Сторінка
2

Дерев’яна архітектура Покуття

Пізніше, основний тип дзвіниць, який ми окреслили вище, по мірі поширення на цілій Україні часто спрощувався, а розміри дзвіниць зменшувався. Та разом із тим у руках народного майстра ця проста схема набуває незвичайно великої різноманітності форм. Пропорції мас безконечно міняються. Форма їх незвичайно різноманітна – квадратова, з напівкруглим. еліпсним чи шестикутним закінченням, трикутна, п’ятикутна, шестикутна, округла, еліпсна, у формі сегменту, пів еліпса й т.д. Квадратові дзвіниці, побільшуючи свої розміри й кількість поверхів, часами виростають у складі архітектурні композиції з широким описанням, прекрасно різьбленими колонками та критими галерейками, які у свій час були поширені в міських будинках. Зразком таких розкішних будов можуть служити дзвіниці ХVІІІ ст. в Печеніжині (пов. Коломия), Ясениці Замковій (пов. Самбір), а також на Волині, Київщині й Полтавщині.

намітити історичний розвиток церковного дерев’яного будівництва тим важче, що в різних місцевостях зустрічаються деякі відмінні типи будови, - зміна форм не скрізь наступала одночасно в залежності від світових стилів.

Такою околицею є передовсім Бойківщина в Карпатах. Тут заховався дуже цікавий усталений тип будов, первісний найперше щодо своєї конструкції. Особливої уваги заслуговує конструкція й самий спосіб будування бойківських церков. Ступінчасто-пірамідальне перекриття бойківських церков свідчить про незвичайну давнину.

Оригінальний вигляд бойківських багатоповерхових церков із численними ступінчастими переходами й дошками давав привід деяким дослідникам й аматорам шукати подібності з норвезькими церквами й навіть індійськими погодами.

Переважна більшість бойківських церков побудована у ХVІІІ ст. – лише одна, можливо, в 1641 р. (перехресна на Закарпатті) – але в найстарших церквах сусідніх із Бойківщиною місцевостей, баланс підприємства навіть н цілій Галицькій рівнині й Волині, зустрічаємо ознаки того самого “бойківського”, себто первісного, типу церков із пірамідально-ступінчастим перекриттям.

ТИПІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОО ДЕРЕВ’ЯНОГО БУДІВНИЦТВА

Пірамідальна форма перекриття зрубів, як примітивна й найпростіша, могла затриматися лише в глухих закутках, яким є, наприклад, Бойківщина – на рівнині розвиток дерев’яного будівництва йшов далі. Передовсім з’являються восьмигранний підбанник.

Вісімка з клином-межилучником постійно вживається в церквах Гуцульщини. Загалом гуцульські будови мають свої особливості і творять до певної міри осібний тип. Походження п’ятизрубної хрещатої дерев’яної будови на Україні ще в належній мірі не висвітлене.

Характерні особливості гуцульських церков, крім хрещатого заложення, є такі. Середній квадратовий зруб переходить угорі у вісімку, перекриту високим восмибічним стіжковим перекриттям із невеличким заломом коло гзимсу.

П’ятизубні будови, крім стисло гуцульської території, поширені також у сусідніх до Гуцульщини землях – на Буковині, у Галичині (в повітах Коломия, Снятин, Калуш, Станіслав). Щодо п’ятибанних церков на п’ятизрубному заложенні, то їх у Галичині дуже мало й то переважно новіших часів. Досить поширені вони на Київщині, Полтавщині, Слобожанщині, відомі також на Поділлі й зовсім рідкі на Волині та Чернігівщині.

Певні відміни дають будови Буковини та Закарпаття. На цьому останньому, особливо в горах, ціле будівниче мистецтво було занесене з Галичини, про що свідчать і самі архітектурні форми, й навіть підписи майстрів-будівничих і мадярів, що приходили з Галичини, особливо в ХVІІ-ХVІІІ ст. Тут можемо назвати два ясно окреслені типи. Перший – у Карпатах від Вижня Верецького до Волового – має типову для українського будівництва тридільність, але бабинець і середній зруб, а часами і всі тни зруби, перекриті спільним дахом на чотири схили. Над бабинцем, АН досить високій вежі квадратового заложення панує бароккова баня. Одначе на цій вежі, за українським звичаєм, дзвонів не чіпляють, а будують окрему дзвіницю. Другий тип – на Закарпатській рівнині від Хуста до Рахова – псевдоготичного характеру; наслідує форми готичних будов Угорщини й Симигорода. Особливість цих будов є дуже висока, вузька вежа над бабинцем, завершена високим шпичастим псевдоготичним перекриттям.

Крім того, є ще спеціальний тип церков, що постав унаслідок чисто господарських відносин матеріальної неспроможності бідніших осель. Загалом же на Буковині поширення так званий нормальний український тип – український тип трибільної церкви з трьома або одною банею.

Виразну групу складають церкви Поділля та Волині – тризрубні з одного і трьома банями. Старші зразки цих будов, що збереглися переважно в західній і центральній частині Поділля, мають над бабинцем і вівтарем звичайне перекриття, тоді як середній зруб перекритий восьмигранною невисокою й малорозвиненою банею.

ЩО до Галицької рівнини можна вказати на незначні відміни в будовах Центральної, Північної та Західної Галичини. Але і в цих двох останніх округах будівництво має деякі особливості лише тому, що зберегло певні архаїзми – в північній частині (Рава Руська, Сокаль) – спокійні форми ренесансових бань.

Будови Середнього Придніпров’я відзначаються великою видовженістю форм і – впливом головним чином стилю рококо – витонченими й легкими банями.

На Слобожанщині дерев’яне будівництво постало щойно у ХVІІІ ст. руками тих переселенців, що приходили з Правобережжя. Все-таки під впливом своєї доби, соціальних відносин, географічного положення та інших обставин слобожанські церкви відмінні в деталях – при великій кількості поверхів спідні частини значно масивніші, тоді як верхні й особливо кулясті маківки – дуже тонкі, часами навіть непропорціонально до основи. Збережені чудові зразки п’ятибанних церков Придністров’я належать до найвищих досягнень української будівельної умілості.

Дерев’яні будови інших християнських культур збереглися в дуже обмеженій кількості в Західній Україні.

ДЕРЕВ’ЯНА АРХІТЕКТУРА ПОКУТТЯ

Покуття охоплює Коломийський, Снятинський, Городенківський і трошки Косовського району.

Цим краєм почали цікавитися дослідники ще наприкінці ХVІІ – поч. ХІХ ст. Сюди подорожують не лише географи, етнографи, а й письменники, поети, художники, лінгвісти, композитори. Покуття – батьківщина видатних людей. Тут черпали натхнення для творчості Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк, Василь Стефаник, Філарет Колесса, Гнат Хоткевич.