Сторінка
2
2. Виховна діяльність дошкільних закладів. Здійснюється через естетику побуту, систему спеціальних занять.
3. Навчально-виховна діяльність загальноосвітніх закладів. Передбачає залучення учнів до оволодіння змістом навчальних дисциплін, позакласної виховної роботи.
4. Навчально-виховна робота позашкільних дитячих виховних закладів. Діяльність спрямована на задоволення інтересів, розвиток здібностей дітей, залучення їх до активної естетичної діяльності.
5. Діяльність професійно-виховних закладів. Навчаючись у них, майбутні фахівці отримують естетичні знання, беруть участь у діяльності мистецьких аматорських колективів, набувають вмінь естетичної діяльності.
6. Вплив засобів масової інформації. Діяльність їх поєднує елементи багатьох видів мистецтва. Проте засилля в них "масової культури" ускладнює процес формування здорових естетичних смаків, потребує копіткої роботи вихователів, батьків, випереджуючого формування високих естетичних потреб, смаків не сприйняття потворного.
7. Певне місце у системі естетичного виховання має займати самоосвіта. Але для цього необхідне педагогічне керівництво та матеріальне забезпечення.
Стимулювання та корекція поведінки як ефективний метод в процесі естетичного виховання
У своїй сукупності ці методи покликані регулювати, коригувати і стимулювати діяльність та поведінку вихованців. Найефективніші серед них - гра, змагання, заохочення і покарання.
Гра - один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними.
Види ігор визначають на основі різнопланової діяльності дітей: ігри-дозвілля (ігри за власним бажанням), ігри педагогічні (організовані з метою вирішення навчально-виховних завдань).
Залежно від того, наскільки гнучкими, динамічними, творчими, регламентованими є рольові дії, правила і зміст, колективні розважальні ігри поділяють на групи:
Ігри творчі: сюжетно-рольові, конструкторські, драматизації з вільним розвитком сюжету, ігри-жарти, ігри - розіграші.
Ігри за визначеними правилами: рухові, хороводні, спортивно-змагальні, настільні.
Педагогічні ігри диференціюють відповідно до педагогічної спрямованості: дидактичні (організовують у процесі навчання), творчі педагогічні (розроблені педагогом з метою досягнення конкретних виховних завдань).
Головною умовою успішного застосування ігор є активне залучення учнів не лише до гри, а й до процесу створення її. Існують різні методики організації та проведення педагогічних творчих ігор, але основні елементи їх спільні - розробка сценарію, розподіл ролей, визначення виховних цілей.
На практиці проведення творчої гри відбувається за такими етапами:
а) педагог розповідає про гру, що допомагає апробувати її модель на сприйнятті дітей, залучає їх до обговорення плану;
б) розподіл ролей;
в) розробка плану гри за певним сюжетом;
г) власне гра;
ґ) завершення гри і підбиття підсумків.
Для збереження стійкого інтересу дітей до гри доцільно використовувати умовну ігрову термінологію, різновиди впливу в ігровій формі (вимогу, заохочення тощо), елементи колективного змагання.
Використовуючи гру як важливий навчально-виховний чинник, необхідно дотримуватися таких психолого-педагогічних умов: визначення творчого потенціалу гри; визначення місця і часу проведення, кількості учасників; забезпечення психологічної комфортності і природності гри; урахування вікових та анатомо-фізіологічних властивостей учасників гри; захист людської гідності, морального самопочуття кожного учасника; визначення місця вчителя під час проведення гри; цілеспрямоване поширення прав учасників гри.
Урахування цих особливостей потребує від учителя постійного контролю за процесом створення, проведення і аналізу ігрової навчальної діяльності.
Творчі ігри є одними з найефективніших методів, які використовуються в естетичному вихованні.
Змагання - природна схильність дітей до здорового суперництва й самоутвердження в колективі.
Забезпечує випробування людиною своїх здібностей, відчуття товариської взаємодопомоги, передбачає облік і порівняння результатів діяльності, заохочення її учасників, сприяє розвитку нахилів, духовних якостей дитини, спонукає до наслідування загальноприйнятих норм поведінки. Змагання супроводжують позитивні та негативні емоційні реакції: захоплення, радість з приводу успіхів, скептицизм, байдужість, заздрість тощо. Тому слід враховувати позитивні (спосіб згуртування колективу, розвиток моральної мотивації діяльності) і негативні впливи (відсутність боротьби за досягнення спільного успіху, взаємодопомоги та співробітництва, що зумовлює розлад у колективі). Важливими умовами проведення змагань є демократичний підхід до ідеї змагання, висвітлення його результатів, залучення учнів до обговорення й аналізу, їх матеріальне і моральне стимулювання.
Змагання бувають індивідуальними і колективними. Формами індивідуального змагання є предметні олімпіади, конкурси дитячих творів, малюнків, виставки, індивідуальні види спортивних змагань тощо. У виховному плані вони стимулюють діяльність, що ґрунтується на індивідуальних мотивах та особливостях. Формами колективного змагання є ігри (футбол, волейбол тощо), конкурси художньої самодіяльності (внутрішкільні, міжшкільні, районні тощо). Підбиваючи підсумки змагань, відзначають дітей, які досягли успіху, й тих, хто через недостатній рівень підготовки відстав, але докладав максимум зусиль.
Заохочення - схвалення позитивних дій і вчинків з метою спонукання вихованців до їх повторення.
Полягає в тому, що відчуття задоволення, радості, зумовлені громадським визнанням зусиль, старань, досягнень зміцнює впевненість у своїх силах, викликає приплив енергії, піднесений настрій, готовність до роботи, забезпечує хороше самопочуття.
Не всяке заохочення активізує процес виховання учнів. Воно має виховну силу тільки за дотримання певних умов: своєчасність похвали за позитивні зрушення; об'єктивність заохочувального впливу; опора робиться на громадську думку; гласність; врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.
Схвалення - найпростіший вид заохочення.
Покарання - осуд недостойних дій та вчинків з метою їх припинення, запобігання у майбутньому.
Покарання, як і заохочення, слід використовувати тільки як виховний засіб. Воно має викликати в учнів почуття сорому і провини, намір не повторювати подібного. Покарання, що принижує їх гідність, не дасть позитивного результату.
Беручи за основу особливості впливу на учня, виділяють такі види покарань: покарання-вправляння; покарання-обмеження; покарання-осуд; покарання-умовність; покарання-зміна ставлення.
Порушення правил поведінки, режиму передбачає застосування з метою покарання догани за наказом директора школи, зауваження у щоденнику, зниження оцінки за поведінку. Найсуворіше покарання - виключення порушника із школи за систематичне скоєння вчинків які не дають йому права перебувати у шкільному колективі (злодійство, хуліганство тощо).
Висновки до теоретичного розділу: Арсенал засобів естетичного виховання досить вагомий: навколишнє природне середовище, література, музика, образотворче мистецтво, архітектура, театральне мистецтво, кіномистецтво та інше.