Сторінка
6
ВИСНОВКИ.
Поняття норми можливо найбільш повно розкрити лише як процес, як поняття, що розвивається. Норма є біологічним оптимумом живої системи, тобто представляє собою інтервал оптимального для людини психосоматичного функціонування живої системи.
Теорія норми- це теорія оптимальних процесів не лише в організмі, але і оптимальних екологічних зв'язків людини із середовищем, оптимальних міжлюдських і інших відносин, що цікавлять сучасну медицину. Проблема норми може бути правильно поставлена як теоретично, так і практично тільки при глибокому досліджені комплексу еволюційно-екологічних факторів. Для справді цілісного дослідження норми необхідне постійне звернення медицини до еволюційної теорії, екології, матеріалістичної діалектики.
Все в світі взаємозалежне та причинне обумовлене. В патології теорія причинності означає, що будь-яка зміна в стані живої системи детермінована матеріалами взаємодіями цієї системи і факторами середовища. Головний принцип теорії патології - принцип єдності морфології і фізіології. В основі всіх
функціональних змін завжди лежать морфологічно еквівалентні зміни, що синхронно відбуваються. Внутрішні перебудови морфологічних систем - основна причина зміни динаміки патологічних процесів.
Вияснення природи і характеру структурних (морфологічних) еквівалентів функціональної діяльності організму - одна із важливих проблем сучасної патології.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Адо А.Д. Некоторые философские аспекти учення о болезни. М, «Медицина, 1965г.
2. Адо.А.Д. Методологические принципы построения современной теории патологии.- В.кн.: Философские й социально-гигиенические аспекты учення о здоровье н болезни. М., «Медицина», 1975.
3. Адо А.Д., Царогородцев Г.И. Борьба материализма и идеализма в учений о здоровье и болезни человека - М.: Медицина, 1970.
4. Давыдовский И.П. Проблемы причинности в медицине. - М: Медгиз, 1962.
5. Егоров А.А. Причинно-следственные отношения и структура - В кн.: Некоторые вопросы методологии научного исследования. Вып.2. Л., изд-во ЛГУ, 1968.
6. Киселев Н.Н. Мировозрение и экология.- К.: Наук думка, 1990
7. Корольков А.А., Петленко В.П. Философские проблеми теории норми в биологии й медицине. М., «Медицина», 1977 г.
8. Мирсон Ф.З. Пластическое обеспечение функций организма. М «Медицина», 1968.
9. Петленко В.П. Философские вопросы теории патологии. - Л-д: т Медицина, 1971.
10. Петленко В.П. Эволюция здоровья и болезней человека. - В кн: Общество и здоровье человека. М., «Медицина», 1973.
11. Петленко В.П. й др. Детерминизм й теория причинности в патологии.-М. Медицина, 1978
12. Петленко В.П., Царегородцев Г.И. Философия медицини. Киев. «Здоровье», 1979.
13. Петров И.Р. Общие вопросы учения о болезни, этиологии и патогенезе. - В кн.: Методологические проблемы современной медицини. М., «Медицина», 1965.
14. Царегородцев Г.И. Диалектический материализм й медицина. М., «Медицина», 1966.
15. Царегородцев Г.И., Петленко В.П. Психологические аспекты болезни. - В кн.: Диалектический материализм и современная медицина. Киев. «Здоровье», 1967.
Завантажити реферат