Сторінка
2
Для доведення того, що передбачення не є перешкодою свободі волі, автор розповідає історію про Аполлона і Секста Тарквінія. Аполлон мав дар передбачення майбутнього, давав правдиві віщання. До нього звернувся Секст Тарквіній, у відповідь почув, що помре убогим у вигнанні, буде вбитий гнівом співгромадянами. Секст приніс царський подарунок і попросив змінити на краще передбачення. Але Аполлон сказав, що це неможливо, бо він знає рок, але не установлює його, він передбачає долю, але не змінює її, він – перелік вироків, але не суддя. А Секст замість того, щоб подякувати за правду, звинуватив Аполлона:” .якби ти не передбачив цього, все це не мало статися зі мною”.
Якщо Секст не міг захиститись від передбачення Аполлона, без сумніву, що і Іуда не міг обвинувачувати передбачення Бога.
Скориставшись фабулою тої самої історії, Лаврентій висловлюється про Боеція. Перед земним царем, який звинуватить тебе в тому, що ти на якійсь посаді зробиш багато помилок, можна виправдовуватись, ніби ти цього не зробиш. Але Аполлон знає майбутнє, він не говорить заради попередження, а заради передбачення. Невже Секст не може утриматись від злочинів, не може творити добро, не може захистити свою душу від зла, не має свободи волі? Але Юпітер як створив вовка злим, зайця боязливим, лева хоробрим, віслюка дурним, собаку скаженим, так і одна людина має черстве серце, інша – м’яке, одна народилася схильною до злочинів, інша – до добра. Крім того один наділений розумом, який може змінитися, інший – ні. Так Секта бог створив зі злою, невиправною душею. Сект поступає погано відповідно до складу свого розуму, а Юпітер відповідно наказує за справи і дії. Тоді злочин Секста менший за злочин Юпітера, бо Сексту не дозволяється робити нічого крім зла. Волі і могутності Юпітера нічого не може протистояти.
Мудрість бога не може бути відділена від його волі як на приладі Аполлона і Юпітера. Так провидіння не є причиною необхідності, але все що є, повністю від волі Бога.
Щоби пояснити, що свобода не відсувається Волею Бога, Лаврентій розповідає слова Павла про двох синів Равекки і Ісаака. Коли вони ще не народилися і не зробили нічого доброго чи злого, було сказано їй: старший буде в залежності від меншого. Як було написано: Іакова я полюбив, Ісава зненавидів. Але неправди в Бога немає, бо кого милувати, він помилує, кого жаліти, того пожаліє. Письмо говорить Фараону: поставив я тебе, щоби показати над тобою силу свою і щоби було відомо по всій землі ім’я моє. Людина не має право сперечатися з богом. Гончар сам робить один посуд для богатих, інший для бідних.
Свобода волі не заважає волі Бога, бо воля має первинну причину, яка має корні в мудрості Бога. Проявивши до одного твердість, до іншого – милість, він не позбавляє нас свободи волі, тому що робить це наймудрішим і найсвятішим засобом; скритий зміст цієї причини він помістив в тайному місті, ніби в скарбниці. Ті хто наділені схильністю до гріха від кого відвернулися, на це заслужили: бо всі ми складаємося з першоречовини, яка була забруднена виною прабатьків і перетворилася на глину. Але Адам був зроблений з незабрудненої матерії і не мав схильності до гріха. Схоже до нього були зроблені ангели: одні були схильні до зла, інші – до добра, хоча були з однієї субстанції. Одні служать Богу, інших якби сховали з очей. Так і люди зроблені з однієї глиняної маси одні – в честь, інші – в приниження. Тому, якщо в наслідок гріха Адама люди схильні до зла, то, без сумніву, Христос звільнив їх від цього. Люди самі себе схиляють до гріху, як Адам і ангели.
А Боецій занадто пристрасний прихильник філософії, не говорив в своєму творі про релігію, про Христа.
Люди мають стояти за віру, а не за вірогідність, яка базується на розумі. Нема нічого більш важливого ніж смиренний розум для християнина.
ВИСНОВКИ
Про свободу людини Лоренцо Валла говорить в контексті свободи волі. Від свободи волі залежить все: будь-яка людська дія, всяке право і несправедливість, всяка нагорода і покарання. Провидіння не стоїть на перешкоді свободи волі. Воно не є причиною необхідності, але все що існує, є волею Бога. А воля Бога корениться в його мудрості. Бог бачить майбутнє, він знає волю людей, але вони все роблять добровільно. Люди самі себе схиляють до гріха. За першородний гріх Адама люди були наділені схильністю до зла, але Христос звільнив своєї смертю людей від цього. Свобода заключається в тому, що людина може вибрати між добром і злом, між гріхом і милістю.
Лоренцо Валла роздумує про свободу волі, свободу людини крізь призму релігійних догм. Людина у всьому має керуватися святим письмом, все її буття має бути пронизано вірою в Бога. Люди мають вірити, надіятись і любити. Треба стояти за віру, а не за ймовірність, яка базується на розумі. Знання, філософія мало чого дають для віри, тому автор говорить про смиренність в думках, намагання уникнути пристрасті до знання високого. Божественні речі так само не варто знати, бо вони гублять віру. Краще просто любити. Непомірна пристрасть до знання божественних речей призводить до безумства.
Завантажити реферат