Сторінка
2

Суть і класифікація видатків бюджету

2) Економічна класифікація видатків бюджету.

Особливістю нової бюджетної класифікації є чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти населенню тощо). Такий розподіл дозволяє виділити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів з погляду виконання бюджету.

За даною класифікацією під видатками розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню. Вони поділяються на поточні та капітальні (розвитку); відплатні (здійсненими в обмін на товар чи послугу) або невідплатні(односторонніми).

Поточні видатки – це видатки бюджетів на фінансування мережі підприємств, організацій та установ на початок бюджетного року, а також на фінансування заходів із соціального захисту населення та інших, що не належать до видатків розвитку. Код 1000.

До них належать:

§ видатки на товари та послуги – 1100;

§ виплата процентів (доходу) за зобов’язаннями – 1200;

§ субсидії й поточні трансферти – 1300.

Капітальні видатки (видатки розвитку) - це видатки бюджетів на фінансування інвестиційної діяльності, зокрема, фінансування капітальних вкладень, структурної перебудови народного господарства, субвенції та інші видатки, пов’язані з розширеним відтворенням. Код 2000.

До них належать:

§ придбання основного капіталу – 2100;

§ створення державних запасів та резервів – 2200;

§ придбання землі і нематеріальних активів – 2300;

§ капітальні трансфертиммм – 2400.

За цією класифікацією виділені ще дві групи видатків: нерозподілені видатки (3000); кредитування з вирахуванням погашення (4000).

3) Відомча класифікація видатків бюджету.

Відомча класифікація видатків державного бюджету визначається відповідно до Закону про державний бюджет України (частина друга статті 22 Бюджетного кодексу України).

За даною класифікацією визначається перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державне казначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. А саме:

§ Управління справами верховної Ради України – 11;

§ Державне управління справами – 30;

§ Господарське управління Секретаріату Кабміну України - 41;

§ Верховний суд України - 60;

§ Конституційний Суд України – 80;

§ Генеральна прокуратура України – 90;

§ Міністерства, Державні комітети, Державна митна служба України, Державна туристична адміністрація, НАН України; СБУ, ЦВК України тощо(тризначні коди);

§ Рада Міністрів АРК.; обласні державні адміністрації; Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відомча класифікація видатків місцевого бюджету визначається відповідно до рішення про місцевий бюджет (частина третя статті 22 Бюджетного кодексу України).

4) Програмна класифікація видатків бюджету.

Програмна класифікація видатків державного бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом і відповідно до вимог частини третьої статті 38 Бюджетного кодексу України щорічно визначається у Законі про Державний бюджет України.

2. Формування і розподіл видатків починається на стадії планування, за основу беруться очікуване виконання бюджету по видатках за попередній період.

Звітні дані про виконання бюджетів по видатках, що є у розпряженні як Міністерства фінансів України, так і у фінансових органів, як правило, за півріччя, доповнюються оцінкою очікуваного виконання показників по видатках за період, який залишається до кінця року. Аналіз звітних показників і оцінка перспективи до кінця року дають змогу визначити очікуване виконання бюджету по видатках. Із одержаних видатків виключаються видатки яких не буде у плановому році.

Для складання розрахунків по видатках бюджету Міністерство фінансів направляє міністерствам і відомствам форми та вказівки щодо складання фінансових планів і кошторисів та їх подання для складання балансу бюджету за укрупненими показниками, проектів зведених фінансових планів і кошторисів, що й стає проектом бюджету, який з необхідними розрахунками подається Кабінетові Міністрів України, а після розгляду й уточнень Кабінетом Міністрів виноситься на розгляд спочатку постійних комісій, а потім і Верховної Ради. Розгляд, уточнення та внесення змін до проекту бюджету депутатами, постійними комісіями і наступний розгляд проекту бюджету Верховної Ради (а місцевих бюджетів – відповідними місцевими радами) є повноваженями лише рад усіх рівнів, і через використання цього права, вносячи зміни, доповнення або вилучення, зменшуючи чи збільшуючи видатки (як і доходи), ради керують роботою по складанню і регулюванню бюджетних видатків.

Бюджетні видатки мають певний економічний зміст, зумовлений суспільним способом виробництва, природою та функціями держави, вони відіграють вирішальну роль у задоволені потреб соціально-економічного розвитку країни.

Україна має в державній власності окремі галузі і підприємства по виробництву товарів загально-державного значення, які потребують коштів на реконструкцію та оновлення. Тому видатки її бюджету направляються не тільки на утримання соціально-культурної сфери, органів державної влади і управління, оборону, а й на фінансування народного господарства — державне капітальне будівництво, благоустрій тощо.

1) Регулювання бюджетних видатків знаходить своє конкретне вираження в цільовому направленні бюджетних коштів. Найважливішим принципом планування бюджетних видатків є додержання пропозицій розподілу коштів із врахуванням реальної необхідності в них. Видатки бюджету (як і доходи) на наступний рік до поточного року планувалися із врахуванням результатів виконання бюджету за минулий рік або період із визначенням коефіцієнта зростання. Це дає змогу обгрунтувати доцільність збільшення бюджетних видатків і правильно спланувати їх на майбутнє. Це загальна практика.