Сторінка
2
Каліграфічні навички учні оволодівають на самому першому етапі вивчення іноземної мови, якщо дана мова є першою в навчальному закладі, то протягом першого класу. Оволодівши графічними навичками, учні починають вивчати орфографію, яка полягає у вмінні правильно, без помилок писати слова, словосполучення, тобто у вмінні написання слів у відповідності до правил використання письмових знаків у кожному конкретному слові.
Орфографічні системи іноземних мов, що вивчаються в середніх навчальних закладах, базуються на чотирьох основних принципах:
1. фонетичному, коли буква повністю відповідає звуку, тобто опорою є вимова;
2. морфологічному, коли написання визначається правилами граматики (морфології) незалежно від фонетичних умов, наприклад, у споріднених словах чи формах;
3. традиційному (історичному), коли орфографічні форми є традиційно закріпленими і відображають зниклі норми вимови;
4. ідеографічному, коли звукові омоніми розрізняються за допомогою графічних знаків.
На початковому етапі навчання техніки письма важливо враховувати особливості графемно-фонемних відповідностей кожної іноземної мови і проводити цілеспрямоване навчання з метою подолання труднощів в оволодінні графемно-фонемною системою мови. Такі труднощів можуть бути викликані буквосполученнями, що передають один звук, або навпаки звуком, що зображується на письмі різними графемами.
З метою попередження помилок та навчання учнів правопису згідно з орфографією іноземних мов слід використовувати спеціальні вправи, націлені на формування стійких орфографічних навичок.
Існує дві підгрупи вправ: до першої групи входять вправи на списування (виписування) і дописування; до другої — вправи для запису на слух (диктанти різних видів).
Необхідно зазначити, що письмо є дуже важливим при формуванні лексичної компетенції, оскільки це дає змогу створювати додаткові асоціації, що допомагають запам'ятовувати лексичні одиниці, речення, структурні зразки. Також використання письмових вправ сприяє розвитку навичок користування лексичними та граматичними явищами, учні навчаються будувати своє усне мовлення, базуючись на зафіксовані в зошитах або на дошці структурні зразки, лексичні елементи, які взяті з їхніх письмових вправ. Як зазначається у Державному освітньому стандарті з іноземних мов в процесі навчання письма на початковому етапі в середній школі слід дотримуватись наступних принципів послідовного та поетапного засвоєння матеріалу:
для повідомлення ще невідомої системи письма окремі графічні знаки слід давати по черзі, з урахуванням певної градації складностей. Необхідно застосовувати спеціальні вправи для розвитку рукомоторних навичок;
орфографічні та лексичні знання слід давати одночасно, щоб у учнів вироблялась асоціююча єдність компонентів : значення – звукова форма – форма написання;
закріплення, тренування для засвоєння іншомовних знань повинні тісно пов’язуватись з повторенням орфографічних знань (переписування, письмове виконання завдань);
письмові вправи повинні супроводжуватися їх повною перевіркою;
короткі письмові роботи – як правило для контролю граматичних та лексичних знань, не повинні перевищувати 10 хвилин;
вправи та переписування на початковому ступені мають привчати учнів до специфічної форми написання іншомовних слів;
ретельно підібрані диктанти (слова, вибіркові й короткі) є придатні форми вправ для закріплення і контролю орфографічних знань;
в якості системних та епізодичних прийомів закріплення орфографічних знань використовуються вправи в підборі та протиставленні слів з однаковими та різними орфографічними елементами. Це сприяє поясненню орфографічних категорій та систематизації словникового запасу.
Гра як навчальний вид діяльності
Гра як вид діяльності в навчанні іноземній розглядалася такими методистами, як Ю.І. Пассовим, М.Н. Скаткиним, С.П. Шатіловим. «Важливо усвідомлювати, вказує М.Н. Скаткин, рішенню яких дидактичних задач повинна сприяти дана гра, на розвиток яких психічних процесів вона розрахована» . «Гра – це лише оболонка, форма, змістом якої повинне бути навчання, оволодіння видами мовної діяльності». С.П. Шатілов зазначає: «Придивіться: чи не дуже рано згасає наш інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвитку кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, їх вікових рівнях. Відомо, що ті учні, з яких на уроці слова не витягти, в ігровому процесі стають такими активними, якими ми їх в класно-урочних буднях і уявити собі не в змозі . . Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. їхні дії починають відзначатися глибиною мислення, — сміливого, масштабного, нестандартного».
Необхідно зазначити, що для дітей гра є нормою, і нею насичене все їхнє життя. Діти завжди прагнуть пограти, і тому як заохочення до виконання якоїсь серйозної роботи необхідно використовувати гру. Треба перетворити серйозну справу у забаву для дитини, і тоді в неї не виникне багато труднощів при її виконанні.
Для дітей гра – це захоплююче заняття. Тому вона й залучає вчителів, у тому числі й учителів іноземної мови. У грі всі рівні. Вона посильна навіть слабким учням. Більше того, слабкий по мовній підготовці учень може стати першим у грі: спритність і кмітливість тут виявляються часом більш важливими, ніж знання предмета. Почуття рівності, атмосфера захопленості й радості, відчуття посильності завдань – все це дає можливість учням перебороти незручність, яка заважає вільно вживати в розмові слова чужої мови, і благотворно позначається на результатах навчання. На думку М.Ф. Строніна, гра на уроці іноземної мови – це ситуативно-варіативна вправа, де створюється можливість для багаторазового повторення мовного зразка в умовах максимально наближених до реального мовного спілкування із властивими йому ознаками: емоційністю, спонтанністю, цілеспрямованістю мовного впливу. Тобто, у ході гри в учнів формуються вимовні, лексичні, граматичні навички, учні здобувають досвід мовного спілкування.
Ігри сприяють виконанню важливих методичних завдань:
створенню психологічної готовності дітей до мовного спілкування;
забезпеченню природної необхідності багаторазового повторення ними мовного матеріалу;
тренуванню учнів у виборі потрібного мовного варіанта, що є підготовкою до ситуативної спонтанності мови взагалі.
Ігри використаються у всіх класах, але характер матеріалу й завдання міняються від класу до класу. Гра є важливим елементом уроку французької мови на початковому етапі її вивчення, тобто протягом молодшої школи (1-4 класи), оскільки в цьому віці у дітей переважає емоційна сфера над інтелектуальною, більш розвинутим є мимовільне запам’ятовування, діти не можуть довго зосереджуватися на одному й тому ж завданні, тому необхідна різноманітність у роботі. Таку різноманітність, а також рухливість дітей під час навчання може забезпечити гра, у процесі гри формування навичок,вимовних, лексичних і граматичних, відбувається в захоплюючій для дітей формі, у дітей виникає азарт, що спонукає до формування інтересу до вивчення іноземної мови. Ігри розвивають спостережливість у школярів, пожвавлюють урок, підвищують інтерес до вивчення іноземної мови.