Сторінка
3

Короткий філософський словник

22. ІСЛАМ (араб., літер. Покора), монотеістична релігія, одна з світових релігій (поряд з християнством і буддизмом), її послідовники мусульманє. Виник в Аравії в 7 ст. Засновник Мухаммед. Іслам складався під значним впливом християнства і іудаїзму. В результаті арабських завоювань розповсюдився на Близькому і Сер. Сході, пізніше в деяких країнах Дальнього Сходу, Півд.-схід. Азії, Африки. Головні принцип ісламу викладені в Корані. Основні догмати поклоніння єдиному богу, всемогутньому Богу-аллаху і почитання Мухаммеда пророком, посланцем Аллаха. Мусульманє вірять в безсмертя душі і загробне життя.

23. ХРИСТИЯНСТВО, одна з трьох світових релігій (поряд з буддизмом і ісламом). Має три основні напрямки: православ'я, католіцизм, протестантизм. В основі віра вІісуса Христа, як Боголюдину, Рятівника, втілення 2-ої особи триєдиного Божества (див. Троіца). Прилучення тих, що вірять до Божественої благодаті відбувається через участь в таїнствах. Джерело віровчення християнства Священне віддання, головним в ньому є Священне писання (Біблія); а також “Символ віри”, рішення всесвітніх і деяких місцевих соборів, окремі творіння батьків церкви. Християнство виникло в 1 ст. н. е. серед євреїв Палестини, і відразу ж розповсюдилось у інших народів Средиземномор'я. В 4 ст. стало державною релігією Римської імперії. До 13 ст. вся Європа була христиїнізована. На Русяві християнство розповсюдилось під впливом Візантії з 10 ст. В результаті схізми (розподіл церквей) християнство в 1054 розкололося на православ'я і католіцизм. З католіцизму в ході Реформації в 16 ст. виділився протестантизм. Загальне число християн перевищує 1 млрд. людей.

24. ЧАРВАКА (локаята), ін.-інд. філос. вчення; вважається, заснованим в сер. 1-го тис. до н. е. полулегендарним мудрецем Брихаспаті. Відкидаючи авторитет вед і принципи, які вони проповідують (існування бога-абсолюту, душі і т. п.), Ч. вважає істинним те, що осягається лише неопосередкованим сприйманням. Існує - тільки цей мир (лока), єдина Реальність - матерія, мета людського існування - досягнення насолоди.

25. БРАХМАНІЗМ, 2-а стадія (1-е тис. до н. е.) формування інд. Релігії - індуїзма, що развинулась в* результаті пристосування* до ведичної релігії індоарійських племен місцевих культів інд.автохтонного населення. Верховні боги - Брахма*, Вишну* і* Шива*, більшу* роль грали* анимістич. подання*, культ предків. Складний ритуал, що вчиняється* брахманами, точна* обрядова регламентація життя, аскетич. подвиги розглядалися як засоби*, що забезпечували за законом карми краще* перетілення душі (сансара) і* кінцеве звільнення від* ланцюга перероджень.

26. ДАОСИЗМ (кіт. Дао цзя або дао цзяо), китайська релігія і одна з основних релігійно-філософських шкіл. Виник в сер. 1-го тис. до н. е. На основі вірувань шаманського характеру. Філософії даосизму притаманні натуралізм, зачаток примітивної діалектики і елементи релігійної містики. Основні представники Лао-цзи, Чжуан-цзи. На початку н. е. даосизм оформився в розвинену релігію. До 12 ст. створене "Дао цзан" зведення літератури даосизму. Мета адептів даосизму досягнути єдності з першоосновою світу та й шляхом алхімії і психофізичних вправ набути безсмертя. Послідовники даосизму є в Китайській Народній Республіці, де існує Асоціація тих, що вірять даосів.

