Сторінка
2

Розвиток міжнародного ринку цінних паперів. Діяльність фондових бірж на міжнародному ринку цінних паперів

• правове оформлення угод.

Як особливий інститут вторинного ринку цінних паперів фон­дові біржі сприяють нагромадженню капіталу, його розподілу і пере­розподілу, а також контролю за інвестиціями та інфляцією. У світі налічується близько 200 фондових бірж, об'єднаних у міжнародну Федерацію фондових бірж. Найбільшими з них є фондові біржі Нью-Йорка, Лондона й Токіо, на які припадає до 60 % загальносвітового обсягу торгівлі акціями.

Провідне становище на міжнародному ринку цінних паперів зай­має Нью-Йоркська фондова біржа, у складі якої 1366 членів, близько 140 з яких діють від свого імені. Це — найбільший у світі вторин­ний ринок цінних паперів, де продаються і купуються 1500 акцій, майже 1000 корпоративних облігацій, близько 400 конвертованих облігацій і більше 200 конвертованих привілейованих облігацій.

Друге за значенням місце на ринку цінних паперів США займає Американська фондова біржа, яка також функціонує у Нью-Йорку.

Маючи яскраво виражений міжнародний характер, провідні фон­дові біржі функціонують у певному національному режимі. Так, у зв'язку з посиленням державного регулювання діяльності фондових бірж у США на початку 30-х років після "Великої депресії", було прийнято ряд законодавчих актів, спрямованих на обмеження спекуля­тивних операцій, які завдавали збитків малим вкладникам. У 1933 p. було прийнято закон про емісію цінних паперів, а в 1934 p. — закон про біржову торгівлю цінними паперами. Згідно з цим законом, який діє донині, цінні папери обов'язково реєструються в урядовій феде­ральній торговельній комісії, регламентуються правила біржових опе­рацій і розміри позик під цінні папери, обмежуються найбільш спеку­лятивні операції.

У Великій Британії провідне місце на міжнародному ринку цінних паперів займає Лондонська міжнародна фондова біржа, яка концен­трує понад 60 % всіх операцій з цінними паперами в країні. Тут у біржових торгах беруть учать цінні папери близько 3000 компаній, більше 500 з яких — іноземні, причому 190 з них також пройшли лістинг і на Нью-Йоркській біржі.

Головною особливістю Лондонської біржі є те, що понад полови­ни її торговельних операцій припадає на цінні папери закордонного походження, оскільки Лондон продовжує відігравати роль одного з провідних світових фінансових центрів.

Процедура допущення цінних паперів для торгівлі ними на Лон­донській біржі досить складна. Однак можна визначити два основ­них показники, яким повинні задовольняти емітенти:

• ринкова капіталізація. Початкова (до розглядуваного випуску цінних паперів) сумарна ринкова вартість емітента має бути принаймні 700 000 фунтів стерлінгів для акцій і 200 000 — для облігацій;

• кількість придбаних акцій. Принаймні 25 % цінних паперів будь-якого ґатунку повинні бути придбаними, тобто належати акціо­нерам, які не є директорами чи основними акціонерами компанії.

Лістинг зарубіжних компаній передбачає, що ці компанії повинні задовольняти стандартні вимоги біржі, які застосовуються до ком­паній Великої Британії. Однак біржа надає деякі поступки інозем­ним компаніям, особливо тим, які пройшли лістинг на визнаних за­рубіжних фондових біржах. У таких випадках, наприклад, вимагаєть­ся розкриття фінансової інформації лише за останні три роки, на відміну від п'яти років при звичайних вимогах.

Токійська фондова біржа займає за обігом цінних паперів третє місце у світі після Нью-Йоркської і Лондонської фондових бірж. Зна­чення Токійської біржі почало стрімко зростати із середини 60-х років, коли японський капітал відновив свої позиції всередині країни і став успішно конкурувати з американським і західноєвропейським капі­талами. Крім того, розгортанню біржових операцій в Японії сприяли високі темпи зростання економіки, які адекватно відображалися на курсах цінних паперів і високій нормі грошових заощаджень.

Іноземна компанія, яка бажає пройти лістинг на Токійській біржі, повинна спочатку пройти лістинг на своїй національній біржі, одер­жати дозвіл від Токійської фондової біржі та від Міністерства фінан­сів Японії. Акції компанії мають бути ліквідними на ринку. Компа­нія має вести неперервний бізнес протягом п'яти років і виплачува­ти дивіденди кожні три роки, які передують лістингу. Вона повинна мати акціонерний капітал в кінці фінансового року, що передував лістингу, хоч би 10 млрд єн, а дохід до обкладення податками за останні три роки має бути приблизно 2 млрд єн.

Фондові біржі організовуються, як правило, у вигляді приватних акціонерних товариств (США, Велика Британія) або публічно-право­вих інститутів (Німеччина, Швейцарія, Франція). При публічно-пра­вовому статусі біржі уряд бере участь у розробці правил біржової торгівлі, призначає маклерів, забезпечує порядок на торгах, стежить за виконанням норм і правил при укладанні й виконані біржових фондових угод. Роботу біржі та діяльність її членів регламентують статут, внутрішні правила та інструкції.

Система міжнародних фондових бірж являє собою найбільш усталений і динамічний сегмент інфраструктури сучасної глобаль­ної економіки. Концентрацію світових біржових центрів у країнах з розвинутою ринковою економікою зумовлено, з одного боку, висо­ким рівнем розвитку національних фондових ринків цих країн, з іншого — їх глибиною і різнобічною міжнародною взаємодією. В останні роки в процеси глобального інвестування активно включа­лися окремі країни, що розвиваються. Використовуючи сучасні ком­п'ютерні технології, біржі цих країн стають невід'ємним і все більш значущим елементом глобальної біржової інфраструктури. Це перш за все біржі Південної Кореї, Гонконгу, Сінгапуру, Філіппін, Таїланду.

Щодо України, то тут також поступово формується система біржової фондової торгівлі, розробляються і реалізуються сучасні біржові техно­логії інвестування. Через механізм державного регулювання можли­вим стає не тільки подальший розвиток національного фондового ринку, а і його інтеграція у глобальні біржові структури. На сьогодні в струк­турі масиву цінних паперів України акції займають 74,47 %, ощадні сертифікати — 8,55, векселі — 4,94, облігації та інші папери — 12,05 %. 75 % акцій випускають підприємства, 25 % — комерційні банки. Гро­мадяни України стали власниками акцій на суму 2,2 млрд грн.