Сторінка
2

Хліб починається з маленької зернини

Дідусю, я вам купив хліба, а собі – халви. Я дуже люблю халву, а без хліба можна обійтися.

День їв Михайлик халву, два дні їв Михайлик халву, а на третій не витримав і мовить дідусю:

– Дідусю Харитоне, хочете, я віддам вам свою халву, а ви мені – хоч шматочок хліба!

– Алеж ти, внучку, казав, що без хліба можна обійтися?

– Можна, – зітхнув Михайлик, – але не довше двох днів.

хліб казка переказ народний

Вихователь. Раніше хлібний колосок був наповнений зерном від самої землі до верхівки. Одного разу Бог з святим Петром спустилися на землю, переодяглися старими, немічними чоловіками, завітали до однієї жінки, щоб попросити хліба. Жінка в цей час годувала млинцями свою дитину. На прохання перехожих недбало кинула млинець в їхню сторону. Бог розсердився за таке поводження з хлібом і почав зшморгувати зернини з колоска. І коли вже зерна залишились лише на верхівці, до нього підбіг собака і став просити, залишити хліба хоч для нього. Бог змилувався над ним. З того часу колосок носить собі зерно лише на верхівці, а в народі кажуть, що люди їдять собачий хліб, бо собака випросив залишити трохи зерна.

Вихователь. А зараз послухайте загадки і спробуйте їх відгадати.

(Діти загадують загадки).

В землю кидалося,

На повітрі розгулялося,

В печі гартувалося,

Запахом своїм всіх приваблює. (Хліб)

Мене ріжуть, мене б'ють,

Мучать і на порох труть.

Безперестанку гублять,

І всі мене дуже люблять. (Хліб)

Учениця. А я знаю прислів’я про хліб:

Не страшна біда, коли є хліб та вода.

Лежачого хліба ніде нема.

Сій вчасно – вродить рясно.

Посій упору, будеш мати зерна гору.

Не кожух гріє, а хліб.

Яка пшениця, така й паляниця.

Земля-годівниця аж парує, та хліб людям дарує.

Поганого хліба немає – погано, як нема хліба.

Вихователь. Дуже багато народних звичаїв пов’язано з хлібом.

Учень 1. Якщо впала додолу скибочка – неодмінно підніми і, поцілувавши, поклади на стіл.

Учень 2. Хліб ріжуть тільки в руках – лівою тримаючи хлібину, притиснувши її до грудей, а правою – ножа.

Учень 3. Паляниця, за добрим українським звичаєм, мала неодмінно лежати на столі. Не можна її класти сподом догори.

Учень 4. Коли хтось знаходив на дорозі окраєць, не можна було через нього переступати. Треба підняти, обтрусити й покласти на видному місці птахам.

Учень 5. Крихти зі столу ніколи не змітали на долівку, збирали й віддавали курям. А крихти свяченої паски – худобі й птиці.

«Ой, на горі жито» (укр. нар. пісня)

1) Ой, на горі жито, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

…Коли б такі ніжки мала,

…То я б ними чеберяла,

…Як той зайчик, як той зайчик.

2) Ой, на горі просо, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

…Коли б такі ніжки мала,

…То я б ними чеберяла,

…Як той зайчик, як той зайчик.

3) Ой, на горі гречка, сидить зайчик,

Він ніжками чеберяє.

…Коли б такі ніжки мала,

…То я б ними чеберяла,

…Як той зайчик, як той зайчик.

Вихователь. Як гірко буває, коли ми бачимо шматок хліба на підлозі в коридорі, під партою. Хліб – не забавка, він вимагає до себе чемного, поважного ставлення.

Народна мудрість так говорить про хліб:

«Хліб-сіль смакуй, добрих людей шануй».

Бо в нього вкладена праця людська, її мудрість. Вічним символом хліборобства і стала хлібина. Хлібина, що майстерно випечена, нагадувала собою сонце – кругле, рум'яне, вічне.

1. Усе прекрасне на землі

Бере початок з колоска,

Що пломеніє на стеблі,

Неначе мрія рільника.

