Сторінка
1

Вантажні митні декларації

ПЛАН

Вступ

1. Форми та порядок подання вантажних митних декларацій (ВМД)

2. Оформлення вантажної митної декларації

3. Поняття партії товарів у ВМД

4. Передекларування товарів та анулювання ВМД

5. Тривалість митного контролю

Висновки

Використана література

Вступ

Набуття нашою країною державного суверенітету зумовило потребу в приведенні правових засад зовнішньоекономічної діяльності в Україні у відповідність з загальновизнаними міжнародними нормами та правилами. Результатом 12-річного законотворчого процесу в цьому напрямку стало створення для вітчизняних суб’єктів господарювання достатньо сприятливих умов для вільного здійснення ЗЕД.

Митне регулювання є одним із найвагоміших заходів державного впливу на ЗЕД. Покладені державою на митну службу України функції регулювання та контролю за переміщенням через її кордони вантажів обумовлюють виникнення певних взаємовідносин між службовцями митниці та суб’єктами ЗЕД. Перелік осіб, що визнаються суб’єктами ЗЕД в Україні, наведено у ст. 3 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959.

Товари і транспортні засоби, які переміщують через митний кордон нашої країни суб’єкти ЗЕД,підлягають обов’язковому декларуванню на митниці. Декларування здійснюють шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усноютощо) точної інформації про мету переміщення через митний кордон України товарів та предметів, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення (ст. 81 Митного кодексу України від 11 липня 2002 р. № 92-IV, далі – МКУ). Форми і перелік даних, які належить оголосити в такій заяві, визначаються Кабінетом Міністрів України. Пропуск через митний кордон України товарів і транспортних засобів вважається таким, що відбувся, лише після завершення щодо них митного контролю та оформлення у повному обсязі. Наприклад, ввозячи в Україну зовнішньоекономічні вантажі, експедитор (перевізник) декларує їх митному органу в пункті пропуску через державний кордон в усній формі з наданням супровідних документів. Однак пропуск таких вантажів можна вважати завершеним тільки після декларування їх в установленому порядку та закінчення їхнього оформлення митницями.

Митниця може відмовити в пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. У такому випадку вона зобов’язана видавати заінтересованим особам письмове повідомлення із зазначенням причин відмови та вичерпним роз’ясненням вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення та пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України (ст. 80 МКУ).

9 червня 1997 р., відповідно до вимог ст. 46 чинного на той час Митного кодексу, Кабмін постановою № 574 затвердив Положення про вантажну митну декларацію (далі – Положення про ВМД), що застосовується під час декларування суб’єктами ЗЕД (юридичними або фізичними особами) товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

1. Форми та порядок подання

вантажних митних декларацій (ВМД)

Положення про ВМД визначає форму вантажної митної декларації та встановлює порядок її подання, оформлення і використання.

На підставі відомостей, зазначених у ВМД, органи виконавчої влади (у тому числі митні):

· нараховують та справляють встановлені державою податки та збори;

· здійснюють валютний контроль та контроль за поверненням в Україну імпортної частини товарів, що надходять у рахунок виконання зобов’язань, відповідно до зовнішньоекономічних бартерних договорів;

· ведуть статистику зовнішньоекономічної діяльності України тощо.

Зокрема, затребуваність інформації, що міститься в оформлених митницею ВМД, визначена положеннями:

· ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 р. № 185/94-ВР;

· ст. 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 23 грудня 1998 р. № 351-ХІV;

· Закону України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. № 2097-ХІІ;

· підпунктів 7.2.7, 7.3.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР;

· Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збір» від 26 грудня 1992 р. № 18-92 тощо.

Вантажна митна декларація (далі – ВМД) – це заява, що містить відомості про товари і транспортні засоби, транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України або про зміну митного режиму щодо цих товарів, а також інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування митних платежів. При цьому під митним режимом розуміють сукупність положень, що визначають для митних цілей статус товарів, транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України.

Декларуючи товари і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, декларант самостійно визначає їх митний режим відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення (ст. 186 МКУ).

Згідно з нормами МКУ, Закону про ЗЕД до товарів також належать послуги, роботи, що є об’єктом купівлі-продажу або обміну. Державний митний комітет України (далі – ДМКУ), керуючись цими положеннями, наказом від 12 лютого 1992 р. № 28 ввів у дію Інструкцію про порядок декларування експорту послуг матеріального характеру. Вона запровадила обов’язкове декларування (шляхом заповнення ВМД) послуг та робіт матеріального характеру в разі експорту їх українськими підприємствами. Проте практика застосування зазначеної Інструкції довела її недосконалість. Так, при закупівлі українськими туристичними фірмами туристичних послуг у іноземних партнерів із наступним направленням туристів у закордонні тури фактично відбувся імпорт таких послуг без споживання їх в Україні. При цьому встановлений наведеною Інструкцією порядок декларування послуг передбачав оформлення щодо них експортної ВМД. До того ж за надані іноземним партнером послуги українська турфірма перераховувала на його банківський рахунок обумовлену в контракті про надання турпослуг суму в іноземній валюті, що призводило згодом до непорозумінь між українськими імпортерами послуг і органами валютного контролю України. Тому з метою створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів підприємницької діяльності України цю Інструкцію було скасовано наказом ДМКУ від 27 лютого 1995 р. № 74. Отже, тепер не передбачено декларування митним органам України послуг, що надаються у сфері ЗЕД, шляхом подання митних декларацій.