27. КОНФУЦІАНСТВО, етико-політичне вчення в Китаї. Основи конфуціанства були закладені в 6 ст. до н. е. Конфуцієм. Висловлюючи інтереси спадкової аристократії, конфуціанство оголошувало владу правителя священною, дарованою небом, а розподіл людей на вищих і нижчих (“шляхетних чоловіків” і “дрібних людішек”) загальним законом справедливості. В основу соціального влаштування конфуціанство ставило моральне самовдосконалення і дотримання норм етикету (“чи”). З 2 ст. до н. е. і до Синьхайської революції 1911-1913 конфуціанство було офіційною державною ідеологією.

28. ЕЛЕАТИ (елейська школа) ін.-грец. філософії (6-5 вв. до н. е.). Гол*. предст.: Парменід* і* Зенон* з Элеї* (звідси назв.), Мелісс* Самоський*. Відводячи гол. роль в* пізнанні мисленню, Е. ш. протиставила його почуттям*. Сприйманню як текучому* і* нестійкому; вперше в* історії філософії була висунута ідея єдиного буття, розуміючи його як безперервне*, незмінне, присутнє в* будь-якому найдрібнішому елементі дійсності, що виключає безліч речей і* їхній рух.

29. ПІФАГОРІЙЦІ - послідовники древньогрецького філософа Піфагора з о. Самсона (біля 580-500 до н. е.). П. абсолютизували абстракцію кількості і відірвали її від матеріальних речей, тим самим прийшовши до ідеалістичної філософії, згідно з якою кількісні відносини є сутністю речей. Так, відкривши, що кількісно певний інтервал полягає у основі музикальних тонів і гармонії, П. абсолютизували це відкриття у своєму вченні про космічну "гармонію сфер".На цій основі виросли піфагорійський математичний символізм і повна марновірства містика чисел, яка поєднувалась з вірою Піфагора у переселення душ.

30.СОФІСТИ від грец. Sophistes (іскуснік, мудрець, лжемудрець), в Ін. Греції люди, що мають знання в якій-небудь області:

1) професійні вчителі філософії і красномовства 4 ст. до н. е. (Протагор, Горгій, Гіппій, Продік, Антифонт, Критій та ін.). Для софістів характерно переміщення інтересів від пошуків абсолютної істини про космос і буття до вироблення прагматичних рецептів поведінки людини “без забобонів” в суспільстві (критика традиційної моралі, скептична теорія пізнання, риторична, логічна і лінгвістична теорія “переконливої промови”). З критикою софістів виступили Сократ і Платон.

2) Професійні оратори 2-5 ст. н. е., класичні зразки давньогрецької риторики, що культивували.

31. АТОМІСТИ (атомізм, атомне вчення, атомістика), вчення про перервну, дискретну будівлю матерії. До кін. 19 ст. А. затверджував, що матерія складається з окр. неподільних часток - атомів. З точки зору сучас. А. електрони - "атоми" електрики, фотони - "атоми" світла і т. д. В більш широкому сенсі А. значить дискретність об'єкту, процесу, властивості (соціальний А., логіч. А. і ін.).

32. ПЛАТОНІКИ (платонізм) в широкому сенсі - ідеалістич. течії в філософії, що знаходяться під впливом Платона (передусім його вчення про ідеї). В більш вузькому сенсі - направлення в ін.-грец. філософії з 4 ст. до н. е. (див. Академія платоновська, Середній платонізм). З 3 ст. н. е. гол. формою П. став неоплатонізм.

33. ПЕРИПАТЕТИКИ (перипатетична школа), (від грец. reripatos - крита галерея), або Лікей (по назв. Гімназії на окраїні Афін), філос. школа, основана Аристотелем. Після Аристотеля близько 34 років очолювалася Теофрастом. Предст. П. ш. займалися також конкретними науками (теоретик музики Аристоксен, історик і теоретик гос-ва Дикеарх, фізик Стратон з Лампсака, географ і астроном Аристарх Самоський і ін.).