Пойнтер і Табер Маккаллум, два учасники цього експерименту. Вже в 1993 році вони заснували компанію ParagonSpaceDevelopmentCorporation, що налагодила масове виробництво . кишенькових біосфер. Були розроблені мініатюрні — розміром від 10 до 30 сантиметрів у діаметрі — біологічні аквасистеми. У них абсолютно без всяких відходів могли жити різноманітні морські і прісноводних тварин. На ці «іграшки» в Америці був великий попит.
У березні 1994 року в «Біосфері-2» почала працювати друга зміна біосферян, уже із шести чоловік. Перемінилася і парадигма досліджень. Перша вахта була зайнята в основному власним виживанням, прагненням забезпечити себе всім необхідним для більш-менш повноцінного життя. Тепер же в «Біосферу-2» стали ухожі фахівці-дослідники. Вони проводили експерименти, і термін їх перебування міг варіюватися від декількох діб до декількох місяців. Це вже були фактично не еконавти, а представники різних наук. І проводити повну ізоляцію їх від зовнішнього середовища — про цьому тепер уже зовсім не міркували.
Тим часом екологічна обстановка в «Біосфері-2» все більше погіршувалася. І восени 1994 року і друга зміна фахівців була спішно евакуйована, а будинок — наглухо закритий. У березні 1995 року було прийнято нове рішення — відкоркувати «Біосферу-2», ґрунтовно провітрити її і провести «генеральне прибирання».
У 1997 році проект «Біосфера-2» був закритий. Тоді з'ясувалося, що температура і хімічний склад повітря усередині приміщень у цьому рукотворному ковчегу починають виходити за межі безпеки. Американці витратили 150 мільйонів доларів і спробували відповісти на запитання, чи можна створити абсолютно автономну модель земної біосфери. На жаль, у цей раз досвід закінчився невдачею, «мала Земля», відтворена стараннями вчених і конструкторів, стала непридатною для життя.
Однак вже в січні 2001 року в цього довгого експерименту відкрилося друге дихання. Міністр енергетики США підписав з Колумбійським університетом угоду про використання будівель «Біосфери-2» для потреб його відомства. Було вирішено протягом двох років виділити 700 тисяч доларів на те, щоб пристосувати споруду для вивчення реакцій екологічної системи на глобальні і регіональні кліматичні зміни.
Завантажити реферат