Сторінка
3

Державне регулювання випуску та обігу корпоративних цінних паперів у зарубіжних країнах і в Україні

Очевидно, практична відсутність у системі регулювання гарантії повернення вкладів (адже можливість повернення банківського вкладу в сумі, що не перевищує 1200 грн, не здатна позитивно вплинути на ситуацію) стримує приплив інвестицій від населення через фінансових посередників у реальний сектор економіки, уповільнює темпи розвитку фінансового ринку.

Захист інвестора — найважливіша, але не єдина причина створення системи регулювання фондового ринку. У сучасному світі регулювання фондового ринку, визнається абсолютно необхідним для усунення "системних" помилок ринкової економіки. Проте існує багато додаткових витрат на регулювання. До прямих належать витрати праці й капіталу для формування і функціонування регулюючих органів, до непрямих — витрати фірм, що підпадають під регулювання. Зокрема, складання регулярних звітів потребує значних витрат часу висококваліфікованих фахівців (див. у розд. З звітність ВАТ перед ДКЦПФР). Крім того, існує концепція "пастки регулювання", згідно з якою державний орган, призначений вводити регулюючі норми в інтересах суспільства, стає найбільшим лобістом об'єктів регулювання, тобто фірм, що працюють на фондовому ринку (ця концепція найяскравіше виявляється в діяльності саморегульованих організацій), обмежуючи конкуренцію, діючи на користь кількох фірм і надаючи їм монопольне право на надання послуг . Отже, удосконалення вітчизняного державного регулювання фондового ринку потребує ретельного аналізу переваг і недоліків існуючих підходів до цього процесу.

Список використаної літератури

1. Пеанов А. П. Акционерные общества: управление капиталом и дивидендная политика. — М.: ИНФРА-М, 1996.

2. Іменітова О. Методи оцінки ринкової вартості акцій // Ринок цінних паперів. — 1997. — № 20. — С 5-8.

3. Карбовник О. I. Шляхи фінансування акціонерних підприємств в Україні // Фінанси України. — 1998. — № 5. — С. 82-85.

4. Касимов Ю. Ф. Основы теории оптимального портфеля ценных бумаг. — М.: Филинъ, 1998.

5. Килячков А. А. Немецкий рынок ценных бумаг, его инструменты и индексы // Финансы и кредит. — 1999. — № 8. — С. 14-20.

6. Коломина-Труман М., Бараховский А. Опыт регулирования фондового рынка в Великобритании // Финансы и кредит. — 1999. — № 7. — С. 14-21.

7. Короленко М. В. Дивідендна політика акціонерного товариства // Фінанси України. — 2000. — № 2. — С 58-63.

8. Кучеренко В. Національний ринок — Terra Incognita? // Економіка, фінанси, право. — 1999. — № 7. — С 22-24.

9. Кучеренко В. Рейтинги ПФТС: Тільки індикатори ринку, чи інструменти формування прибутків // Економіка, фінанси, право. — 2000. — №1.—С 27-31.

10. Ли Ченг Ф., Финнерти Джозеф И. Финансы корпораций: теория, методы, практика. — М.: ИНФРА-М, 2000.

11. Лінніков В. М., Глущенко С. В. Методологічні принципи аналізу суті фондового ринку в цілому та України зокрема // Фінанси України. — 1998.— №3. — С 92-101.

12. Лупенко Ю. О. Формування контрольних пакетів акцій акціонерних товариств //Фінанси України. — 1997. —№9. —С 98-101.

13. Лялин С. Перспективы развития российского рынка корпоративных облигаций // Фин. бизнес. — 1999. — № 11. — С. 24-31.

14. Малишев Б. Правові аспекти управління відкритим акціонерним товариством // Економіка, фінанси, право. — 1999. — № 8. — С. 25-29.