Сторінка
7

Запровадження магістерської програми "Педагогіка вищої школи" як передумова до підготовки кваліфікованих викладачів відповідно до вимог Болонського процесу

- неадекватно до потреб суспільства і ринку праці вирішується доля такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність в державі у чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації разом узятих.

- відійшла в минуле колись добре організована для централізованої економіки система підвищення кваліфікації та перепідготовки. Нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип “освіта через усе життя” поки що в умовах нашої держави не може бути в повній мірі реалізований.

- університети України не беруть на себе роль методологічних центрів, новаторів, піонерів суспільних перетворень, за якими має йти країна. Рівень автономії ВНЗ у цих питаннях значно нижчий від середньоєвропейського. Не виконують роль методологічних керманичів заклади освіти, що мають статус національних, у той час, коли їхня кількість досягла близько 40% від загальної кількості ВНЗ III та IV рівнів акредитації.

У той же час із входженням країни до Болонського процесу, значно зросли вимоги до викладацьких кадрів України. Якщо раніше ставка робилася лише на професійні знання викладача, то нова система освіти потребує викладача-оратора, викладача-актора, викладача-менеджера. З одного боку, певний рівень знань з комунікації та менеджменту формується протягом професійного життя, а з іншого - компетентна та організована система підготовки викладачів може пришвидшити набуття таких знань. Треба сказати, що ще десять років тому підготовкою викладачів вищі навчальні заклади не займалися. Вважалося, що викладачем стає випускник аспірантури, тобто професійний вчений. З часом, стало зрозуміло, що підготовка викладача – такий складний процес, як і підготовка професійного військового або лікаря. Викладач – це людина, що має постійно самовдосконалюватися та протягом усього професійного життя отримувати нові знання. Можливості мережі інтернет та кількість літератури у наукових бібліотеках мають бути поєднані із системним освітнім процесом, коли педагогічний працівник вищої школи має «дорожню карту» самоосвіти та вміє нею користуватися. Болонський процес, що пропагує навчатися протягом життя, став тим важливим поштовхом, який довів актуальність підготовки викладачів в межах магістерської програми вищого навчального закладу – нової для нас форми підготовки викладацької еліти.

Передумови до відкриття магістерської програми «Педагогіка вищої школи» у Національному технічному університеті «Харківский політехнічний інститут»

Україна має високорозвинену систему вищої освіти, що представлена понад 900 вищими навчальними закладами. За останні роки ця цифра зросла переважно за рахунок відкриття нових приватних вищих навчальних закладів. Як і будь-яка галузь економіки, освіта потребує висококваліфікованих спеціалістів. За даними досліджень, достатньо велика кількість викладачів - це людини передпенсійного та пенсійного віку. Активно постає питання оновлення кадрів вищих навчальних закладів. Однак вищі навчальні заклади педагогічного спрощування, нажаль, не готують педагогів для системи вищої освіти.

В сучасних умовах кардинальні зміни цілей та характеру суспільного виробництва вимагають принципово нових моделей, методів і технологій фахівців. Це висуває принципово нові вимоги до науко-педагогічного складу вищої школи, істотно посилює роль його психологічно-педагогічної підготовки. Поряд з високою професійною компетентністю у відповідній галузі, викладач повинен досконально володіти високою педагогічною майстерністю, бути високодуховною і високоморальною людиною.

Як один з провідних навчальних центрів України, Національний технічний університет «ХПІ», визнаючи усю загрозливість ситуації відсутності висококваліфікованих викладачів у майбутньому, розробив магістерську програму «Педагогіка вищої школи та у 2005 році відкрив навчальний процес за цією спеціальністю. Високий статус цієї програми був відмічений державою: із ліцензійного обсягу у 50 осіб, 15 місць на спеціальності фінансуються державним бюджетом України.

НТУ «ХПІ» почав працювати над запровадженням цієї магістерської програми не випадково. По-перше саме в НТУ «ХПІ» було розроблено модель фахівця ХХI століття з творчим та гуманістичним світоглядом. Більш того, університет постійно веде роботу із її вдосконалення. По-друге, саме науковцями університету було запропоновано концепцію формування національної гуманітарно-технічної та управлінської еліти і саме тут вдалося розпочати підготовку спеціалістів відповідно до її вимог. По-третє, в університеті активно розробляються і широко впроваджуються перспективні інноваційні педагогічні технології, вивчається та моніториться досвід світової освітньої системи, розробляються нові методологічні та методичні підходи до реалізації концепції. Політехнічний університет стає політтехнологічним центром, ядром наукової думки України та її освітнім флагманом. По-четверте, в університеті створено кафедру педагогіки і психології управління соціальними системами – першу і поки що єдину в Україні кафедру такої чіткої цільової діяльності. В НТУ «ХПІ» розгорнуто плідні наукові дослідження у вказаній сфері, регулярно організуються міжнародні наукові конференції з філософії освіти та інноваційних педагогічних технологій, видається щоквартальний журнал «Теорія і практика управління соціальними системами», який визнаний ВАК України фаховим виданням з педагогіки, плідні творчі зв`язки з Академією педагогічних наук України та її інститутами і здійснює спільно з ними наукові дослідження з актуальних проблем навчання та виховання студентів вищої школи. При цьому, результати досліджень не тільки впроваджуються у практику навчально-виховного процесу в університеті, а й використовуються іншими вищими навчальними закладами, наприклад Національною фармацевтичною академією України тощо. Організація всього навчально-виховного процесу з майбутніми фахівцями ґрунтується на підготовці фахівців, здатних успішно здійснювати науково-педагогічну роботу у вищих навчальних закладах різного профілю. З цією метою прийом на спеціальність здійснюється за умови наявності диплома спеціаліста за профілем тієї кафедри, на якій передбачається майбутня викладацька діяльність випускника. Підготовка магістрів здійснюється на засадах практичної її спрямованості на педагогічну діяльність у конкретній науково-технічній сфері з можливістю варіативності фахової підготовки за спеціальностями суміжних кафедр. Загальна кількість годин визначається у відповідності до нормативів. Програмою навчання передбачене проходження цільової педагогічної практики. Світоглядна, психолого-педагогічна і професійно-практична підготовка передбачає поглиблення знань, набутих за бакалаврською програмою, при виконанні дипломного проекту спеціаліста і в процесі практичної виробничої діяльності. Формування професійної компетентності фахівця досягається вивченням педагогічної теорії, педагогічної майстерності, методики викладання загальних та спеціальних дисциплін, сучасних педагогічних технологій, адміністративної діяльності у вищій школі, правових та економічних засад вищої школи, а також іноземної мови. Світоглядну підготовку магістрів забезпечуватиме вивчення спецкурсу філософії освіти. Комплексність підготовки фахівців ґрунтується на поєднанні їх світоглядної і загальнокультурної освіти з поглибленою професійною психолого-педагогічною підготовкою.