Сторінка
3
Таким чином, цінні папери на пред'явника можуть бути в обігу як на території України, так і за її межами.
У протилежність європейським традиціям проведення приватизації в Україні здійснювалася за російським сценарієм із використанням іменних цінних паперів. Поява в Україні іменних цінних паперів обумовила необхідність формування нового суб'єкту ринку цінних паперів - реєстратора. Створення реєстраторів випливало не тільки з бажання емітента знати “в обличчя” своїх акціонерів (кредиторів), але і з правової особливості іменного цінного паперу. Як майно, іменний цінний папір із зазначенням імені власника є титулом власності даного власника. Зміна власника спричиняє за собою необхідність заміни титулу власності. Таким чином, реєстратор не тільки фіксує перехід права власності, виконуючи роль “свідка” цивільно-правових відношень, але і видає новий титул власності (сертифікат) новому власнику іменного цінного паперу. Приведена особливість іменного цінного паперу знижує його оборотність. Іншими словами, придбавши іменні цінні папери їх власник (резидент або нерезидент) повинен звернутися до реєстратора для перереєстрації права власності. Подолання цього обмеження здійснюється знерухомленням цінних паперів. Для цього в українському законодавстві тільки для іменного цінного паперу визначене поняття номінальний утримувач.
Відповідно до українського законодавства підтвердженням права власності на іменні цінні папери є сертифікат. Однак право на зобов'язальні права, закріплені цінним папером, переходить до нового власника з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Тобто майнові права підтверджуються окремо від зобов'язань емітента. Ця правова проблема ще чекає свого вирішення.
Таким чином, укладання договорів щодо переходу права власності на іменні цінні папери можливо як на території України, так і за її межами. Однак зобов'язання емітента цінних паперів перейдуть до нового власника після реєстрації у реєстратора в Україні. Новий сертифікат видає власнику також реєстратор в Україні (малюнок 1).
Світові тенденції розвитку електронного ринку капіталу із використанням найсучасніших технологічних і правових рішень вплинули на патріархальні уяви в Україні щодо паперового ринку цінних паперів. Глобалізація економіки вимагала стрімкого розвитку депозитарної діяльності. З появою депозитарної діяльності “паперові” цінні папери здали свою “останню опору” перед реалізацією ідеї Кнута Векселя (шведський економіст ХIХ сторіччя) про “безпаперовий” ринок капіталу. Прийняття Закону України “Про Національну депозитарну систему й особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” (далі -Закон) призвело до розвитку депозитарної діяльності в Україні і появи понять: “знерухомлення цінних паперів” (переведення цінних паперів, випущених у документарній формі, у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у сховищах зберігача цінних паперів та/ або депозитарію з метою забезпечення подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках зберігача цінних паперів та/ або депозитарію) і “дематеріалізація цінних паперів”.
В Україні поняття “знерухомлення цінних паперів” і “дематеріалізація цінних паперів” визначені Законом. Замість поняття “дематеріалізація”, що означає з юридичної точки зору процес зміни місця фіксації майнових прав, у цьому Законі введене поняття “бездокументарна форма цінного паперу” (здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір). Випуск цінних паперів у бездокументарній формі, а також можливість знерухомлення документарних цінних паперів обумовили необхідність створення нових елементів інфраструктури ринку цінних паперів - зберігачів і депозитаріїв.
Правовою основою наведених вище понять стало законодавче визначення поняття “рахунки у цінних паперах” (рахунки, що ведуться зберігачами для власників цінних паперів та депозитаріями для зберігачів щодо обслуговування операцій з цінними паперами). Відповідно до Закону підтвердженням права власності на знерухомлені або бездокументарні цінні папери є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Поява нового документа - виписки з рахунку у цінних паперах поклала початок вирішенню проблем підтвердження права власності для “електронних цінних паперів”, обертання яких можливо тільки в Національній депозитарній системі (в депозитаріях і у зберігачів).
Відповідно до Закону “для обліку цінних паперів, депонованих власником (резидентом або нерезидентом) згідно з договором про відкриття рахунку у цінних паперах (договір між власником цінних паперів та обраним ним зберігачем про передачу власником належних йому цінних паперів зберігачу для здійснення депозитарної діяльності), зберігач відкриває на його ім'я рахунок у цінних паперах, на якому обліковуються права власності на цінні папери, що належать депоненту (юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах), а також обмеження щодо права власності на ці цінні папери депонента”. Крім того, укладання договору про відкриття рахунку у цінних паперах або депозитарного договору (договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем) не може бути обумовлено відмовою депонента від якогось із прав, що надає цінний папір. Таким чином, зберігач надає послуги щодо зберігання цінних паперів власника й обслуговує обіг цінних паперів, виконуючи визначені дії (розпорядження) власника щодо цінних паперів.
Ці правові особливості істотно відрізняють українського зберігача (комерційний банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів і операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо тих, що належать йому цінних паперів, так і тих, які він зберігає згідно з договором про відкриття рахунку в цінних паперах) від іноземного поняття “custodian”, який являє собою, як правило, фінансовий інститут, що забезпечує для власника зберігання цінних паперів і облік прав власності на цінні папери, а також здійснює свою діяльність в інтересах власника цінних паперів.
Право власності на бездокументарні або знерухомлені цінні папери переходить до нового власника з моменту зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача. Облік прав власності на цінні папери зберігачем супроводжується також і зберіганням самих цінних паперів як об'єкта майнового права у виді записів на рахунках власників цінних паперів. Цінним папером у цих випадках є здійснений зберігачем обліковий запис на рахунку у цінних паперах власника. Класичне розуміння цінного паперу як паперового документа замінюється у зберігача електронним документом.
Завантажити реферат