Сторінка
3

Економічна сутність страхових відносин

• страхуванню, як і категорії фінансів, властиві перерозподільні відносини при формуванні й використанні страхового фонду;

• страховий ризик має ймовірнісний характер, що обґрунтовує необхідність страхового захисту за допомогою спеціального страхового фонду;

• страховий фонд і страхова спільнота формуються спільними діями страховика і страхувальників;

• імовірний розмір втрат, що різниться за роками, спричинює потребу резервування частини страхових внесків у запасному страховому фонді, що використовується при відхиленні страхових виплат від середньорічного рівня;

• індивідуальні та групові страхові інтереси формуються як при створенні, так і при використанні страхового фонду;

• відповідальність усіх страхувальників за втрати має солідарний характер;

• розподіл відшкодування лише на страхувальників цього фонду і за видами страхування замкнений;

• перерозподіл втрат у просторі й часі означає відшкодування там і тоді, де реалізувався ризик і виник страховий випадок;

• повернення мобілізованих страхових внесків у масштабі одного фонду: сума нетто-платежів за певний період дорівнює розміру страхових виплат за той самий період;

• страховій діяльності за рахунок страхових внесків страхувальників властива самоокупність, тобто за характером функціонування страховий фонд комерційний.

Оскільки страхування є однією з форм фінансових відносин, то ця економічна категорія має спільні риси з категорією фінансів, проте між ними існують і відмінності. Найголовнішою спільною ознакою для них є грошові відносини щодо формування і використання цільового грошового фонду на основі певних принципів, законодавчо закріплених відповідними документами.

Від категорії фінансів категорія страхування відрізняється тим, що є підпорядкованою, а тому більш обмеженою в економічних відносинах. Це виявляється переважно в перерозподільних відносинах страхування і фінансів. Страхуванню притаманні замкнені перерозподільні відносини між його учасниками, що зумовлено солідарною відповідальністю за ризик (солідарним розподілом суми втрати між усіма членами замкненої страхової спільноти). Замкненість перерозподільних відносин означає, що використання страхового фонду обмежене сукупністю суб'єктів, які його сформували, тоді як фінансові відносини не мають такої чіткої визначеності між сукупністю тих, хто формує грошові фонди, і тих, хто бере участь у їх розподілі. Наприклад, у формуванні фінансів бюджету бере участь усе населення, а виплати з бюджету отримують окремі категорії громадян.

Категорії страхування фінансів різняться також формою страхових фондів. Якщо фонди у сфері фінансів мають лише грошову форму, то у страхуванні створюються і грошові страхові фонди, і страхові фонди у формі запасів матеріальних ресурсів. Таким чином, якщо для фінансових відносин умовою існування завжди є рух коштів, то страхування може відбуватися в натуральній формі.

Існує певна специфіка і в характері руху грошових потоків у страхуванні. Тут при мобілізації ресурсів страхового фонду і його використанні такий рух підпорядкований ступеню ймовірності

завдання шкоди. Що ймовірніший ризик, то більшим є страховий внесок і розмір відшкодування, але тільки в разі фактичних збитків. У суто фінансових відносинах переважає плановий аспект функціонування цільових грошових фондів, що полягає у плануванні надходжень до цього фонду.

Страхування наближається до категорії “кредит” властивістю повернення ресурсів страхового фонду. Це стосується насамперед адресного формування фондів страхування життя окремим страхувальником, які повертаються платнику або його спадкоємцям. Кредитний характер страхування проявляється також при розрахунку розміру страхових внесків. Так, розрахунок нетто-ставки (ціни страхової послуги) базується на методичному підході, згідно з яким за тривалий розрахунковий період (5-10 років) загальна сума нетто-платежів (страхових внесків) за сукупністю страхувальників повертається їм у вигляді страхового відшкодування в разі настання страхового випадку.

Економічна сутність, зміст і функції страхування перетворюють його на особливий фінансовий інструмент, об'єктивно необхідний у ринковій економіці. Розвиток страхового ринку, на якому реалізуються страхові відносини у вигляді страхової діяльності як особливої сфери підприємництва, сприяє підвищенню темпів економічного зростання країни.

Список використаної літератури:

1. Романів М. В. Роль Міністерства фінансів у забезпеченні контролю за рухом фінансових ресурсів держави // Фінанси України. —1998. —№9. — С. 46.

2. Рубцов Б. Б. Зарубежные фондовые рынки. — М.: ИНФРА-М, 1996.

3. Самуельсон П., Нордхауз Б. Економіка. —К.: Основи, 1992.

4. Селигман Э. Основы политической экономии. — СПб., 1908.

5. Слухай С. В. Становлення системи фінансового вирівнювання // Фінанси України. —1998. —№11.

6. Стігліц Дж. Економіка державного сектора: Пер. з англ. — К.: Основи, 1998.

7. Страховий ринок України / За ред. Н. Захоревича. — К.: Альманах, 2003. — 352 с.

8. ФедякинаЛ. Н. Мировая внешняя задолженность. — М.: ЮНИТИ, 1998.

9. Финансы І Под ред. В. М. Родионовой. —М.: Финансы и статистика, 1995.

10. Финансы: Учебник для вузов / Под ред. Л. А. Дробозиной. —М.: Финансы, 1999.

11. Финансы: Учеб. пособие / Под ред. А. М. Ковалевой. — М.: Финансы и статистика, 1999.

12. Фінансове право: Підруч. / За ред. Л. К. Воронової. — X.: Консул, 1998.

13. Фінансовий менеджмент: Навч. посіб. /1. А. Чепурнов, Л. Т. Мостенська, М. А. Міненко, Я. П. Квач. —К., 1997.