Сторінка
7
Визначено і узагальнено типові особливості інтегрованих типів розвитку пізнавальних здібностей. “Обдарований” тип характеризується: когнітивною гнучкістю, високим ступенем самостійності дій та оцінки їх результатів, оригінальністю та здатністю до ризику у прийнятті рішення, стійкістю інтересу до змісту завдання, задоволеністю у зв’язку з виконанням завдання. “Високий” тип характеризується: змішаним орієнтуванням у перцептивних діях, яке змінювалось від складності об’єкту (синкретичний тип орієнтування), зацікавленістю при відношенні до завдання, здатністю до об’єктивного оцінювання результатів. “Помірний” тип характеризується: розв’язуванням завдань за допомогою засобу маніпулювання, відсутністю прагнення до влучності запам’ятовування і прояву вольових зусиль, оригінальністю у вербальних завданнях, ускладненням у невербальних завданнях, здатністю до об’єктивного оцінювання результатів. “Помірно-знижений” тип характеризується: індиферентним відношенням до прийняття завдання та результату діяльності, проявом інтересу до формальної сторони діяльності, підвищеною схильністю до практичних спроб, неприйняттям допомоги дорослого, відмовою від діяльності при перешкодах, які з’являються.
Отже, у констатувальному експерименті визначено інтегровані типи розвитку пізнавальних здібностей дітей, а також показано, за рахунок яких компонентів (їх домінування або відставання) можна розподіляти дітей до різних інтегрованих типів розвитку пізнавальних здібностей. Враховуючи різні психолого-педагогічні та соціальні умови розвитку дітей молодшого шкільного віку, та їх впливу на розвиток тих чи інших компонентів пізнавальних здібностей, можливо синтезувати умови (або створювати штучні умови) для підвищення рівня пізнавальних здібностей, особливо завдяки поєднанню позитивних факторів, присутніх у досліджуваних психолого-педагогічних соціальних умовах розвитку дітей молодшого шкільного віку.
Програма для формування пізнавальних здібностей молодших школярів
Пізнавальні здібності, будучи одним з компонентів навчальної діяльності, виконують функцію її регулювання й підтримки. Пізнавальні здібності підвищують навчальну мотивацію, яка займає важливе місце в мотиваційній системі будь-якого молодшого школяра. Коли дитина, вступає у школу, у неї переважають широкі соціальні мотиви (внутрішня позиція школяра). На початку навчання ці мотиви в сполученні з певними пізнавальними інтересами сприяють включенню дитини у навчальну діяльність.
Відомо, що така широка мотивація, обумовлена новою соціальною позицією, не може підтримувати навчання протягом тривалого часу, поступово вона втрачає своє значення. До кінця першого класу серед усього різноманіття мотивів головне місце займає мотив одержання високої оцінки як джерела інших заохочень і застави емоційного благополуччя. Учбово-пізнавальні й інші широкі соціальні мотиви (борг, відповідальність, необхідність одержати освіту) не займають провідного місця протягом усього молодшого шкільного віку. Закономірним підсумком стає виразне зниження навчальної мотивації до кінця цього віку.
Уявлення дітей про те, для чого вони вчаться в школі (особливо в початкових класах), досить неясні. В основному їхні відповіді стосуються стандартних заучених фраз типу «щоб уміти читати, писати, мислити, щоб багато знати, бути розумним». Уточнення цих висловлень часто заводить дітей у тупик. Найбільш тямущі висловлюють припущення про можливість знайти в майбутньому гарну, цікаву роботу. Але подібна перспектива в силу своєї віддаленості не може стати серйозним стимулом до навчання.
Часто батькам доводиться «стимулювати» інтерес до навчальної діяльності, керуючись методами батога й пряника. У результаті в учнів остаточно формується уявлення про навчання як про нудну, малоприємну справу, якою доводиться займатися тільки під погрозою розправи або за дуже пристойну винагороду.
Мало сприяє формуванню навчальної мотивації й предметний стиль навчання. Причиною виникнення шкільної неуспішності може бути несформованість системного мислення, тобто здатності розглядати всі досліджувані об'єкти у вигляді системи взаємозалежних елементів. Тільки цілісне знання надає учням можливість усвідомлено диференціювати свої інтереси.
Пізнавальний інтерес та пізнавальні здібності значною мірою підвищують мотивацію дитини до навчальної діяльності. У наш час існує безліч різноманітних технологій і методик ведення розвиваючих занять із молодшими школярами. У пропонованій програмі ігрова мотивація, що часто превалює на заняттях, без особливих ускладнень переростає в навчальну. Дитина стає зацікавленою стороною в розвитку своїх здатностей, тому що вже зараз вона може спробувати свої сили в різних областях дорослої діяльності. Програма побудована таким чином, що надає можливість учням тренувати різні види своїх пізнавальних здатностей неодноразово (багато розглянутих професій мають перетинання по необхідному набору здатностей). Одним з достоїнств даної програми є те, що вона має широкий адаптаційний спектр у роботі з учнями різного віку й рівня розвитку. Наявність основного каркаса в програмі дозволяє вчителю наповнювати заняття вмістом із завдань, що відповідають вимогам конкретної групи учнів.
Більше того, вчитель, який використовує дану програму, не обмежений тимчасовими й тематичними рамками. На свій розсуд він може або розтягувати тему на кілька занять, або скорочувати її, а також включати додаткові теми, у яких розглядаються інші професії й розвиваються інші здатності.
Ціль програми
Формування пізнавальних здібностей в учнів початкової школи, можливість випробувати себе в наближеній до реальності ігрової ситуації. Формування цілісного знання, потреби у творчій діяльності, розвиток інтелектуальних і творчих можливостей дитини.
Основний метод
Метод проблемного навчання, що дозволяє шляхом створення проблемних ситуацій, за допомогою інформаційних питань і гнучкого їхнього обговорення підвищити зацікавленість учнів у тематиці занять. Так як кожне із занять має тематичне наповнення, пов'язане з розглядом певної професії, учні мають можливість розширити свої уявлення та знання про світ професій, а також досліджувати свої здатності стосовно до розглянутої професії.
Структура занять
Розминка (завдання, розраховані на перевірку кмітливості, швидкості реакції, готовності пам'яті).
Знайомство із професією, якій присвячений урок (колективне обговорення):
що я знаю про цю професію;
що повинні вміти люди, що займаються цією професією;
які досліджувані предмети допомагають знайти цю професію;
що нового я довідався про цю професію від батьків, знайомих, із книг і телепередач.
Виконання розвиваючих вправ відповідно до розглянутої здатності й професії.
Самостійна оцінка своїх здатностей (що не вийшло й чому).
Що стосується розвиваючих вправ, набір завдань визначається тією професією, з якої знайомляться учні на даному занятті. Наприклад, при розгляді професії «архітектор» приділяється увага розвитку здатностей, пов'язаних зі спостережливістю, просторово-образним, творчим мисленням. Професія «слідчий» вимагає розвитку здатностей, пов'язаних з концентрацією й розподілом уваги, зоровою й вербальною пам'яттю, умінням слухати, логічним мисленням. Для професії «водій» необхідний розвиток здатностей, пов'язаних з концентрацією, перемиканням і обсягом уваги, зоровою й моторною пам'яттю, просторово-образним мисленням і т.д. Вчитель сам визначає необхідний набір професій, які йому якнайкраще допоможуть розвинути певні здатності учнів.