Сторінка
2

Методи аналізу фінансових інвестицій

У категорії від АА до В можуть добавлятися знаки “+” чи “–” для додаткової градації.

Moody’s Investors Service Inc.

У категоріях від Аа до В можуть додаватися цифри 1, 2 чи 3 для додаткової градації.

Поняття та типи інвестиційного портфелю.

Під інвестиційним портфелем розуміють цілеспрямовано сформовану сукупність об’єктів реального та фінансового інвестування для здійснення інвестиційної діяльності в відповідності до вибраної стратегії.

Більшість інвесторів обирають для здійснення інвестування більш чим один фінансовий інструмент.

Головною метою формування інвестиційного портфеля являється реалізації політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш доходних та безпечних фінансових інструментів.

Згідно сучасних підходів до типізації портфелей та для реалізації конкретної економічної стратегії підприємства можлива наступна класифікація інвестиційних портфелей.

За метою формування інвестиційного портфеля:

Портфель доходу – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді не залежно від темпів росту інвестуємого капіталу на довгострокову перспективу.

Портфель росту – інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестуємого капіталу на довгострокову перспективу, незалежно від рівня прибутку в поточному періоді. Іншими словами цей портфель орієнтовано на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства.

По відношенню до інвестиційних ризиків розрізняють три типа інвестиційних портфелів:

1. Агресивний (спекулятивний) портфель формується за критерієм максимізації поточного доходу чи приросту інвестиційного капіталу не залежно від рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, але це супроводжується найвищим рівнем інвестиційного ризику.

2. Поміркований (компромісний) портфель являє собою інвестиційний портфель, за яким загальний рівень портфельного ризику наближається до середньоринкового. Звичайно, що в такому інвестиційному портфелі і норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал також наближується до середньо ринкової.

3. Консервативний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації півня інвестиційного ризику. Такий портфель формується найбільш поміркованими інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за якими перевищує середньоринковий.

Методики оцінки вартості фінансових інструментів.

Оцінка ефективності окремих фінансових інструментів інвестування здійснюється на основі порівняння обсягу інвестиційних затрат, з одної сторони, та грошового потоку від реалізації цих інструментів, з другої сторони.

Оцінка вартості акцій.

Капіталізована вартість акцій — визначає ринкову вартість акцій акціонерного товариства:

де ква. — капіталізована вартість акцій;

Q — кількість емітованих акцій;

Ар — ринкова вартість акцій.

Оцінка вартості облігацій.

Для характеристики якостей облігацій використовуються такі показники:

Прямий дохід на облігацію — визначає залежність доходу на облігацію від норми відсотка та її ринкової вартості:

де До — прямий дохід на облігацію;

Нпр — норма відсотка;

Он — номінальна вартість облігації;

Ор — ринкова вартість облігації.

Модель оцінки капітальних активів визначає капітальних взаємозв'язок між ступенем ризику та рівнем дохідності цінних паперів. Вона виходить з того, що більшому ризику відповідає більший рівень дохідності й описує залежність, згідно з якою рівень дохідності конкретного цінного паперу дорівнює безризиковій (безпечній) ставці, що коригується на премії за ризики для конкретного фондового інструмента:

де g — рівень дохідності конкретного виду цінних паперів;

r — без-ризикова (безпечна) ставка дохідності;

B— бета-коефіцієнт;

Кm — рівень дохідності фондового ринку.

Бета-коефіцієнт визначає: по-перше, вплив загальної ситуації на фондовому ринку на конкретний цінний папір — коли бета-коефіцієнт є позитивним, то ефективність цінного паперу буде аналогічною ефективності ринку; за від'ємного значення коефіцієнта ефективність цінного паперу буде знижуватися за підвищення ефективності ринку. По-друге, цей коефіцієнт є мірилом ризику інвестицій у конкретні цінні папери: якщо його значення перевищує одиницю — ризик інвестицій вищий за середній на ринку; за меншого значення — навпаки.