Сторінка
5

Фінансова діяльність підприємства на кредитному ринку

• скорочення об'ємів ліквідних коштів з причини постійно виникаючих труднощів на грошовому ринку;

• загострення конкуренції, що потребує оптимізації вкладення капіталу;

• зменшення прибутку господарчих суб'єктів, що обмежує їх можливість вкласти достатню суму коштів у розвиток нової технології та розширення виробництва.

Селенг загострює конкуренту боротьбу на грошовому ринку і направляє її на зниження ціни послуг, наприклад, процентів за кредит. Селенг - це реальний механізм втягнення грошей населення у виробничу сферу зокрема та в економіку країни в цілому.

4. Економічна сутність та механізм

здійснення факторингових операцій

Факторингові операції з'явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з точки зору прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування клієнтів.

Загальні положення про організацію факторингових операцій в Україні. При паданні послуг підприємствам та організаціям через факторинг комерційні банки керуються слідуючими положеннями національного банку України.

1. Кредити /для проведення факторингових операцій надаються строком на 3 місяці під 10% річних.

2. У випадках дострокового надходження коштів від покупців по викупленій дебіторській заборгованості комерційні банки мають право використати їх на проведення таких же факторингових операцій, але строк повернення кредиту національному банку не повинен перевищувати 3-х місяців.

3. Комерційні банки можуть надавати факторингові послуги всім госпорганам незалежно від того, в якому банку відкриті їх розрахункові рахунки.

4. При вирішенні питання про надання можливості комерційним банкам здійснювати факторингові операції необхідно виходити із дотримання всіх вимог відносно нормативів ліквідності даного банку. Їх розрахунок необхідно зробити з урахуванням відтворення статутних капіталів банків.

5. Факторингові послуги можуть надаватись на викуп дебіторської заборгованості під розрахункові документи за Відвантажену продукцію та надані послуги.

6. В строк установлений для повернення кредиту комерційними банками управління Національного банку на підставі строкового зобов’язання списує з його кореспондентського рахунку суму кредиту.

7. Сума неефективно використаного кредиту по проведенню факторингових операцій відноситься за рахунок діяльності комерційного банку.

8. Факторингові послуги оформляються угодами між:

А) управлінням національного банку та комерційними банками;

Б) комерційними банками та підприємствами і організаціями.

Факторинг здійснюється наступним чином банк отримує у господарюючого суб'єкта-продавця право на стягнення дебіторської заборгованості покупця продукції (робіт, послуг) і протягом 2-3 днів перераховує господарюючому суб'єкту 70-90% суми коштів за відвантажену продукцію на час її пред'явлення. Після одержання платежу за цими рахунками від покупців банк перераховує господарчому суб'єкту суми рахунків 30-10% за мінусом процентів і комісійних винагород. Вартість фактичного обслуговування залежить від виду послуг, фінансового становища клієнта тощо.

При визначенні оплати за факторинг слід виходити з прийнятого сторонами процента за кредит і середнього терміну перебування коштів у розрахунках з процентами. При розміщенні документа продавця в картотеку покупця вся сума пені також є доходом факторингу.

Уступка вимоги кредитором іншій особі регулюється ст. 197-200 цивільного кодексу України (далі — кодекс). За ст. 197 кодексу уступка вимоги кредитором іншій особі передбачає перехід до набувача вимоги прав, що забезпечують виконання зобов'язання. Тобто операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору з попередньою або наступного компенсацією вартості такого боргу першому кредитору (факторинг) передбачає передачу прав власності на такі права і тому зазначена операція вважається операцією з продажу товарів. Товарами вважаються матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. Під матеріальними активами розуміються основні фонди та оборотні активи у будь-якому вигляді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Право вимоги боргу (дебіторська заборгованість) платника податку не відноситься до основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів або деривативів. При класифікації ма­теріальних активів як оборотних слід керуватись відповідними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку. За п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Ба­ланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. N 87, оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіва­ленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, при­значені для реалізації чи споживання протягом операційного цик­лу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу. При цьому, згідно з додатком до вищезазначеного Стандарту, довгострокова дебіторська заборгованість вважається необоротним активом, а інша дебіторська заборгованість вважається оборотним активом. Враховуючи вищезазначене, уступка вимоги недовго­строкового боргу вважається продажем товару. Це не стосується уступки вимоги довгострокового боргу.

Операція з уступки платником податку — кредитором прав вимоги боргу іншій особі вважається продажем товару. Кре­дитор, який уступив вимогу боргу іншій особі і передав їй доку­менти, що свідчать про право зазначеної вимоги, повинен збільшити валовий дохід на суму доходу, одержаного від зазначе­ної операції (уступки права вимоги боргу), крім первісного креди­тора (особи, у якої виникла дебіторська заборгованість у резуль­таті відвантаження продукції (товарів, робіт, послуг). Дохід, одер­жаний платником податку від продажу вищезазначених прав відображається в рядку 1 Декларації про прибуток підприємства та рядку 1.1 додатка А до неї. Кошти (вартість інших видів ком­пенсації), одержані останнім кредитором в результаті погашення дебітором заборгованості, включаються до складу його валового доходу (крім первісного кредитора). Цей дохід відображається в податковій звітності аналогічно відображенню доходу, одержа­ного в результаті уступки вимоги боргу іншій особі.