Сторінка
2

Формування образу світу у свідомості людини

Леонтьєв вважав, що „мова є системою орієнтирів, необхідних для діяльності в цьому речовому і соціальному, одним словом - предметному, світі". Відповідно засвоєння нової мови розглядається як перехід на новий образ світу, необхідний для взаєморозуміння та співробітництва з носіями іншої мови та іншої культури. „Щоб мова могла слугувати засобом спілкування, вона повинна передбачати єдине розуміння реальності. І навпаки: єдність розуміння реальності і єдність та узгодженість дій в ній мають своєю передумовою можливість адекватного спілкування" [8, с.272].

Поки що ми залишалися в межах індивідуально-особистісного бачення світу людиною, опосередкованого особистісно-смисловими утвореннями і перш за все - особистісними смислами як такими. Але поряд з індивідуальними характеристиками ці особистісно-смислові утворення мають і деяку культурну „серцевину", єдину для всіх членів соціальної групи чи спільноти і зафіксовану в понятті „значення" на відміну від особистісного смислу. Іншими словами, можна поряд з індивідуальними варіантами говорити про систему інваріантних образів світу, абстрактних моделей, що описують загальні риси в баченні світу різними людьми. Такий інваріантний образ світу безпосередньо співвідноситься із значеннями та іншими соціально виробленими опорами, а не з особистісно-смисловими утвореннями як такими.

З теоретичної точки зору таких інваріантних образів світу може бути скільки завгодно - все залежить від соціальної структури суспільства, культурних та мовних розбіжностей в ньому і т. д. Останнім часом виникло навіть поняття „професійного образу світу", формування якого є одним із завдань навчання спеціальності.

Образ світу пов'язаний з діяльністю, але не лише операційними зв'язками. Не варто забувати, що „будівельним матеріалом" для образу світу є не безликі соціалізовані значення, а особистісні смисли як кристалізація відношення людини до світу (О.Н. Леонтьєв) [8]. З іншого ж боку, як стверджує Г.А. Асмолов, будь-який акт діяльності має мотиваційну детермінацію, є ієрархією установок [1]. Та й взагалі „діяльність може направлятися надситуативною активністю суб'єкта" (В.А. Петровський) [8, с.279].

Таким чином, між образом світу (якщо розуміти його як частину свідомості особистості, як висловився О.Н. Леонтьєв) та реальними вчинками людини стоїть - особистість. „Вона є згустком життя, продуктом його кристалізації у формі суб'єкта - суб'єкта, що завжди несе в собі свою історію, свою реальну біографію" (О.Н. Леонтьєв) [9, с.200].

Людина входить у світ діяльністю, особистісно опосередкованою системою вчинків, що визначають розвиток її особистості і формують сам світ. І психологія повинна усвідомити, що замість „науки про людину, що постійно змінюється у мінливому світі, . науки про діяння творчої особистості", вона стала наукою „про діяльність обмеженої свідомості" [8, с.13]. Такою наукою виявилась і її важлива складова - психолінгвістика.

Один з найцікавіших психологів сучасності, Віктор Франкл, сказав у своїй основній книзі: „Якщо людина хоче прийти до самої себе, її шлях лежить через світ" [с. 120]. Мова і є її провідником у цьому світі по дорозі до себе.

Література

1. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. - М., 1996. - 236с.

2. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. - М., 1986. - 224с.

3. Белянин В.П. Психолингвистика. - М.: Флинта, 2004. - 226с.

4. Брунер Дж. Психология познания: За пределами непосредственной информации: Пер. с англ. - М., 1977. - 298с.

5. Величковский Б.М. Функциональная организация познавательных процессов. Автореф. дисс. . докт. психол. наук. - М., 1987. - 34с.

6. Гийом Г. Принципы теоретической лингвистики. - М., 1990. - 198с.

7. Гумбольдт В. Избранные труды по общему языкознанию. - М., 1984. - 196с.

8. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. - М.: Смысл, 1999. - 288с.

9. Леонтьев А.Н. Философия психологии. - М., 1994. - 284с.

10. Общая психолингвистика. Хрестоматия. - М.: Лабиринт, 2004. - 315с.

11. Франкл В. Человек в поисках смысла. - М., 1990. - 318с.

12. Фрумкина Р.М. Психолингвистика. - М.: Академа, 2003. - 316с.