Сторінка
4

Основні напрямки фінансового аналізу

Таким чином, особливостями зовнішнього фінансового аналізу є:

—наявність широкого кола суб'єктів аналізу;

—різнобічні цілі користувачів інформації;

—використання публічної звітності, що веде до єдиної типо­вої методики аналізу;

—розв'язання лише певного кола завдань;

—доступність для всіх бажаючих мати інформацію про діяль­ність підприємства;

—прив'язка проведення достовірного аналізу за об'єктивними даними до термінів подання звітності (рік, півріччя, квартал). Особливостями внутрішнього фінансового аналізу виступають:

— вузьке коло суб'єктів аналізу;

— орієнтація результатів аналізу тільки на внутрішнього ко­ристувача, як правило, керівництво підприємства; максимальна їх закритість;

— використання всіх існуючих джерел інформації для прове­дення змістовного глибокого фінансового аналізу;

— застосування поряд з типовими методиками аналізу нерегламентованих прийомів аналітичного дослідження; відсутність регламентації аналізу;

— проведення більш глибокої аналітичної роботи і прийняття правильних управлінських рішень;

— проведення аналізу в міру необхідності у зв'язку із потре­бами управління.

Узагальнюючи, можна зробити висновки, що внутрішній і зов­нішній аналіз доповнюють один одного; разом вони дають реаль­ну картину надходження, стану і використання фінансових ре­сурсів на підприємстві.

2. Спосіб ланцюгових підставок у фінансовому аналізі.

Елімінування — один із найважливіших елементів здійснен­ня детермінованого факторного аналізу. Прийом, за допомогою якого виключається дія ряду факторів і виділяється один з них, називається елімінуванням. Він дає змогу визначити величину впливу окремих факторів на досліджуваний показник, оцінити їх позитивну і негативну роль, знайти невикористані резерви під­вищення ефективності діяльності господарства. Аналітичні ре­зультати такого дослідження відіграють важливу роль у розроб­ці і прийнятті оптимальних управлінських рішень, для обґрун­тування яких необхідне проведення факторного аналізу, порів­няння звітних показників з минулими періодами, плановими да­ними, з кращими виробничими результатами інших господарств тощо.

До елімінування належить спосіб ланцюгових підстановок. Він застосовується, коли існує функціональний зв'язок між ана­лізованим показником і факторами, тобто є детерміновані факто­рні моделі.

Даний спосіб полягає в отриманні ряду скоригованих значень узагальненого показника шляхом послідовних замін (ланцюгової підстановки) базисних значень факторів на аналізовані.

У першому розрахунку всі фактори знаходяться на базисному рівні. У другому — перший фактор змінюється на аналізований, останні лишаються незмінними (базисний рівень). У третьому роз­рахунку перший фактор лишається на аналізованому рівні, а з ба­зисного на аналізований змінюється другий фактор, останні знову залишаються незмінними на базисному рівні і т. д., залежно від кількості факторів.

Існує правило: чим більше факторів, тим більше розрахунків;

число розрахунків на одиницю більше, ніж показників у розра­хунковій формулі.

Ступінь впливу факторів виявляється послідовним відніманням:

із другого розрахунку віднімається перший (отримується вплив першого фактора); із третього розрахунку — другий (отримуєть­ся вплив другого фактора) і т. д. залежно від того, скільки факто­рів у формулі.

Розглянемо техніку застосування прийому ланцюгових підста­новок при аналізі відхилення — Y' (аналізований рівень) від — У° (базисний рівень) за рахунок впливу факторів: Х1, Х2,Хх3,, . Хп.

Х1°, Х2°, Хз°, . Хп° — базисні значення факторів;

Х1',Х2', Хп,',— аналізовані значення факторів.

Перший розрахунок (базисний рівень результативного показ­ника):

0 0 0 0 0

Y =f (Х1 , Х2 ,Хз , . Хп ).

Другий розрахунок (умовне значення результативного показ­ника):

Y1 =f (Х1 ' , Х2°, Хз°, . Хп°)

Третій розрахунок (умовне значення результативного показ­ника):

YІІ = f (Х1 ' , ,Х2',Х3°, . Хп°) .

Четвертий розрахунок (умовне значення результативного по­казника):

YІІ1 = f (Х1 ' , ,Х2',Х3', . Хп°) .

Останній розрахунок (аналізований рівень результативного показника):

Y' = f (Х1 ' , ,Х2', Х3', Хп').

Знаходимо:

— вплив зміни першого фактора Х1 на відхилення результати­вного показника DY(Х1): DY(Х1) =Y1— Y0;

— вплив зміни другого фактора хг на відхилення результатив­ного показника DY(Х2): DY(Х2) =YІІ- Y1;

— вплив зміни третього фактора Хп на відхилення результати­вного показника DY(Х3): DY(Х3) =YІІ1 - YІІ;

— вплив останнього фактора Хп на відхилення результативно­го показника

DY(Хп): DY(Хп) = Y' — результат попереднього умовного значення результативного показника (Уп-1).

Алгебраїчна сума впливу факторів обов'язково має дорівню­вати загальному відхиленню результативного показника:

DY= DY(Х1) + DY(Х2)+DY(Х3)+ + DY(Хп);

Відсутність такої рівності свідчить про допущені помилки в розрахунках.

При здійсненні розрахунків впливу зміни факторів на відхи­лення результативного показника необхідно завжди ставити ма­тематичні знаки «+» і «-» перед одержаним цифровим результа­том («+» — зростання, збільшення; «-» — зменшення, спадання, зниження величини результативного показника).

При застосуванні цього методу треба виконувати такі правила:

— визначення результативного та визначення факторних по­казників;

— здійснення класифікації факторів на кількісні та якісні. Якщо кількісних більше одного, то визначаються спочатку кіль­кісні фактори першого підпорядкування, потім другого і т. д.

— складання правильної формули залежності результативно­го показника від факторів, при цьому на перше місце в моделі взаємозв'язку показників ставляться кількісні фактори, далі — якісні. Якщо кількісних факторів більше одного, то спочатку розміщуються кількісні фактори першого підпорядкування, потім другого, третього і т. д.

Таким чином, використання прийому ланцюгових підстановок потребує знання взаємозв'язку факторів, їх супідрядності, вміння правильно їх класифікувати і систематизувати, чітко робити роз­рахунки і правильно формулювати висновки.