Сторінка
4

Бюджетні правовідносини, їх зміст і особливості

Висновки

Об’єктивною умовою подолання нестабільності національної економіки та складнощів у бюджетній сфері є подальше удосконалення механізму правового регулювання бюджетних відносин. Вирішення цього завдання знаходиться в прямій залежності від правильного розуміння правової природи і особливостей цих суспільних відносин. На жаль, у вітчизняній науковій юридичній літературі ці питання розроблялися небагатьма авторами і лише окремі аспекти проблематики знайшли своє висвітлення. Саме тому досить актуальною стала проблема визначення змісту та поняття відносин, що виникають у сфері бюджетної діяльності української держави та її самоврядних утворень на сучасному етапі розвитку національної економіки.

Дослідження сучасної філософської думки дозволяє зробити узагальнений висновок, що сама категорія “відношення” показує певні особливості взаємодії предметів та явищ дійсності на різних рівнях, починаючи з аналізу загальних зв’язків і закінчуючи конкретними типами взаємодії певного класу явищ [1]. Існування відношення можливе лише за наявності щонайменше двох суб’єктів, які взаємодіють між собою лише при тотожних для них обох ознаках [2].

У загальній теорії права відношення розуміється як “опосередкований зв’язок явищ, процесів, предметів та ін.” [3]. У той же час, досліджувана категорія таким зв’язком не обмежується і являє собою багатосистемне поняття [4]. Тому діяльність суспільних суб’єктів відповідає загальним ознакам такої складної форми зв’язку і, будучи врегульваною за допомогою права, за умови відповідності такої поведінки вимогам правових норм, стає правовідношенням.

У юридичній науці вчення про правовідношення посідає одне з центральних місць і поряд з цим є одним із найбільш дискусійних. Незважаючи на значну кількість розробок з теорії правовідношення, науковці до цього часу не дійшли єдності думки щодо визначення поняття даного зв’язку, його складу, змісту, оскільки “правовідношення є однією із найбільш складних категорій правової науки, що виходить безпосередньо на філософський рівень аналізу”[5]. На сьогодні в юридичній науці існує декілька підходів до розуміння правовідношення. Так, одні автори розуміють правовідношення як суб’єктівні права та юридичні обов’язки, тобто індивідуальну модель можливої і бажаної поведінки суб’єктів права, але не саму фактичну поведінку [6]. За такого підходу, безпосереднім змістом конкретного правовідношення є юридично значимі дії учасників відношення. Інші науковці розглядають це поняття як результат врегулювання суспільних відносин нормами права [7].

Існування правовідносин обумовлене фактом існування держави і права. Будучи, по суті, специфічним різновидом суспільних відносин, обумовлених розподілом праці у відповідній сфері суспільного життя, правовідношення є “формою, в якій абстрактна норма права набуває своє реальне буття” [8].

Бюджетні правовідносини виникають у процесі бюджетної діяльності держави та місцевих самоврядних утворень. Вони проявляються через взаємну кореспонденцію закріплених у правових нормах прав та обов’язків відповідних суб’єктів. У процесі правового регулювання таких суспільних економічних відносин держава визначає їх адекватну юридичну форму [9]. Бюджетні правовідносини існують лише в рамках системи “держава–об’єкт” і складають одну з характерних рис змісту бюджетної діяльності держави. Поза правовими відносинами діяльність щодо утворення, розподілу та використанню централізованих державних фінансових ресурсів і фінансових ресурсів місцевого самоврядування неможлива.

Бюджетне правовідношення є різновидом правового відношення, тому йому притаманні загальні ознаки всіх правовідносин. Так, бюджетне правовідношення виникає на підставі бюджетно-правової норми і є результатом її дії. Бюджетні правовідносини також носять вольовий характер, оскільки їх виникнення обумовлене вольовими діями окремих суб’єктів і опосередковане інтересами держави.

Список використаної літератури

1. Свидерский В.И., Зобов Р.А. Отношение как категория материалистической диалектики // Вопросы философии. – 1979. – № 1. – С. 94.

2. Райбенас А.Я. Вещь, свойство, отношение как философские категории. – Томск, 1977. – С. 134.

3. Гревцов Ю.И. Проблемы теории правового отношения. – Л., 1981. – С. 9.

4. Явич Л.С. Обшая теория права. – Л., 1967. – С. 210.

5. Аверин А.В. Правоотношение и судебная практика: Автореф. дис. … к.ю.н.: 12.00.01 / Саратовский гос. унив. – Саратов, 1994. – С. 7.

6. Ткаченко Ю.Г. Методологические вопросы теории правоотношений. – М., 1980; Явич Л.С. Обшая теория права. – Л., 1967; Кечекьян С.Ф. Правоотношения в социалистическом обществе. – М., 1958.

7. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974; Иоффе О.С., Шаргородский М.Д. Вопросы теории права. – М., 1961; Алексеев С.С. Проблемы теории права. – М., 1972.

8. Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М., 1974. – С. 7.

9. Воронова Л.К. Бюджетноправове регулювання в СРСР. – К.: Вища школа, 1975. – С. 36., Карасева М.В. Финансовое правоотношение. – Воронеж, 1997. – С. 26.

10. Ровинский Е.А. Основные вопросы теории советского финансового права. – М., 1960. – С. 134.

11. Гурвич М.А. Советское финансовое право. – М.: Госюриздат, 1954. – С.119.

12. Худяков А.И. Основы теории финансового права. – Алматы, 1995. – С. 232.