Сторінка
4

Японська філософія

У теоретичних процесах філософ Хаясі Радзан рішуче виступав проти християнських віровчень, критикував буддизм і був вельми прихильним до сиито, навіть переглядав деякі категорії конфуціанства, щоб зблизити його з японською релігією. Так, принцип Рі, за Хаясі Радзаном, рівнозначний сии-тоїстському шляху богів: «Ніщо не існує поза Рі». Багато мислителів току-гавської Японії зверталися до проблем взаємовідносин конфуціанства з буддизмом і синто, а також відповідності найновіших концепцій вчень древніх мудреців. Відповідність найновіших концепцій вчень древніх мудреців постійно перебувала в центрі уваги представників копфуціанської школи древньої вченості і японської школи національних наук. Спробу синтезувати етичну суть усіх трьох вчень зробив Томінага Накамото (1717-1746 рр.) в ученні про істину. На його думку, сучасний буддизм - чаклунство, конфуціанство ж складалося лише з висловів, а синто залишалося просто звичаєм. Філософсько-релігійні положення древнього конфуціанства активно розвивала японська школа бемейгакуха, засновником якої став філософ Накае Тодзю (1608-1648 рр.), який спільно з послідовниками стверджував, що серце людини - всесвіт у малих розмірах, і що людина, як мірило речей визначає їх існування завдяки природному вродженому знанню (реті). Накае Тодзю пояснив зміст і особливості природного і вродженого знання, закликав до самозаглиблення і дії на основі удосконалення рьоті.

В епоху Токугава велике поширення отримала творчість Огю Сорай (1666—1728 рр.), філософсь кі ідеї якого справили великий вплив на розвиток японської філософської думки. Огю Сорай - людина високих інтелектуальних здібностей. Його перу належать праці з філософії, філології, музики, політики, економіки та ін. Ним засіювана філософська школа. Огю Сарай переконаний у своєму високому призначенні продовжувати справу Конфуція: «Від часів першого японського імператора Дзімму мало хто із вчених міг бути рівнею мені». У філософських трактатах «Роздуми про імена» («Беммей»), «Роздуми про дао» («Бендо»), «Коментарі» («Ронго-те») та інших, що стали широко відомими, сформульована філософська концепція когаку (древній вислів).

В основі філософії Огю Сорая лежить конфуціанське поняття Дао. Глибокому осмисленню Дао присвячується трактат «Міркування про дао» («Бендо»). Огю Сорай пише: «Дао - це всеохоплююче поняття. Так іменують те, з чим узгоджується усе суще». Далі конкретизує поняття: «Дао називають, починаючи від синівської ввічливості, братської любові, людинолюбства і обов'язку, і закінчуючи нормами ритуалу і музикою, покараннями і державним управлінням». Звичайно ж, під дао Огю Сорай, розуміє сукупність морально-етичних, соціально-політичних і адміністративних норм, що регулюють життя людини. Тут Огю Сорай соціалізує дао. Але це лише один аспект розуміння дао японським мислителем, який не вичерпує усього його змісту. Огю Сорай не заперечує існування натурального дао природи. «Взагалі, те, що існує (від природи) само собою і є дао Неба і Землі». Дао суспільства і дао природи між собою зв'язані, оскільки світ єдиний. Поняття дао, за Огю Сараєм, нерозривно зв'язане з поняттям де (чесність). «Де — це отримане. Так і шанують те, що кожна людина одержує від дао». Отже, дао - те, що є поза людиною, тобто зовнішнє, а де — те, що є у людині, тобто є внутрішня чесність. Цікаве й інше трактування чесності (де). На думку Огю Сорая, чесність (де) отримують і від природи людини, і в результаті її навчання. Чесність (де) розрізняють в залежності від природи. Природа різних людей різна, тому і чесність (де) різних людей є різна. Дао ж велике.

Багато поколінь конфуціанців міркували про природу людини, про добро і зло, про характер і джерела людських почуттів і бажань. Не обминув проблему і Огю Сорай. Його вчення про природу людини зводиться до тези: «Природа людини легко змінюється, але її неможливо змінити». Як доказ філософ використовує аргументи: по-перше, природа людей різна і має індивідуальний характер; по-друге, природа людини легко змінюється, тобто формується під впливом ззовні; по-третє, хоча міріади речей відмінні одні від одних, але те, що вирощуються і ростуть - природно. Бамбук росте і стає бамбуком, дерево — деревом, трава — травою, злаки — злаками. Тому, вважає Огю Сорай, простий смертний ніколи не зможе стати довершено мудрим. По-четверте, природа людини незмінна. Неможливо змінити твердість і м'якість, тяжкість і легкість, повільність і поспіх, рух і спокій. У кожної людини своя суть, дана від Неба. Огю Сорай ретельно аналізує поняття сін (природа), жень (гуманізм), чжі (мудрість), і (обов'язок) і лі (норми ритуалу). Філософське вчення кочаку зробило Огю Сорая широко відомим. На замовлення уряду упорядковує царське зведення (зібрання) указів імператора Ші-Дзу (1644-1662 рр.), готує проект реформи державного ладу, удостоюється особистої аудієнції у сегуна. Філософські ідеї Огю Сорая справили великий вплив на розвиток філософської думки Японії в XIX столітті.

Незважаючи на міцні соціально-політичні

позиції у тогочасному японському суспіль- стві неоконфуціанства і буддійських релі- гійно-етичних учень, у світогляді феодаль ної Японії формуються і розвиваються матеріалістичні погляди. Най більш яскраво матеріалістичні погляди представлені в працях філо софа, біолога і медика Кайбара Екікена (1630-1714 рр.). Відмовившись від неоконфуціанства і буддизму, Кайбара Екікен у природничо-наукових дослідженнях природи користується методом об'єктивного аналізу, робить матеріалістичні узагальнення. У книзі «Великі сумніви» філософ проголосив право людини на ґрунтовний сумнів у тому,в чому належить сумніватися. Неоконфуціанське вчення про велику межу - безмежне, природу рі Кайбара Екікен розглядає як протиприродне явище, не погоджується з тим, що рі здатне відобразити вічні ідеальні першосутності, де нібито представлені незмінніформи і властивості речей та істот, а також психічна та фізична єдність людини. Основою вчення сунських чжусіанців, підкреслював Кайбара Екікен, є твердження: безмежність становить велику межу, оскільки як неіснуюче є існуючим. Мислитель закликав звернутися до природності яка вона є і стверджував, що в Всесвіті, який виник із хаосу, рі є не що інше, як відображення властивостей і законів існування не створеної ніким тілесної матеріальної субстанції кі.