2. Колоски вклоняються землі,

Колоски вклоняються людині.

А ми бачим на столі

Білий хліб на білій скатертині.

3. Сонце встане, вляжеться туман,

Забринить веселий колосочок,

Оживе пшеничний океан,

Захлюпоче, серце залоскоче.

4.І поля покотять перегук

В трудовому жнивному роздоллі,

Як проміння хліборобських рук,

Колоски хитаються у полі.

5. Попливуть комбайни-кораблі

В золоті орбіти України.

Колоски вклоняються землі,

А людина вклониться людині.

Були, діти, такі страшні часи на Україні, коли у людей не було чого їсти. Хліб їм тільки снився. Тоді в Україні був голод. Вмирали від голоду цілими сім’ями, селами. Голод – таке страшне слово. Людина, яка пережила його, із жахом чує це слово. А скільки довелося нашому народові пережити в голодне лихоліття.

У роки Великої Вітчизняної війни не тільки від куль, а й від голоду помирали люди. Лініями окопів покраяні поля, сплюндровані війною села. Але тільки далі відходив фронт, враз люди бралися за хліб. Він був з домішками трав, картопляних лушпайок, але все-таки хліб і хліб для живих.

А ще був і страшний голодомор в Україні 33-го року. Скрізь, як говорив Шевченко, «Село неначе погоріло, неначе люди подуріли». Від голоду помирали і дорослі, і діти, промовляючи своє останнє слово в житті – «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, скільки і саме життя.

І зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи до кінця своїх днів не кине шматок хліба на землю, бо перед ними завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи.

Вчитель. Давайте я запалю свічку. Нехай в цю хвилину наш зал стане храмом пам'яті. Вшануймо хвилиною мовчання тих, хто став жертвами лихоліть, які випали на долю українського народу. (Хвилина мовчання.)

Діти, давайте звернемось до Господа нашого і попросимо, щоб наша земля щедро віддавала свої дари.

(Одна дитина промовляє молитву).

Молитва

До тебе звертаємось, Боже!

Хай воля твоя допоможе

Нам мудрими й мужніми стати,

Землиці твій дар зберігати:

Барвисте, ошатне вбрання.

Не йти по землі навмання.

І бачити кожну стеблину,

І в серці нести Україну.

Ведуча:

Кожен з вас знає, що головний злак на землі – пшениця. Жито прийшло до людей набагато пізніше. Першими його почали сіяти люди, які жили на території сучасної України. Воно стало головним хлібом, тому що не боялося морозів.

Про жито склали багато пісень і намальовано багато картин.

(Пісня «Ой зелене жито зелене…»)

Також в Україні є багато музеїв хліба.

Давайте і ми будемо наслідувати традиціям наших предків і з пошаною відноситися до хліба

(Пісня)

Біла паляничка –

Це вам не дрібничка.

Де немає хліба

Там нема обіда.

Де хороший пекар –

Не потрібен лікар.

Кожен день, як свято,

І пісень багато.

Приспів

Добрі люди, в Україну

Завітайте у гостину!

Всіх запрошуєм до столу

В добрий день і в добрий час

А духмяна паляниця

Серед столу, як годиться,

На квітчастім рушникові

Щоби все було гаразд. 2 р.

Вихователь. Гадаю тепер, що після нашого заходу кожен з вас ще раз задумається, чим для нас є хліб, пройметься глибокою повагою до нелегкої людської праці, усвідомить мудрість звичаїв предків і з вдумливим розумінням вимовить: «Хліб – святий». Ми сьогодні повели непросту й серйозну розмову про хліб. Про хліб, що здавна був поняттям святим. Я вірю, діти, що в кожне ваше серденько потрапило сьогодні зернятко добра, і як із зернятка виросте хлібний колос – важкий, могутній, так і у вашому серці нехай із цього зернятка виросте великий колос добра, честі, справедливості, трепетного та ніжного ставлення до таких понять, як мама, Вітчизна, хліб. Нехай душа ваша буде такою ж великою й чесною, як безкрає пшеничне поле. Спасибі Вам усім за увагу.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Інші реферати на тему «Педагогіка, виховання»: