Сторінка
3

Цінні папери - майно чи зобов’язання?

Система стандарту CFI складається із набору кодів, перший з яких визначає види фінансових інструментів - акціонерний капітал, боргові зобов'язання, права, опціони, ф'ючерси.

До акціонерного капіталу стандартом віднесені фінансові інструменти, що представляють інтерес в економічному суб'єкті чи спільному фонді активів. Це так звані пайові цінні папери, які засвідчують пайову участь у власному капіталі емітента. Вони надають їх власнику право на участь у розподілі майна у разі ліквідації емітента, на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та участь в управлінні справами емітента. За українським законодавством до таких інструментів можливо віднести прості, привілейовані акції та інвестиційні сертифікати.

До боргових зобов'язань стандартом віднесені фінансові інструменти, що свідчать про гроші, які заборгував емітент власнику на зазначених раніше умовах. За українським законодавством до таких інструментів можливо віднести облігації, казначейські зобов'язання України, ощадні (депозитні) сертифікати.

До прав стандартом віднесені фінансові інструменти, які дають власнику привілеї на передплату або отримання окремих активів за встановленими умовами. В Україні до таких фінансових інструментів можна віднести варанти.

Такі фінансові інструменти як опціони та ф'ючерси визначаються стандартом як різновид строкових контрактів та не віднесені до цінних паперів. Важливо зауважити, що цінні папери і фінансові інструменти не є синонімами. Цінні папери є фінансовими інструментами, а фінансові інструменти не обов'язково цінні папери.

В зв'язку із проведенням приватизації в Україні також існують приватизаційні цінні папери, які засвідчують право власника на одержання у процесі приватизації частки об’єктів права державної власності. Це приватизаційні сертифікати, земельні бони, тощо.

Крім того, існують певні інструменти, які історично в колишніх республіках відносяться (або було бажання віднести) до цінних паперів. Це, зокрема, векселі (за визначенням Женевської конвенції - promissory note або bills of exchange). По суті їх можна було б вважати і “цінними” та “паперами”, оскільки вони відображають певні цінності та, як правило, виготовляються на папері. Існують інструменти, які також потребують своєї класифікації, а саме:

· платіжні інструменти - чеки, банківські ощадні книжки на пред'явника;

· товаророзпорядчі інструменти - коносаменти, складські і вантажні свідоцтва, заставні.

Бажання класифікувати зазначені вище інструменти як цінні папери або фінансові інструменти пов'язано із можливістю у цьому випадку набуття такими інструментами майнової форми та створенням умов для їх вільного обігу. Однак, в країнах із розвинутою економікою векселі, платіжні інструменти та товаророзпорядчі інструменти або взагалі не віднесені до фінансових інструментів або не допускаються до публічного обігу на ринках. Обумовлено це не тільки їх правовими особливостями, але й неможливістю визначення котирувальної ціни на такі фінансові інструменти. Для таких інструментів неможливо застосовувати поняття “випуск цінного паперу”, оскільки комплекс прав за ними є змінною характеристикою. Стандартом CFI такі інструменти не передбачені, оскільки векселі і чеки можна розглядати як інструменти платежу, а інші - важко класифікувати як інструментарій для ринкових публічних операцій.

Очевидно, що проблем в Україні із законодавством щодо цінних паперів багато. Напевно, необхідно не "вигадувати велосипед" а уважно придивитися до досвіду інших країн, які вже давно вирішили ці проблеми. Певні проблеми можливо вирішити після прийняття нової редакції Закону України “Про цінні папери та фондову біржу” із урахуванням міжнародних норм.