Сторінка
2
Біологія є основою агрономії. Агрономічні знання необхідні вчителю, зокрема для організації шкільної навчально-дослідної земельної ділянки й проведення на ній позаурочних робіт, виконання учнями суспільно корисної праці в сільському господарстві.
У курсах зоології, біології людини та загальної біології багато тем пов'язані з медичними, зокрема гігієнічними знаннями.
Методика навчання біології співпрацює з філософією, яка сприяє самопізнанню людини, розумінню місця й ролі наукових відкриттів у системі розвитку людської культури, дає змогу з розрізнених фрагментів знань скласти цілісну наукову картину світу. Важливість зв'язку методики з філософією зумовлена ще й тим, що вивчення основ науки про прояви життя на різних рі мукання й розвиток в учнів н;
Для реалізації цілей сучасної шкільної біологічної освіти, які спрямовані на формування особистості, гуманізацію й диференціацію навчання, необхідне впровадження нових навчальних технологій.
Оптимальним шляхом реформування шкільної біологічної освіти вважається поступова заміна пояснювально-ілюстративної технології навчання особистісно-орієнтованими, за яких навчання переводиться на суб'єктну основу з настановою на саморозвиток і самовиховання особистості.
Нова програма сучасної освіти висуває на перший план особистісно-орієнтоване навчання, яке забезпечує розвиток і саморозвиток учня, виходячи з його індивідуальних особливостей як суб'єкта навчання та його предметної діяльності. Це означає, що після засвоєння передбачених Державним стандартом освіти знань кожному учневі надається можливість обрати з варіативної частини базового навчального плану певний профіль навчання відповідно до своїх інтересів та уподобань.
Тому наша доба позначилася врахуванням інтересів не лише держави, а й особистості. Саме гаслу «Держава для людини, а не людина для держави» відповідає факт створення й ефективного функціонування шкіл (класів) із різною профільною диференціацією навчання.
Сучасні проблеми методики навчання біології:
визначення ролі предмета біології в загальній системі навчання й виховання школярів;
узгодження змісту, структури та обсягу шкільного предмета біології з вимогами часу;
розробка методів, методичних прийомів та організаційних форм навчання учнів з урахуванням специфічних особливостей біологічних наук;
впровадження й поширення інноваційних технологій навчання, розроблених педагогами, які працюють творчо;
удосконалення змісту й організації позакласної роботи з біології;
розробка навчально-методичних комплексів із біології;
розробка й практична перевірка оснащення навчального процесу (кабінету біології, куточка живої природи, шкільної навчально-дослідної земельної ділянки, об'єктів живої природи, навчальних наочних посібників).
Методи науково-педагогічних досліджень
Під методом дослідження розуміють певні прийоми та способи розв'язання наукової проблеми.
Історія розвитку методики навчання біології засвідчила, що захоплення якимось одним методом, засобом, прийомом або формою навчання й нехтування іншими ніколи себе не виправдовувало. Нагромаджений найкращими вчителями досвід навчання біології переконує, що, справді, лише узгодженим застосуванням апробованих методів і засобів поряд із новими, але перевіреними на уроках чи позакласних заняттях, можна довести їхню придатність або непридатність.
Щоб бути обізнаним із досягненнями методичної науки, необхідно вивчати методичну літературу, педагогічні журнали, газети, систематично брати участь у педагогічних читаннях, працювати в методичних об'єднаннях учителів-біологів, підвищувати свою кваліфікацію.
У науково-методичній роботі вчителя біології важливим завданням є оволодіння методами педагогічного дослідження для використання його результатів у практичній діяльності.
У методиці навчання біології виокремлюють методи теоретичного та експериментально-емпіричного рівнів.
Теоретичні методи найважливіші в наукових дослідженнях із методики навчання біології, бо забезпечують дослідника науковою методологією та методикою. До цих методів належать: вивчення історичної спадщини; абстрагування; аналіз; синтез; ідеалізація; моделювання; індукція; дедукція.
Вивчення історичної спадщини. Праці вчених-біологів, педагогів, методистів, найкращих учителів із розвитку методичних ідей, методичної думки на різних етапах існування людського суспільства становлять теоретичну основу наукової роботи з методики біології.
Учитель має знати й розуміти стан досліджуваної проблеми як в Україні, так і за рубежем. У процесі опрацювання літератури уточнюються мета й тема дослідження, формується відповідна гіпотеза. Читаючи літературу, дослідник порівнює думки різних авторів із досліджуваної теми, відзначає подібність і суперечність поглядів, виявляє причини цього, групує літературні джерела за певними ознаками.
Отже, кожне методичне дослідження передбачає використання історичного методу, який дає змогу ознайомитися з методичною спадщиною, проаналізувати досягнуте, накреслити подальші шляхи вивчення. Цей метод передбачає кропітку роботу з педагогічною, психологічною та методичною літературою.
Абстрагування — це не сліпе відвернення від неістотних, другорядних ознак або властивостей предметів і явищ під час їх вивчення й виокремлення спільних та істотних, які характеризують даний клас предметів чи явищ. У поєднанні з іншими розумовими процесами абстрагування є засобом навчального пізнання, засвоєння закономірностей. Абстрактні поняття виникають у процесі мислення як узагальнення чуттєвого пізнання конкретних предметів і явищ об'єктивної реальності. Наприклад, не буває «явища» чи «закону» взагалі — існують конкретні явища й закони. Але без уведення абстрактного поняття дослідник не здатний глибоко зрозуміти конкретне.
Процес абстрагування в системі логічного мислення тісно пов'язаний з іншими методами дослідження, насамперед з аналізом і синтезом.
Аналіз—логічний метод наукового пізнання, що полягає в мисленому або практичному розчленуванні об'єкта дослідження на складові частини (елементи або властивості), а синтез — це сполучення частин або властивостей об'єкта вивчення в одне ціле.
Єдність аналізу й синтезу забезпечує об'єктивне, адекватне відображення дійсності. Аналіз дає змогу визначити будову досліджуваного об'єкта, його структуру, відокремити суттєве від несуттєвого в певному явищі, звести складне до простого. Синтезом в одне ціле об'єднуються частини, властивості, відношення, виокремлені на підставі аналізу.
Ідеалізація — мисленнєвий акт, що полягає в створенні теоретичних об'єктів, які реально не існують. Ідеалізовані об'єкти (наприклад, ідеальний газ) вважаються граничними випадками тих або інших реальних об'єктів і обираються як засіб наукового аналізу, як основа для побудови теорії цих реальних об'єктів. Отже, врешті вони виступають як відображення об'єктивних предметів, процесів і явищ.
Моделювання — непрямий метод наукового пізнання, який ґрунтується на застосувати моделі як засобу дослідження. Під моделлю розуміють уявну або матеріалізовану систему, котра, відображуючи або відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінити його, так що вона сама стає джерелом інформації про об'єкт пізнання.