Сторінка
4

Методика проведення дидактичних ігор

Дидактичні ігри складаються з ряду елементів:

Ігрового задуму;

Дидактичної задачі;

Ігрового дії;

Правила.

Ігровий задум і ігрову дію роблять дидактичну гру привабливим, бажаним і емоційним видом діяльності. Ігровий задум буває виражений в самому пізнанні гри і в ігровій завданню, шляхом вирішення якої діти починають розуміти практичне застосування отриманих ними знань. Ігровий задум визначає характер ігрового дії, а ігрове дія дає можливість дітям навчатися в той момент, коли вони грають. Правила допомагають направляти ігровий процес. Вони регулюють поведінку дітей і їх взаємини між собою.

Результати гри завжди бувають очевидними, конкретними і наочними. Дотримання правил зобов'язує дітей самостійно виконувати ігрову дію, і разом з тим у них виробляється критерій для оцінки поведінки своїх однокласників і свого власного. Робота над дидактичної завданням вимагає активізації всієї психічної діяльності дитини. Формуються пізнавальні процеси, мислення, пам'ять, уяву. Вдосконалюється розумова діяльність, що включає в себе проведення різних операцій в їх єдності. Увага стає більш цілеспрямованим, стійким, і в учня з'являється вміння правильно його розподіляти. Стимулюється розвиток пізнавальних здібностей, спостережливості, кмітливості і допитливості. У дітей починає проявлятися вольове стримуючий початок. Дотримання правил, що є результатом виниклого у дітей інтересу до гри, допомагає вихованню важливих моральних якостей, вольових якостей, таких, як організованість, стриманість, доброзичливість, чесність і т.д.

У процесі занять дидактичної грою формується вміння працювати самостійно, здійснювати контроль, самоконтроль, погоджувати свої дії.

На сучасному уроці часто використовуються дидактичні ігри, спрямовані на активізацію розумової діяльності учнів. Прикладом є різні сюжетні ігри, реалізовані в навчальному матеріалі. Такі ігри на етапі навчання сприяють включенню дітей у вчення. Причому ці ігри не вимагають якоїсь особливої підготовки, тут потрібна тільки ретельна продуманість ходу таких уроків. Сюжетні ігри можна проводити протягом всього навчального дня, підпорядковуючи роботу єдиної мети.

Гра - змагання та естафети. До таких ігор треба підходити обережно: неграмотно сформульована ігрова ситуація може стати серйозним бар'єром в оволодінні власне навчальної діяльністю. Позитивна роль таких ігор незаперечна при оцінці автоматизму навичок і вмінь. Але, проводячи подібні ігри, слід суворо враховувати індивідуальний темп оволодіння навчальним матеріалом кожним учнем, а також тип його нервової системи, заохочувати розвиток колективізму, а не конкурентної спрямованості навчальної роботи. Для успішного здійснення навчальної діяльності необхідний певний рівень сформульованості в учнів механізмів мислення, пам'яті і т.д. Тому виділяють ті ігри, які спрямовані на реалізацію цієї функції, як, наприклад, і предметні гри.

Серед загально навчальних навичок і умінь, якими повинні оволодіти учні в процесі навчання, особливе місце займають уміння контролювати й оцінювати свою діяльність. Ці вміння успішно формуються при використанні особистісно-рольової форми організації навчально-виховного процесу як приватного виду дидактичної гри. Це передбачає введення на окремих етапах уроку гри "Вчитель-учень". Протягом уроку одні діти виконують роль вчителя, інші - оцінювача, треті - контролера. Учні пробують свої сили: необхідно так провести урок, щоб було цікаво, і щоб тебе слухали. При цьому все різноманіття діяльності вчителя розподіляється між самими учнями. Подібні ігри можуть реалізовуватися в парній або груповій роботі. Діти можуть обмінюватися зошитами і перевіряти правильність виконання завдання один одного.

Дидактичної гри в початкових класах властиві певний темп, ритм, а в її процесі припустимі просторові пояснення; правила повинні бути викладені стисло, лаконічно, доступно. Знижує інтерес велика кількість зауважень дисциплінарного характеру, пасивне очікування дитиною своєї участі в грі. Учитель повинен сам показувати живий інтерес до гри, захопити учнів. У деяких іграх він створює ситуацію очікування, загадковості. Успіх гри залежить від того, як вчитель її проводить. Млявість, байдужість вловлюється дітьми, інтерес до гри моментально згасає. У грі діти повинні відчувати себе вільно, невимушено, відчувати задоволення від усвідомлення своєї самостійності і повноцінності. Гра, що містить кілька правил, розчленовується на складові частини і виконується поетапно.

У більшості ігор доцільно вносити елементи змагання, що підвищує активність дітей у процесі навчання. Для проведення змагання вчитель, в таблиці на дошці, зірочками відзначає дружну роботу команд протягом уроку. Якщо активність і інтерес дітей будь - якої команди слабшає (наприклад, через те, що команда набрала меншу кількість зірочок), вчитель повинен запитати будь-якого учня цієї команди, з тим, щоб за правильну відповідь була отримана зірочка. Наприкінці уроку вчитель разом з дітьми, підбиваючи підсумки змагання, звертає увагу на дружну роботу команд, що сприяє формуванню почуття колективізму. Необхідно поставитися з великим тактом до дітей, що припустилися помилок. Учитель може сказати, що він ще не став "капітаном" у грі, але якщо буде намагатися, то неодмінно ним стане. Помилки учнів треба аналізувати не в ході гри, а в кінці, щоб не порушувати враження. До розбору помилок треба залучати слабких учнів.

Форма проведення гри може бути різною: колективної, страхової та індивідуальної. При поясненні нового матеріалу або при його первинному закріпленні доцільно проводити гру з усім класом. При організації самостійної роботи гра може бути груповий або індивідуальної. У цьому випадку слід використовувати ігрові картки. У роботі зі слабкими учнями доцільно проводити індивідуальні ігри з роздатковим матеріалом.

Учитель проводить гру зі слабкими учнями по-різному. В одному випадку він може викликати їх до дошки, коли інші зайняті самостійною роботою, нагадати їм правила гри, виконавши з ними на дошці 1-2 ігрових дії, і запропонувати закінчити гру за картками на своєму робочому місці. В іншому випадку він організовує роботу слабкого учня в парі з сильним, який допомагає першому виконати ігрові дії. У тих випадках, коли слабкі учні добре засвоюють правила тієї чи іншої гри, їм пропонують гру з роздавальними картками.

За результатами психологічних досліджень можна виділити наступні професійно важливі якості педагога щодо ігрової діяльності дітей молодшого шкільного віку:

Уміння спостерігати, аналізувати гру; планувати прийоми, спрямовані на її розвиток;

Збагачувати враження дітей з метою розвитку їх ігор;

Вміти організовувати початок гри;

Створювати сприятливі умови для переходу гри на більш високий рівень;

Вміти встановлювати ігрові відносини в процесі гри;

Вчити дітей оцінювати гру і обговорювати її результати і т.п.

Складність керівництва грою пов'язана з тим, що вона є вільною діяльністю дітей, і вчителю важливо зберегти цю свободу і невимушеність. При використанні ігрових ситуацій вчитель не створює нової гри, а як би запозичує елементи "позашкільної" досвіду дітей. Щоб таке використання було успішним, вчитель повинен добре володіти засобами експресії. Зміна темпу, чергування напруженої роботи і невеликих пауз - хороший засіб для розрядки.