Сторінка
20
8/9. оплата учетной стоимости векселя
10. Оформление поручительства по векселю
11. Оплата комиссионного вознаграждения банку за проведенные операции с векселями
9/12. Регистрация векселя в Книге учета учетнных векселей
10/13. Передача векселя в кассу на хранение
11/14. Предъявления векселя к платежу
12/15. Подписание Акта предъявления векселя к платежу
13/16. Оплата вексельной суммы ( и процентов, если они предусмотренны)
17. Неуплата или частичная неуплата векселедателем (платильщиком) вексельных сумм ( и процентов, если они предусмотренны)
18. Оплата вексельных сумм (и процентов, если они предусмотренны) в порядке поручительства
19. Перечисление платежа по векселю
14/20. Возврат векселя с отметкой о погашении
21. Осуществление протеста в неплатеже по векселю
22. Предъявление требования в порядке регресса в неплатеже по векселю
23. Погашение суммы, связанной с обязательствами по просроченному векселю
24. Выдача кредита
25. Невозврат кредита и (или) процентов по нему
26. Обращение взыскания на заложенные векселя (через судебные органы).
Операцiя врахування векселів, що здійснюється банками, полягає в тому, що банк надає векселедержателю кредит шляхом купiвлi у нього векселя до настання термiну платежу, але по цiні, яка є меншою за вказану на векселi на величину дисконту (тобто це є певна винагорода за достроковий платіж або плата за користування кредитом), тобто економічна суть даної операції полягає в достроковій грошовій реалізації векселя його держателем банку і перетворенні комерційного кредиту в банківський. При цьому розмiр дисконту розраховується на пiдставi вiдсоткової ставки врахування векселiв i встановлюється за узгодженням з векселедержателем. За іногородними векселями додатково враховується до суми дисконту поштово-телеграфнi витрати, а також комiсiя банку за інкасування iногородних векселiв.
Звiдси, розрахунок суми дисконту відбувається за наступною формулою
Вн х Т х П
Д = ------------------- , де
360
Д - сума дисконту;
Вн - номiнальна сума векселя;
Т - строк в днях з дня врахування до дня платежу;
П - облiкова ставка ( у виглядi коефiцiєнта).
Процес врахування векселів виникає внаслідок того, що продавець продукції, ставши векселедержателем, досить часто під впливом нерівномірності надходжень і видатків у процесі своєї виробничо -комерційної діяльності відчуває потребу в грошах для розрахунків з власними кредиторами. Тому він, не чекаючи настання строку платежу за векселем, шукає таку організацію, яка б купила у нього чуже зобов’язання (зокрема банк).
Враховуючи вексель, банки мають звертати увагу на правильнiсть оформлення i вiдповiдність усiх реквiзитiв векселя. Окрiм цього до векселя виставляється вимога наявностi не менш нiж 2 пiдписiв, тобто векселедавця й першого векселеотримувача. Кiлькicть передавальних пiдписiв є свiдоцтвом надiйностi векселя. Але ж тут в обов’язковому порядку треба перевірити неперервнiсть індосаментiв та законність володiння векселем. Що стосується термінів погашення, то перевага віддається короткостроковим векселям. Не приймаються на врахування векселі, наданi юридичними особами, векселі яких пред’являлися до протесту протягом останнiх 6 мiсяцiв. Окрiм цих обов’язкових вимог банки при обмінних операцiях додержуються якісної та кількісної полiтики врахування.
При цьому пiд кiлькicною полiтикою обмiну розуміється та найбільша сума, на яку банк може враховувати вексель кожного окремого клієнта. Тобто це є так званою метою вiдповiдальностi клієнта перед банком по вексельним зобов’язанням.
Пiд якiсною стороною обмiну розумiють вексельний матеріал якостi, який банк приймає до обмiну в роздрiб його походження ( мiсцевi, внутрiшнi й iноземнi векселi), рiзновидiв (комерцiйний, фiнансовий та інші), а також iнших вимог.В якiснiй полiтицi банки поперед усього намагаються мати справу з:
-векселями, що виникли на пiдставi реальних торговельних угод, затверджених товарними документами;-векселями , виданими на солiднi промисловi, торговi й банківські фiрми;
-векселями з платежем в банкiвському пунктi.
В якiснiй полiтицi обмiну важливу роль грає також полiтика банку вiдносно структури кредитного портфелю й галузей кредитування народного господарства.В умовах ринкової економіки врахування векселів – дуже поширена фінансова операція. Це пояснюється досить широким різноманітним використанням розрахунків і міжфірмового кредитування за допомогою векселів. Стосовно банків це пояснюється наступним:
-векселю властива висока ліквідність;
-встановлений строк погашення боргового зобов’язання;
-обліковий кредит банку є короткостроковим;
-за певних умов вексель є більш стабільним видом активів, ніж акції, та несе менший ступінь ризику;
-може бути легко реалізований (насамперед шляхом переврахування в НБУ).
Позики по спецiальним позичковим розрахункам, забезпеченi векселями (ломбардна операцiя).
Є доцiльними для підприємств ,які інтенсивно викорис-товують векселi в розрахунках. Їх сутність полягає в тому, що банки можуть вiдкривати клієнтам за їх заявою спецiальний позичковий рахунок й відображувати на ньому суму наданої позички пiд забезпечення прийнятих векселiв. При цьому до надійності векселiв, що приймаються пiд забезпечення , пред’являються тi самі вимоги, що й до врахування векселiв. Векселя пiд забезпечення спеціального позичкового рахунку приймаються не на їхню повну вартiсть, а на 60-90% їхньої номінальної вартості. Позички оформляються без зазначення строку або до настання строку погашення векселiв, що приймаються пiд заставу. Оформлення такої позички може бути у виглядi чекової книжки. Погашення позички за спецiальним рахунком пiд векселi робить саме той, хто користується кредитом (при здійсненні операції по врахуванню векселів той, хто кредитується і той, хто погашає позичку - це рiзнi особи, де платником по кредиту є платник по векселю), пiсля чого йому повертається iз забезпечення вексель на суму, вiдносну до внесеної на погашення боргу. Спец. позичковий рахунок є рахунком до запитання i це надає банку право у будь-який момент вимагати вiд клієнта повного або часткового погашення позики або внесення додаткового забезпечення векселями. Це повинно бути визначено в кредитній угодi. При наданi кредиту пiд вексельну заставу позичальник дає банку зобов’язання, виконати яке є обов’язковою умовою для користування кредитом. У них визначається:
1.Лiмiт кредиту.
2.Граничне спiввiдношення мiж забезпеченням i можливою заборгованістю.
3.Розмiр вiдсоткiв за кредит i комiсiю на користь банку.
4.Право банку підвищувати на свiй розсуд, але за попередженням клієнта розмiр вiдсоткiв i комісії.
5.Право банку закрити рахунок і вимагати у будь-який час повного або часткового погашення заборгованостi, або надання додаткового забезпечення.
Завантажити реферат