Сторінка
3
Свобода людини за Валлою заключається в тому, щоби обрати Бога головним на своєму шляху. Думки не мають протиставлятися святому письму. Знання, пристрасть до науки не мають виходити за межі дозволеного вірою. Знання не настільки важливі, як віра, любов. Бо перше хіба що призводить до єресі, а друге корисне для життя. Людина не має переживати із-за того, що не може познати те, що не знає ніхто. Так само як і не варто переживати, що хтось має більше за тебе. Стриманість і терплячисть найкраще в цьому допомагають.
По волі і бажанню людини нічого не може бути, бо все від божої волі. Не може бути причин, по яким християнин відступає від біблії, зокрема від писання Павла. Валла вважає філософію непотрібною для релігії, бо вона підриває догми віри.
Але автор визнає існування філософії, те що вона „підкорила півсвіту”, з її загальним визнанням.
Автор звертається до античної культури – наводить розповідь про Аполлона і Секста, про титанів, про Аристотеля. Це показує наскільки був сильним ще вплив античної культури на автора. Але цими розповідями він хоче доказати всемогутність бога, що все залежить від нього.
Також Лоренцо Валла у своєму творі згадує про неформальні інститути: друг має якісь обов’язки, обіцянка зобов’язує її виконувати, про визнані більшістю книжки і авторів не можна говорити погано, нагороди є корисними.
Роблячи підсумок, можна сказати що людина не є вільною в сучасному розумінні. За Валлою людина має свободу вибору між злом і добром, але на все воля Божа. Добро – це якби там де є Бог, зло – там де Його нема. Можливо в самому творі і нема такого протиставлення, все ж все те погано що не по законах божих. Філософія – це „розсадник єресей”, бо філософи нерелігійно, несмиренно мислять. Можна думати, але не суперечити релігії. Свобода обмежується релігією.
Література
1. Лоренцо Валла „Про свободу волі”, сайт lib.ru