Сторінка
2

Закон про Державний бюджет України та його зміст

Важливим показником, що характеризує діяльність держави в умовах ринкової економіки, є так звана державна квота – питома вага сукупних витрат держави у ВВП. Цей показник визначає місце держави в системі ринкових відносин і певною мірою тип ринкової моделі країни. Сама ж структура видатків держави та їхня частка у ВВП є індикаторами пріоритетності тієї чи іншої функції держави.

На сьогодні найбільшу питому вагу в бюджетах демократичних країн мають видатки на соціальні потреби, що свідчить про виняткову роль соціальної функції держави.

Розгалужена система соціальних зобов’язань стала однією з перших ознак цивілізованості суспільства, невід’ємним його атрибутом. Соціальні витрати держави стали одним із важливих факторів, які визначають рівень життя населення й добробут найменш забезпечених верств населення. Соціальний сектор як збірне поняття включає в себе політику та програми в таких сферах, як зайнятість і безробіття, підтримання достатнього життєвого рівня населення, охорона здоров’я, освіта і навчання. Соціальні видатки посідають чільне місце в структурі видатків держави. На стан соціальної сфери впливають загальна ситуація у країні, рівень податкових надходжень, зміни в доходах населення, зміни в його структурі і рівні бідності, традиції. Її слід розглядати як частину економіки, фінансів, як систему, орієнтовану на конкретного споживача.

В Україні діяльність держави в соціальній сфері має надзвичайно важливе значення для життя суспільства. Це зумовлено як різким падінням доходів переважної більшості населення при переході до ринкової економіки, так і традиційною орієнтацією громадян на одержання соціальних послуг саме від держави. В останні роки має місце тенденція до зниження ролі держави в розподільчих і перерозподільчих процесах. Частка видатків зведеного бюджету України у ВВП у період із 1996 по 2000 рік поступово зменшувалась з 44,6% до 27,3% і це при постійному зменшенні реального обсягу ВВП, що може бути ознакою того, що уряд України намагається дати більшу свободу ринковим силам у встановленні рівноваги на ринку.

Слід зазначити, що бюджет України(місцеві, державний та зведений) до 1999 року і після складалися за різними бюджетними класифікаціями. Звідси виникають деякі труднощі при зіставленні даних, наведених у статистичних щорічниках за окремими напрямами. З огляду на це, при складанні таблиць і аналізу даних узяті лише ті, які можна зіставити і не зашкодити їх змісту. Динаміка видатків на соціально – культурні заходи повністю відповідає змінам, що спостерігаються у загальній сумі видатків зведеного бюджету України. В цей період видатки на соціально – культурну сферу постійно коливалися у межах від 10,6% ВВП до 17,6%, при цьому з 1998 року по 1999-й намітилася тенденція до зниження. За цей період вона зменшилася з 17,1; ВВП до 10,6%, тобто на 6,5% ВВП, при зменшенні реального ВВП за цей же період на 5,2% порівняно з 1997 роком. Частка таких видатків у структурі витрат зведеного бюджету України коливається у межах від 47,5% до 38,6% .

Більша їх частина фінансувалася з місцевих бюджетів. Цей показник за період 1996 по 2000 роки становить у середньому 74,4% . таке розмежування видатків є досить розумним і виправданим, оскільки місцеві органи влади краще розуміються на проблемах підконтрольної їм території.

Витрати зведеного бюджету України на науку 1996 – 2003 років, % ВВП.

Графік 1. Видатки бюджету України на науку

Розглядаючи даний графік можна зробити висновок що видатки на науку зростали в період з 1996 – 1997 років, і становили 0,6%, а з 1998 – 2001 роки можна побачити помітний спад (до 0,1%). Цей спад можна віднести до такого фактору як “відплив умів” (еміграцію робочої сили за кордон).

3. З метою фінансування заходів щодо забезпечення розвитку і використання досягнень науки і техніки створено Державний інноваційний фонд, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1992 року «Про створення Державного інно­ваційного фонду» і на виконання Закону України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності».

Фонд має відділення в АР Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

Кошти Державного інноваційного фонду формуються за рахунок:

1) бюджетних надходжень, у тому числі:

— збору до Державного інноваційного фонду;

— частини коштів, які виділяються державою для підтрим­ки науково-технічної діяльності;

2) позабюджетних надходжень:

— кошти повернутих Державному інноваційному фонду та його регіональним відділенням виконавцями інновацій­них проектів позик, фінансових інвестицій, лізингових плате­жів, надходжень від реалізації договорів про сумісну діяль­ність;

— добровільних внесків юридичних і фізичних осіб;

— інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Збір до Державного інноваційного фонду підприємства і організації справляють в розмірі одного відсотка від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за винятком ПДВ та ак­цизного збору, і відносять його на валові витрати.

Посередницькі, торговельні, страхові організації та банки визначають суму збору, виходячи з обсягів валового доходу без урахування зазначених непрямих податків.

Для забезпечення фінансування галузевої науки платники перераховують 70% від суми збору до спеціального фонду позабюджетних коштів, який утворюється у міністерствах, корпораціях та інших формуваннях.

Бюджетні надходження входять до складу доходів та ви­датків державного бюджету України.

Зараховуються кошти Державного інноваційного фонду відповідно: на балансові рахунки Державного казначейства — бюджетні надходження, а позабюджетні — на рахунки Дер­жавного інноваційного фонду та його реґіональних відділень, які відкриті в установах Національного банку та банків, упов­новажених Кабінетом Міністрів України та Національним банком здійснювати обслуговування коштів державного бюд­жету і Державного інноваційного фонду.