Сторінка
3

Планування видатків за окремими статтями (підстаттями, елементами видатків) кошторису

Якщо немає можливості надати квартири зазначеним вище працівникам у будинках, які належать місцевим органам влади чи відповідним державним установам, житлова площа надається за нормами місцевої влади в найманих приміщеннях. Укладання угод щодо наймання квартир та видатки на їх оплату здійснюють органи місцевого самоврядування або відповідні установи. При цьому вартість наймання квартири ці установи оплачують безпосередньо особі, яка здала житлову площу в найм.

Працівники, які проживають у власних будинках, мають право на безплатне отримання тільки палива й електроенергії за встановленими нормами.

За медичними та педагогічними працівниками і членами їхніх сімей зберігається право на безплатні квартири з опаленням та освітленням у разі виходу їх на пенсію за умови, що загальний стаж роботи кожного з цих працівників в установі освіти або охорони здоров'я становить не менше 10 років.

Право на безплатну квартиру (незалежно від розміру житлової площі) з опаленням та освітленням зберігається за членами сім'ї померлого пенсіонера, якщо на момент його смерті вони користувались цими пільгами і після смерті пенсіонера отримували пенсію, яка є для них єдиним джерелом існування.

Видатки на водопостачання і водовідведення, утримання в чистоті будівель (приміщень), вулиць і дворів установ визначаються на підставі фактичних середніх витрат на розрахункову одиницю (одного учня, одне ліжко тощо). Наприклад, видатки на поточний ремонт будівель визначаються за нормами на 1 м , а видатки на поточний ремонт інвентарю та обладнання — в розмірі 2—4 % від його балансової вартості. Така методика розрахунків дає змогу забезпечити високу якість планування. А тому, коли необхідна особлива точність розрахунків цих видатків, най-значніші із них плануються окремо. При цьому виділяються витрати на водопостачання і водовідведення, поточний ремонт будівель і споруд, поточний ремонт інвентарю та обладнання, на заходи з охорони праці і техніки безпеки, на утримання і наймання автотранспорту, на позавідомчу охорону, а також видатки на канцелярське приладдя, матеріали й предмети для поточних господарських потреб.

Розрахунок господарських та інших поточних видатків здійснюється в кошторисах установ за такою формою (табл. 8).

Таблиця 8

РОЗРАХУНОК ГОСПОДАРСЬКИХ ТА ІНШИХ ПОТОЧНИХ ВИДАТКІВ

Видатки на відрядження (код 1140). Службовим відрядженням вважається поїздка працівника підприємства, організації, установи за розпорядженням керівника на певний строк для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. Службові поїздки працівників, постійна робота яких має роз'їзний характер, не може розглядатись як відрядження.

Відрядження оформляється наказом по установі, в якому зазначається пункт призначення, установа (організація), куди відряджається працівник, термін і мета відрядження. Відрядному працівникові видається належним числом оформлена відрядна посвідка. Час прибуття працівника на місце відрядження позначається у відмітках про день прибуття і день від'їзду, які проставляються у відрядній посвідці. Якщо працівник відряджається в кілька населених пунктів, відмітки про день прибуття і від'їзд ставляться в кожному населеному пункті. Наказ про направлення працівника у відрядження не видається і відрядна посвідка не виписується, якщо працівник повинен повернутись на місце роботи в той самий день.

Службові відрядження реєструються на підприємствах, в організаціях, установах, у спеціальних журналах, форми яких установлені Міністерством фінансів України. У них фіксується дата від'їзду працівника у відрядження і повернення на постійне місце роботи.

За відрядженим працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток на час відрядження. Час перебування працівника в дорозі входить у термін відрядження.

Заробітна плата відрядженому працівникові виплачується за основним місцем роботи, але за його бажанням може бути переведена йому поштовим переказом до місця відрядження. Витрати на пересилання заробітної плати несе установа, яка відрядила працівника.

Згідно з інструкцією термін відрядження не повинен перевищувати ЗО днів у межах України, а за кордон — 60 календарних днів, не враховуючи часу перебування в дорозі. Цей строк визначається керівником або його заступником, але не може перевищувати встановленої вище загальної норми календарних днів.