Сторінка
2

Роль фінансів у розвитку міжнародних зв'язків

Існують такі види світових ринків: валютні, фінансові (грошові, фондові, кредитні), страхові, золота.

Світові фінансові ринки (де здійснюються міжнародні фінансові операції) виникли на базі тільки розвинених стабільних національних ринків з вигідним географічним положенням. Виходячи з необхідності одночасно дотримуватись обох умов не кожний національний фінансовий ринок може отримати статус світового. На окремих світових фінансових ринках історично склалися світові фінансові центри.

До Першої світової війни головним світовим фінансовим центром був Лондон, після її завершення центр перемістився у США на Нью-Йоркську фондову біржу. З 60-х років виникли нові центри: у Європі (крім Лондона) — у Цюріху та Люксембурзі, в Японії — у Токіо (фондова біржа). Периферійні фінансові центри з'явилися на базі зон з низькими податками (офшорні зони): Сінгапур, Панама, Бахрейн, Багами та ін. Нині налічується 13 світових фінансових центрів, де розміщено понад 1000 філіалів банків різних країн.

Фінанси міжнародних організацій (ООН, МВФ, Ради Європи та ін.) утворюються за рахунок внесків окремих країн і використовуються згідно з бюджетом організації, що складається у формі балансу доходів і видатків.

Фінансові ресурси міжнародної організації використовуються на виконання затверджених програм цієї організації та на їх утримання. До них належать централізовані програми на рівні уряду будь-якої країни та окремі програми розвитку підприємств, затверджені рішенням уряду або відібрані на конкурсній основі.

Фінанси міжнародних фінансових інститутів (банків) утворені державами шляхом передплати на їх акції. Статутний капітал міжнародних фінансових інститутів, що створений шляхом передплати, здебільшого досі не оплачений в повному обсязі. Проте це не заважає зазначеним інститутам розвиватись відповідно до проголошених цілей. Наприклад, оплачена частина статутного фонду МБРР нині не перевищує 7 %.

Інфраструктура міжнародних фінансів складається зі світових і регіональних фінансових організацій та інститутів.

До світових фінансових інститутів належать: • спеціалізовані міжнародні фінансові інститути ООН: МВФ, МБРР, СОТ;

• Банк міжнародних розрахунків — БМР (створений у 1930 р. п'ятьма європейськими країнами та Японією).

Міжнародні фінансові інститути ООН (узагальнена назва) — безпосередньо організації та міжнародні фінансові інститути окремо або разом — виконують такі функції:

• регулюють міжнародні фінансово-кредитні відносини за допомогою своїх величезних фінансових ресурсів (МВФ, МБРР та інші банки);

• організовують міжнародні форуми з метою розробки рекомендацій щодо міжнародної фінансової політики;

• забезпечують збирання та обробку інформації, науково-дослідну діяльність з фінансів та економіки загалом.

Міжнародний валютний фонд — це міжнародна організація, заснована в рамках ООН 27 грудня 1945 р. (практична діяльність розпочалася з 1 березня 1947 р.). До складу МВФ входять чотири постійних фонди з різними цілями та умовами кредитування. До функцій МВФ входить також створення тимчасових цільових фондів.

Група МБРР — це міжнародний фінансовий інститут, створений у рамках ООН 27 грудня 1945 р. (практична діяльність розпочалася з 25 червня 1946 p.). Група МБРР щорічно асигнує понад 25 млрд дол. країнам, що розвиваються, і має три філіали:

• Міжнародну асоціацію розвитку (МАР);

• Міжнародну фінансову корпорацію (МФК);

• Багатостороннє інвестиційно-гарантійне агентство (БІГА), інвестиційний інститут.

До регіональних фінансових інститутів належать:

• Європейський банк реконструкції і розвитку економік постсоціалістичних країн, засновниками якого є 40 країн Європи, Америки, Азії, Африки та Австралії. Створений 29 травня 1990 р. з метою фінансування перебудови;

• фінансові організації ЄС — Європейський центральний банк (створений у 1998 p.), Європейський інвестиційний банк (1958 p.), Європейський фонд розвитку (1958 p.), Європейський фонд орієнтації й гарантування сільського господарства (1962р.), Європейський фонд регіонального розвитку (1975 р.) та ін.;

• Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), до якої входять 24 країни, яким належать до 75 % обсягу виробництва країн Заходу. Організація двічі на рік обговорює світові фінансові проблеми, а також сприяє розвитку молодих країн;

• фінансові інститути країн — колишніх членів РЕВ — Міжнародний банк економічного співробітництва (створений у 1963 p.), Міжнародний інвестиційний банк (створений у 1970 p.). Регіональними банками розвитку є Азіатський, Африканський, Міжамериканський.

Список використаної та рекомендованої літератури

1. ФедякинаЛ. Н. Мировая внешняя задолженность. — М.: ЮНИТИ, 1998.

2. Финансы І Под ред. В. М. Родионовой. —М.: Финансы и статистика, 1995.

3. Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л. А. Дробозиной. —М.: Финансы, 1999.

4. Финансы: Учеб. пособие / Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1999.

5. Фінансове право: Підруч. / За ред. Л. К. Воронової. — X.: Консул, 1998.

6. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. /1. А. Чепурнов, Л. Т. Мостенська, М. А. Міненко, Я. П. Квач. —К., 1997.

7. Фридман М. И. Конспект лекций по науке о финансах. — СПб., 1910.

8. Чирка Д. М. Напрямки збалансування місцевих бюджетів // Фінанси України. — 1998. —№ 1. — С 25-31.

9. Шевчук В. О. Розвиток системи суб'єктів фінансового контролю//Фінанси України. — 1998. — № 8.— С 30.

10. Экономическая энциклопедия / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Экономика, 1999.

11. Юрій С. І. Дивергенція фінансів при розгортанні ринкових відносин // Фінанси України. — 1996. — № 9. — С 5-12.

12. CalrberdM. Public Debt, Taxation and Government Expenditures in a Growing Economic. — Berlin, 1988.

13. Domar E. The Burden of Public Debt and the National Income // Amer. Economic Rev. — 1944. — № 34. — P. 798-827.