Сторінка
1
План
1.Загальна характеристика роботи.
2.Релігійна філософія П.Юркевича.
3.Практичні виміри філософії.
4.Висновок.
Загальна характеристика роботи.
Актуальнiсть теми. ХХ ст. характеризується тенденцiєю до формування нової парадигми свiтосприйняття. Вiдбувається перегляд усталених пiдходiв i оцiнок, утверджується дiалогiчне, плюралiстичне розумiння iсторико-фiлософського процесу. В iсторико-фiлософськiй науцi зменшується кількість “бiлих плям”, оскiльки стало зрозумiлим, що замовчування певних постатей або явищ, так само як i применшення їх ролi, веде до збiднення фiлософської думки, до звуження масштабiв мислення.
Творчiсть видатного українського мислителя ХIХ ст. Памфiла Юркевича є яскравою сторiнкою в iсторiї вiтчизняної фiлософської думки, i все ж, незважаючи на зростаючу кiлькiсть дослiджень, вона залишається ще недостатньо вивченою i мало задiяною у сучасний культуротворчий процес. Тимчасом справжнє вiдродження українського суспiльства неможливе без повноцiнної духовної присутностi тих, хто зробив iстотний внесок у нацiональну та вселюдську культурну скарбницю.
Отже, актуальнiсть дисертацiйного дослiдження зумовлена насамперед потребою розкриття цiлiсної картини розвитку української фiлософiї, необхiднiстю вивчення закономiрностей її професiйного становлення i впливу на духовнi процеси в суспiльствi. Повернення фiлософської спадщини П.Юркевича в усiй глибинi допоможе українськiй фiлософiї у її поступi i самоусвiдомленнi, у визначеннi своїх джерел, що кореняться в ментальностi українського народу, i свого мiсця на аренi свiтової фiлософської культури.
Релiгiйна фiлософiя православ’я, представником якої є П.Юркевич, має великий гуманiстичний потенцiал, тому що звернена до проблем людини, її внутрiшнього свiту, особистiсного вдосконалення, загальнолюдських моральних цiнностей. У царинi релiгiйної фiлософiї долаються антагонiзми мiж науковим знанням i релiгiйним одкровенням, утверджується дiалог i спiвробiтництво мiж наукою i релiгiєю. Все це в умовах суспiльного оновлення має велике теоретико-методологiчне i соцiально-практичне значення.
Останнiм часом стала особливо актуальною проблема специфiки фiлософського знання та його функцiй. Це пов’язано iз введенням у науковий обiг думок (часто нетрадицiйних) ранiше заборонених фiлософiв; iз зняттям з фiлософiї iдеологiчної заангажованостi та руйнуванням стереотипiв мислення; з прагненням до подолання фрагментаризацiї культури та вироблення цiлiсного гуманiстичного свiтогляду, необхiдного для виживання людства. Однiєю з найхарактернiших рис духовної ситуацiї сьогодення є визнання рiвноцiнностi найрiзноманiтнiших способiв сприйняття i осягнення людиною свiту. В цих умовах погляди П.Юркевича на суть i призначення фiлософiї, на спiввiдношення рацiонального i позарацiонального, розуму i серця, знання i вiри виявляються дуже цiнними. Вони спiвзвучнi з теперiшнiми пошуками “нової” рацiональностi, вiдповiдають назрiлiй iсторичнiй необхiдностi гуманiзувати мислення, а тому викликають неабиякий фiлософський iнтерес. Актуальнiсть дослiдження не в останню чергу визначається проведенням аналiзу фiлософiї П.Юркевича на основi цiлiсного пiдходу, що дозволяє показати цю фiлософiю в новому свiтлi, уникнути поширених однобiчностей у її трактуваннi.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослiдження пов’язаний з планами науково-дослiдної роботи кафедри iсторiї фiлософiї Львiвського державного унiверситету iмені Iвана Франка, зокрема з галузевими темами “Iсторiя української фiлософiї”, “Антропологiчно-концептуальнi засади оновлення змiсту середньої i вищої гуманiтарної освiти”, а також з державними програмами розвитку соцiально-гуманiтарної освiти.
Об’єктом дослiдження є фiлософська спадщина П.Юркевича в контекстi тих основних процесiв i тенденцiй, що спостерiгалися у вiтчизнянiй i захiдноєвропейськiй фiлософiї другої половини ХIХ ст.
Предметом дисертацiйного дослiдження є концепцiя фiлософiї П.Юркевича: фiлософське свiтосприйняття i його цiлiснiсть, природа філософської рацiональностi, основнi завдання i функцiї фiлософiї, її вiдношення до iнших форм суспiльної свiдомостi. Предметом особливої уваги стала “фiлософiя серця” П.Юркевича, а також обгрунтування ним практичних можливостей фiлософiї.
Мета i завдання дослiдження.
Метою дослiдження є виявлення та аналiз сутнiсних особливостей концепцiї фiлософiї П.Юркевича. Цiлiснiсть i несуперечливiсть фiлософування П.Юркевича автор прагне показати на тлi доби — не лише у контекстi вiтчизняної фiлософiї, а й враховуючи деякi моменти кореляцiї iз захiдноєвропейською культурою.
Для досягнення поставленої мети передбачається вирiшення ряду завдань:
— визначити характер взаємодiї мiж фiлософiєю i наукою, а також розкрити специфiку фiлософської рацiональностi у розумiннi П.Юркевича;
— виявити критерiї оцiнки П.Юркевичем фiлософських систем (iдеалiзму та матерiалiзму);
— проаналiзувати спiввiдношення знання i вiри у релiгiйнiй фiлософiї П.Юркевича;
— розкрити роль серця, емоцiйного начала у фiлософському пiзнаннi;
— обгрунтувати практичний характер фiлософiї в концепції П.Юркевича;
— з’ясувати iдейнi та теоретичнi джерела фiлософiї П.Юркевича, показати її спадкоємнiсть щодо вiтчизняної фiлософської традицiї i значимiсть для розвитку української духовностi.
Наукова новизна одержаних результатiв.
Наукова новизна пов’язана з самою постановкою проблеми та запропонованими методами її вирiшення. Вперше на основi цiлiсного пiдходу всебiчно проаналiзовано концепцiю фiлософiї П.Юркевича, а також здійснено:
— залучення у науковий обiг малодослiджених педагогiчних праць П.Юркевича, що представлені як складова загально-фiлософської концепцiї мислителя;
— розкриття змiстового зв’язку теоретико-пiзнавальних i цiннiсно-свiтоглядних позицiй П.Юркевича з основними корелюючими тенденцiями у вiтчизнянiй i свiтовiй фiлософiї;
— подальший розвиток i обгрунтування думки про кордоцентризм фiлософiї П.Юркевича, що розглядається у нерозривнiй єдностi з релiгiйним характером фiлософування;
— аналiз спiввiдносних понять “розум” i”розсудок”, “поняття” та “iдея”; уточнено змiст понять “серце”, “загальнолюдська свiдомiсть”, встановлено їх роль у гносеологiї П.Юркевича.
Наукова новизна може бути конкретизована у наступних положеннях, які виносяться на захист:
1. Фiлософiя в концепцiї П.Юркевича включає науковiсть як необхiдний чинник, але виходить за межi науки, є багатшою i складнiшою формою духовного життя i має ряд точок зiткнення з релiгiєю; “зустрiч” науки i релiгiї у сферi фiлософiї уможливлює несуперечливе спiвiснування й органiчний синтез трьох основних форм суспiльної свiдомостi.