Сторінка
2

Фінанси підприємств (основні визначення)

Акредитив — договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта – заявника акредитиву (апліката) або від свого імені проти документів, що відповідають умовам акредитиву, зобов’язаний виконати платіж на користь третьої особи (бенефіціару) або доручає іншому (виконуючому) банку здійснити цей платіж.

Види банків, що обслуговують акредитив:

банк-емітент — банк, що відкриває акредитив за дорученням клієнта;

авізуючий банк — банк, що повідомляє бенефіціара про відкриття акредитиву (ним може бути банк-емітент, виконуючий банк або будь-який третій банк);

підтверджуючий банк — банк, що бере на себе зобов’язання додатково до зобов’язання банка-емітента провести платіж бенефіціару при дотриманні умов акредитиву (ним може бути авізуючий або будь-який третій, але першокласний банк);

виконуючий банк (банк-платник) — банк, зазначений у акредитиві як такий, що здійснює платіж бенефіціару проти документів, передбачених акредитивом (може бути банк-емітент, підтверджуючий або авізуючий банк);

негоціюючий банк — банк, що здійснює платіж і бере на себе ризик по даній операції (банк-платник або підтверджуючий банк).

Класифікація акредитивів:

І. Відповідно до Постанови НБУ №22:

покритий — акредитив, що передбачає попереднє депонування коштів на спеціальному позабалансовому рахунку;

непокритий (гарантований) — платежі по якому гарантує банк;

відкличний — акредитив, що може бути змінений або анульований на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником;

безвідкличний — не може бути змінений або анульований. Якщо інше не зазначено в умовах договору, акредитив вважається безвідкличним.

ІІ. Відповідно до вимог міжнародних правил та звичаїв використання акредитивів, випущених СОТ:

1) залежно від форми платежу:

акредитиви з оплатою за пред’явленням документів — відповідно до даного виду оплата по акредитиву здійснюється після подання та перевірки документів, а не після отримання повідомлення, що товар знаходиться в необхідному місці;

акредитиви з відстроченням платежу — за поданням відповідних документів уповноважений банк дає згоду провести платіж у визначений у акредитиві термін;

акредитиви з негоціацією — документи по даному акредитиву оплачуються банком-емітентом, але з їх негоціацією в будь-якому іншому банку;

револьверні акредитиви (автоматично відновлювальні) — відповідно до них умови акредитиву автоматично відновлюються по кожній окремій поставці через визначені однакові проміжки часу;

резервні акредитиви — використовуються в США й відповідають в українській практиці сутності банківської гарантії, тобто гарантії пропозиції, гарантії виконання або гарантії повернення авансового платежу;

2) залежно від відповідальності банків:

відкличний акредитив;

безвідкличний непідтверджений акредитив — по цьому акредитиву банк-емітент не має права відмовитися від свого зобов’язання протягом усього терміну дії акредитиву;

безвідкличний підтверджений акредитив — відповідно до нього підтверджуючий банк додатково бере на себе зобов’язання із зобов’язаннями банку-емітента, тобто вони несуть солідарну відповідальність по цій угоді. Одним з різновидів підтвердженого акредитива є рамбурсний акредитив, відповідно до якого акредитив повинен бути підтвердженим, а з іншого боку виконуватися в банку, у якому він обслуговується.

Розрахунковий чек — розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку — чекодавця банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок про сплату чеко держателю зазначеної в чеку суми коштів. Існує 2 види чеків: щ лімітованих чекових книжок (застосовуються юридичними особами), розрахунковий чек (виписуються фізичними особами – підприємцями на кожну окрему операцію).

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання — одержувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ коштів на рахунок одержувача або стягувача.

Вексель — боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати відповідної суми у відповідний строк у відповідному місці від особи, яка видала вексель. Це визначення відповідає сутності простого (соло) векселя.

Класифікація векселів:

І. За емітентом:

приватні — емітують підприємства, фінансові групи або фізичні особи;

ІІ. Залежно від операцій:

товарний (комерційний) — у основі вексельної угоди лежить товарна операція; усі векселі, що емітують ся в Україні повинні бути товарними;

ІІІ. Залежно від учасників:

простий (соло) — використовується й підписується боржником-векселедавцем і є його борговим зобов’язанням на оплату коштів кредитору;

переказний (тратта) — наказ трасанту (кредитора) особі-платнику (трасату) сплатити в установлений термін визначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред’явнику векселя;

ІV. Залежно від строку й місця платежу:

вексель на пред’явника — сплачується негайно після прийняття його дебітором;

строковий вексель — оплачується в термін, який указаний у векселі;

доміцильований вексель — вексель, у якому зазначене конкретне місце платежу.

Операції з векселями:

І. Гарантійні операції:

індосамент (жиро) — передавальний напис на зворотній стороні простого чи переказного векселя, у відповідності з яким усі права за даним векселем переходять від однієї особи до іншої;

аваль — вексельне поручительство, за яким особа, яка його здійснює (аваліст), бере на себе відповідальність перед власником векселя за виконання зобов’язань векселедавцем, акцептантом або індосантом щодо оплати векселя;