Сторінка
4

Історичні типи світогляду

Від самого початку міфи були поліфункціональними, мали вони й сакральний (лат.: saker – священний, магічний) характер, тобто були поєднані з релігійними віруваннями.

Міфологічній формі світогляду притаманні антропоморфізм, тобто ототожнення природних сил з людськими, одухотворення їх. Тому усвідомлення факту поділу світу на світ речей та світ антропоморфних істот означало початок розпаду міфу. Релігія є більш пізньою та зрілою формою світогляду людства, а тому і більш дослідженою. В ній буття осягається іншими, ніж у міфі засобами. В релігійній свідомості вже чітко розділяються суб'єкт і об'єкт, а отже, долається характерна для міфу неподільність людини й природи і закладються основи проблематики, яка стане специфічною для філософії.

В релігії ідея відділяється від матерії і навіть протиставляється їй. Світ роздвоюється на духовний та тілесний, земний і небесний, горний і дольний, природний і надприродний, до того ж земний починає розглядатися як наслідок надприродного.

Світогляд — не просто узагальнене уявлення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття "світ" і "людина". Через ці поняття суб'єкт світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві установки.

Список використаної літератури:

1. Бродський А.И. От логоса к мифу // Диалектика. Творчество. – Л., 1990.

2. Древо мировое // Мифы народов мира. Энциклопедия. Т.1. М., 1991. - С.398-406.

3. Косарев А.Ф. Философия мифа. Мифология и ее эвристическая значимость. – М., 2000.

4. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. – М., 1991.

5. Лісовий В. Філософія як різновид діяльності // Філософська думка. - 1999. - №1-2.

6. Философия. Религия. Культура. – М., 1989.

7. Філософія. Підручник / Бичко А.К. та ін. – К., 2001.

8. Філософія. Підручник / За ред. Надольного І.Я. – К., 1999.