Сторінка
2

Філосовсько-гуманістична думка Київського удільного князівства на початку ХVІ століття

Свій палкий темперамент І.Вишенський повною мірою виявив у боротьбі проти посилення в Україні католицьких та уніатських впливів. Він усім серцем вболівав за свою вітчизну, виступав проти егоїзму, продажності правлячих класів, неуцтва панів, був заступником пригноблених мас і рішуче виступав проти реформ

До блискучої плеяди релігійних полемістів належать також Захарій Копистянський та Стефан Зизаній – полум’яні проповідники та захисники українського православ’я.

Серед творів які репрезентують зростання ідей гуманізму в братському русі, слід виділити анонімну Пересторогу, Зерцало богослов’я і Учительне євангеліє К Пронквіліона-Ставровецького, Тренос М.Смотрицького, Лабіринт Х.Євивича, Арістотелівські проблеми, або Питання про природу людини і Трактат про душу К.Саковича.

Філософські ідеї в творах діячів братств були вплетені в широкий суспільно-політичний контекст, відображав реальну народну-визвольну боротьбу українців і білорусів. У їхніх творах зріла і набувала дедалі конкретніших форм ідея возз’єднання України та Білорусії з Росією.

У школах України 16-17ст. розвивалися і міцніли елементи гуманістичної педагогіки. В Україні в основному склалися необхідні соціально-економічні умови та культурно-ідеологічні передумови для розвитку елементів суспільно політичної думки й утвердження порівняно прогресивних ідей, такими передумовами були: піднесення антифеодального народно-визвольного руху(селянсько-козацькі повстання кінця 16-початку 17ст.),зростання ідеологічної боротьби проти унії і католицизму(відродження і розквіт полемічної літератури), зростання ролі міст в економічному і культурному житті суспільства(виникнення братства) і значне культурне піднесення-запровадження масового книгодрукування, організація шкіл і т. ін.

У середні віки, як відомо, панівною формою ідеології була релігія. Теологічне світорозуміння є відображенням і філософським осмисленням феодалізму, а відповідна йому схоластична філософія-знаряддям утвердження феодального суспільства. Ґрунтуючись на догматизмі, ієрархізмі, незаперечності релігійних догматів, така філософія виступала як служниця теології.

Лише приблизно з 16ст. завдяки певному розвитку техніки і природознавства почалося поступове розмежування філософії і науки. Остання все виразніше заявляє про свої права на вільне дослідження істини, не пов’язане з жодним релігійним догматом. З часом філософія частково відокремилась і від теології, набувши певної самостійності і світського спрямування.

3. Діалектика, як елемент натурфілософії ХVІ сторіччя.

Одним з головних завоювань передової думки епохи Відродження була поява системи знань про природу. Філософія природи була відома за античності, але в епоху середньовіччя натурфілософія мало цікавила схоластів. Тому лише в 16-на початку 17ст. на грунті найважливіших природничо-наукових відкриттів та внаслідок відродження античної культури, та поширення теорії двох істин натурфілософія як наука пережила немов нове народження. Вона відіграла значну роль у розвитку матеріалістичного світогляду епохи гуманізму і стала без посередньою попередницею природознавства й матеріалізму Нового часу.

Натурфілософії 16ст. притаманні елементи діалектики. На противагу схоластиці, яка уявляла природу у вигляді мертвої ієрархії форм, створених Богом і незмінних, з’являються вчення, що підкреслюють всезагальний зв'язок і рух речей та процесів природи

Одним з характерних недоліків натурфілософії був і натурфілософський дуалізм, знаний ще від Аристотеля . Він полягав у протиставленні земної речовини , що складається нібито з чотирьох елементів, і небесної-божественного ефіру. Зоряне небо на думку давньогрецького філософа, є царством досконалості, а «підмісячний» світ, навпаки, царством недосконалості.

Що стосується українських філософів епохи Відродження., то одні з них займали об’єктивну позицію, намагаючись викладати студентам учення всіх відомих їм античних і нових філософів, зрідка надаючи комусь перевагу. Інші мислителі не погоджувались із твердженням Аристотеля і прямо проголошували однорідність земної і небесної матерії.

Ідея однорідності матерії земних і небесних тіл суперечила не тільки твердженню Аристотеля, але всьому середньовічному теологічному світоглядові з його ідеалізацією божественного і приниженням людського, земного. Саме тому ця ідея мала яскраву анти схоластичну спрямованість і була важливим надбанням української філософської думки.

Подоланню середньовічних уявлень про рух, час і простір, а також зближенню філософії з природознавством сприяло пантеїстичне вчення (Бог і природа-єдине ціле), що зародилося ще за часів античності.

Перехід від умоглядного знання до дослідної науки почався ще з часів Відродження. Саме в цей час природознавство сформувалося як наука. Вчені-природники, на противагу натурфілософам, були більш тісно пов’язані з практичними, виробничими запитами своєї епохи і намагалися здобутки науки застосовувати на користь людині.

Поява в Україні значної кількості високоосвічених людей, формування книгодрукарської бази склали передумови до здійснення наступного завдання українського Ренесансу - запровадження освіти, науки і культури в широкі прошарки простого людства. У ІІ половині 16ст. було засновано багато нових народних шкіл у містах і селах. Князь Костянтин Острозький заснував декілька шкіл у Турові.