Сторінка
11

Етапи розвитку валюти

ЄВС - це міжнародна (регіональна) валютна система - сукупність економічних відношень, пов'язана з функціонуванням валюти в рамках економічної інтеграції; державно-правова форма організації валютних відношень країн “Загального ринку” із метою стабілізації валютних курсів і стимулювання інтеграційних процесів. ЄВС - підсистема світової валютної системи (Ямайської). Особливості західноєвропейського інтеграційного комплексу визначають структурні принципи ЄВС, що відрізняються від Ямайської валютної системи.

1. ЄВС базується на ЕКЮ - європейській валютній одиниці. Умовна вартість ЕКЮ визначається по методу валютного кошика, що включає валюти всіх 12 країн ЄС. Частка валют у кошику ЕКЮ залежить від питомої ваги країн у сукупному ВНП держав-членів ЄС, їхньому взаємному товарообігу й участі в короткострокових кредитах підтримки. Тому самим вагомим компонентом ЕКЮ - приблизно 1/3 - є марка ФРН. У вересні 1993 р. відповідно до Маастрихтського договору “абсолютна вага” валют в ЕКЮ заморожена, проте “відносна вага” коливається в залежності від ринкового курсу валют.

2. На відміну від Ямайської валютної системи, що юридично закріпила демонетизацію золота, ЄВС використовує його в якості реальних резервних активів. По-перше, емісія ЕКЮ частково забезпечена золотом. По-друге, із цією метою створений спільний золотий фонд за рахунок об'єднання 20% офіційних золотих резервів країн ЄВС в ЄФВС. Центральні банки внесли у фонд 2,66 тис. т золота (у МВФ 3,2 тис. т). ЕКЮ, отримані в обмін на золото, зараховуються в офіційні резерви. По-третє, країни ЄС орієнтуються на ринкову ціну золота для визначення внеску в золотий фонд, а також для регулювання емісії й обсягу резервів в ЕКЮ.

3. Режим валютних курсів заснований на сумісному плаванні валют у формі “європейської валютної змії” у встановлених межах взаємних коливань (+2,25%) від центрального курсу, для деяких країн, зокрема Італії, +6% до кінця 1989 р., потім Іспанії з урахуванням нестабільності їхнього валютно-економічного становища. З серпня 1993 р. у результаті загострення валютних проблем ЄС рамки коливань розширені до (15%).

4. У ЄВС здійснюється міждержавне регіональне валютне регулювання шляхом надання центральним банкам кредитів для покриття тимчасового дефіциту платіжних балансів і розрахунків, пов'язаних із валютною інтервенцією.

Створення ЄВС - явище закономірне. Ця валютна система виникла на базі західноєвропейської інтеграції з метою створення власного валютного центру. Проте, будучи підсистемою світової валютної системи, ЄВС відчуває негативні наслідки нестабільності останньої і вплив долара США. Порівняльна характеристика ЕКЮ і СДР дозволяє виявити їхні спільні риси і різниці. Спільні риси полягають у природі цих міжнародних рахункових валютних одиниць як прообразу світових кредитних грошей. Будучи жирогрошами, вони не мають матеріальної форми у вигляді банкнот, зараховуються на спеціальні рахунки відповідних країн і використовуються у формі безготівкових перерахувань по ним. Їхня умовна вартість визначається по методу валютного кошика, але з різним набором валют. За збереження на рахунках понад ліміту емітент виплачує країнам процентні ставки.

Проте є розходження ЕКЮ і СДР, що визначають переваги перших.

1. На відміну від СДР емісія офіційних ЕКЮ частково забезпечена золотом і доларами за рахунках об'єднання 20% офіційних резервів країн членів ЄВС. У розпорядження ЄВФС переведено з центральних банків 2,3 тис. т золота.

2. Емісія ЕКЮ більш еластична, ніж СДР. Сума випуску офіційних ЕКЮ не встановлюється заздалегідь, а коректується в залежності від зміни золотих-доларових резервів країн-членів ЄВС. При цьому упущенням є вплив на емісію коливань ціни золота і курсу долара. Емісія приватних (комерційних) ЕКЮ банками більш відповідає потребам ринку. Її емісійний механізм включає дві операції: “конструювання” ЕКЮ, тобто створення на прохання клієнта депозиту в складі валют, що входять у її кошик; “злам кошика” ЕКЮ, тобто купівля і продаж на євроринці цих валют (або однієї з них за узгодженням банку з позичальником) для виплати депозитів.

3. Обсяг емісії ЕКЮ перевищує випуск СДР.

4. Валютний кошик служить не стільки для визначення курсу ЕКЮ, скільки для розрахунку паритетної сітки валют, якої не розташовує жодна інша міжнародна рахункова валютна одиниця.

З вересня 1987 р. розширені можливості і гарантії внутрішньомаржинальних інтервенцій. Німецький федеральний банк одержав указівку надавати кредити в марках центральному банку країни, курс якої падає, але ще не досяг інтервенційної точки, за умови, якщо це не вплине на стабільність грошового обігу у ФРН. Одночасно збільшений термін кредитів “своп”. Тим самим створений механізм взаємної підтримки курсів валют, орієнтиром якого являється ЕКЮ.

5. Унікальний режим курсу валют, зокрема до ЕКЮ, заснований на їхньому спільному плаванні (“європейська валютна змія”) із межами взаємних коливань, що сприяє відносній стабільності ЕКЮ і валют країн-членів ЄВС.

6. На відміну від СДР ЕКЮ використовується не тільки в офіційному, але і приватному секторах. ЕКЮ служить: базою паритетів і курсів валют ЄЕС; валютною одиницею в спільних фондах і міжнародних валютно-кредитних і фінансових організаціях; валютою єдиних сільськогосподарських цін; засобом міждержавних розрахунків центральних банків ЄЕС при проведенні валютної інтервенції; базою багатовалютної обмовки головним чином по єврокредитам; валютою позик і кредитів. Приватні (комерційні) ЕКЮ використовуються як валюта єврооблигаційних позик, синдикованих кредитів, банківських депозитів і кредитів. Більш 500 значних міжнародних організацій використовують ЕКЮ при наданні кредитів. З 1984 р. ТНК у ЄС публікують прейскуранти, виписують рахунки фактури і здійснюють розрахунки в ЕКЮ. У ЕКЮ відбуваються ф'ючерсні й опціонні угоди, що використовуються для страхування валютного і процентного ризику. Для полегшення розрахунків в ЕКЮ в 1986 р. створений валютний кліринг.

Найбільше реальні досягнення ЄВС: успішний розвиток ЕКЮ, що набула ряд рис світової валюти, хоча ще не стала нею в повному значенні; режим узгодженого коливання валютних курсів у вузьких межах, відносна стабілізація валют, хоча періодично переглядаються їхні курсові співвідношення; об'єднання 20% офіційних золотих-доларових резервів; розвиток кредитно-фінансового механізму підтримки країн-членів: міждержавне і частково наднаціональне регулювання економіки. Досягнення ЄВС обумовлені поступальним розвитком західноєвропейської інтеграції.