Сторінка
3

Пошуки першопочатку у філософії античності

Отже, дійсність речей більше пов’язана з формами, що їх продукує «форма всіх форм, або світовий розум, який, мислячи себе самого й утворює усі можливі форми.

Ототожнивши річ та ідею. Аристотель справедливо вважав, що ми можемо здобувати певні знання про реальність, оперуючи лише ідеями і не звертаючись до речей. Він створив науку про закони та форми правильного мислення, назвавши її логікою.

Платон і Аристотель – неперевершені мислителі античної філософії, їхні думки, багато в чому визначили і визначають духовну атмосферу Європи, а їх учення окреслюють гранично відмінні орієнтири європейського мислення: Платон розробив екдистенціально-містичний тип мислення. Багато в чому образний, символічний, Аристотель – стиль раціонально-логічний, чіткіший та деталізований.Багатогранна творчість Платона і Аристотеля завершує собою класичний період у давньогрецькій філософії. Це був час найбільш інтенсивної, різнобічної і продуктивної творчості і сфері філософського духу.

Філософія завершального циклу античної філософії була чітко орієнтована на захист окремого індивіда в умовах поступового руйнування класичного античного полісі (Олександр Македонський завоював не лише більшість полісів, ва й колосальні території за межами Греції. Створивши грандіозну імперію). Пізня антична філософія поставала індивідуалістичною, суб’єктивно забарвленою. Через це тут не тільки продукували нові ідеї, скільки використовували вже наявні які часто сполучали між собою без достатньої внутрішньої єдності.

Можна зробити висновок, що завершальний цикл чітко спрямований на те, щоб перетворити філософію на інструмент людського індивідуального самоутвердження. Саме на цьому шляху пізня антична філософія зробила своє основне відкриття: дух може бути автономним від обставин життя, протистояти цим обставинам. Це відкриття, очевидно перекидає місток інтелектуальних досягнень наступній епосі – християнському європейському Середньовіччю. Бо саме епоха Середньовіччя, як ніяка інші в європейські історії. Була зосереджена на духовному як першому початку буття.

Висновок

Антична філософія – великий ідейний здобуток людства. Вона не лише вперше відкрила широкі обрії людського інтелектуального світомислення, а й зафіксувала великі прозріння у межах цих обріїв.

Антична філософія уперше окреслила основні напрями філософської проблематики, визначивши на віки людське розуміння світу, космосу, природи, суспільства, людини, її пізнання, інтелекту, поведінки.

Певною мірою все це ввійшло і в духовну скарбницю України, де х першим християнськими текстами з Візантії мислителі Київської Русі засвоювали ідеї Піфагора, Сократа, Платона, Аристотеля. Антична філософія, висунувши і розробивши цілу низку ідей. Являє собою колиску не лише європейської філософії, а й культури загалом. Вивчаючи вихідні іде античної філософії, можна простежити розвиток людського мислення від простої єдності до диференційованої багатоманітності та свідомої деталізації. Ідеї античної філософії донині принижують науку, філософію, духовне життя суспільства.

Використана література

Кадзьолка В.В. Нариси історії античної філософії. – Львів, 1993 р.

Татаркевич В. Історія філософії. – Т.1. – Львів, 1997 р.

Богомолов А.С. Античная философия. – М., 1983 р.