Сторінка
3

Земля в космічному просторі

Найбільший у Сонячній системі астероїд — Церера. Його розміри — 970x930 км. Окрім того, цей астероїд було відкрито першим італій­ським астрономом Джузеппе Піацці 1 січня 1801 року й названо на честь Церери — римської богині, яка пов'язана з Сицилією — батьківщиною Піацці. Другим після Церери найбільшим астероїдом є Палада, яку відкрили у 1802 році, її діаметр становить 523 км. Церера оберта­ється навколо Сонця в головному поясі астероїдів, знаходячись від, нього на відстані 2,7 астрономічних одиниць. Вона вміщує у собі одну третину ваги усіх відомих астероїдів.

• Поділ планет на дві групи (див таб. вище ) пояснюється диференціа­цією речовини газового диска, з якого утворилася Сонячна система, під дією двох сил. Сила тяжіння притягувала частинки до центра сис­теми пропорційно густини речовини; сила магнітного поля утримувала частинки речовини залежно від їхнього заряду.

• Метеорити за своїм складом поділяються на три основні групи: залізні, кам'яні та змішані. Найбільший залізний метеорит упав у 1920 році на територію Намібії. Він отримав назву Гоба, його вага становила 60 тонн. Найбільший кам'яний метеорит важить 1,77 тонн. Його доля занесла на простори Китаю. Метеорити змішаного типу за розмірами значно менші за два попередніх типи. Рекордсменом серед них став метеорит, який було знайдено в Німеччині у 1805 році, його вага становила 1,5 т.

• На Землі знайдено близько 100 метеоритних кратерів, з них ЗО — у Єв­ропі. Найбільшими з відомих є Пучеж-Катунська астроблема (з грец. — «зоряна рана») на сході Іванівської області в Росії — діаметром 80 км та віком 183 млн років, кратер Менікуеген у Квебеці (Канада) — діа­метром 64 км та віком 210 млн років, та кратер Вредерфорт у Південній Америці — діаметром близько 100 км та віком майже 2 млрд роки.

• Щодоби на земну поверхню випадає понад 200 тис. метеоритів. Маса найбільшого з них, що впав у Південній Америці,— 60 т.

• За рік на поверхню Землі випадає понад 3 млн т космічного пилу, а також від 350 тис. т до 10 млн т метеоритів — кам'яних чи металевих тіл, що залітають в атмосферу з космічного простору.

• На території Австралії і ПА знайдено метеорити віком більш ніж 3 млрд років, що містять включення, формування яких розпочалося під час зародження Сонячної системи. Катаклізм відбувся 3,4 мільярдів років тому, ще до того, як сформувалися континенти. У той час, за свід­ченням учених, життя на Землі було представлене тільки бактеріями. У результаті падіння утворилися велетенські хвилі, висотою в кіло­метри, що розходилися від місця зіткнення, через які берегові лінії континентів піддавалися грандіозним руйнуванням.

• В Україні поблизу с. Болтишка Кіровоградської області знайдено запов­нений осадовими породами кратер, діаметром близько 25 км — слід падіння метеорита, яке сталося 100 млн років тому.

• Учені визначили вірогідність прямого влучення метеорита в людину. За їх розрахунками, вірогідність прямого влучення метеорита Із людину є такою: одне влучення за 180 років. Поки що на Землі було зареєстро­вано лише один випадок влучення метеорита в людину. Це трапилося у США (штат Алабама) у 1954 році, коли сплячу жінку було поранено залізним уламком з космосу.

• У 1908 р. під час падіння Тунгуського метеорита було знищено сотні квадратних кілометрів лісів, і лише безлюдність території не призвела до трагічних наслідків.

• Вчені вважають, що за рік на Землю випадає метеоритний потік, вагою більше 21 т.

• Найдавніша згадка про падіння метеорита датується 644 р. до н. е.

• Найстарійший з усіх відомих метеоритів було знайдено на території Китаю у місті Сіань. Його вага — 2 тонни, а вік становить приблизно 1,9млрд років.

• Найбільший музей метеоритів знаходиться у Санкт-Петербурзі. Колек­ція музею нараховує більше 300 зразків. Найбільшим серед них є метео­рит вагою 450 кг, частина великого Сіхоте-Алінського метеорита, який розсипався на шматки над Уссурійською тайгою 12 лютого 1947 року.

• Однією з найдавніших обсерваторій світу вважається відомий Стоунхендж. Ця споруда була створена 4—5 тис. років тому та за припущен­нями вчених виконувала роль астрономічних приладів, за якими люди бронзової епохи мали змогу чітко визначати дати сонячного та місячного затемнення, пори року та періодичність руху Сонця, Місяця та планет.

• У 1951 р. католицька церква офіційно визнала, що теорія великого вибуху узгоджується з Біблією.

• Першу російську обсерваторію було побудовано в 1692 році на бать­ківщині М. В. Ломоносова — у Холмогорах, поблизу Архангельська.

• Головне призначення календаря — співставляти події з низкою днів. Сло­во «календар» прийшло до нас з Давнього Риму. Воно походить від ла­тинських слів саіео «проголошувати» та calendarium — «боргова книга». У Римі початок кожного місяця проголошувався особливо, причому, в пер­ших числах кожного місяця було заведено сплачувати відсотки по боргах.

• Винахідником телескопа вважається голландський оптик, торговець скляними лінзами для окуляр. Але існує припущення, що насправді він лише скопіював оригінал, сконструйований набагато раніше не­відомим італійським винахідником.

• Аристарх Самоський (III ст. до н. е.) вважав, що Земля обертається на­вколо Сонця. Він намагався визначити відстань від Землі до Місяця, цілком ймовірно припускаючи, що ця відстань нескінченно мала за! відстань від Землі до зірок. |

• Перший прототип планетарія побудував у 1680 році нідерландський; мислитель X. Гюйгенс. Він виготував так звану «планетну машину», відтворивши модель руху тіл Сонячної системи через систему меха­нічних пристроїв.

• Першу обсерваторію сучасного типу було побудовано в Парижі. Ця обсерваторія розпочала свою роботу в 1667 році.

• Перше вітчизняне товариство дослідників космічного простору з'яви­лося в Києві у 1925 році.

• Першим приладом, який використовували для астрономічних спостережень, був гномон — вертикальний стовп, закріплений на гори­зонтальній площині.