Сторінка
2
Усі ці форми навчання містять у собі самостійну роботу студентів під керівництвом викладача, метою якої є закріплення засвоєних на лекції знань, умінь та навичок. Вона сприяє більш ґрунтовному засвоєнню достатньо доступного матеріалу і додаткової інформації та виконання творчих робіт.
Кожна форма організації навчання занять пов’язана з необхідними методами навчання. Форми навчання та методи тісно пов’язані між собою, але існує й різниця. Так, форми навчання відображають організаційний бік навчально-виховного процесу, а методи – процесуальні, методичні.
Методи навчання – це система цілеспрямованих дій викладача, які: організовують пізнавальну та практичну діяльність студентів; спрямовують студентів на засвоєння знань і формування необхідних умінь, навичок та на загальний розвиток; спонукають студентів до засвоєння необхідних знань, формування вмінь, навичок, фізичного, розумового й морального розвитку та розвитку емоційно-вольової сфери, мислення, уваги, пам’яті тощо.
На заняттях викладачі використовують три великі групи методів навчання, а саме: організації і здійснення навчально-пізнавальної діяльності, її стимулювання і мотивації, а також їх контролю і самоконтролю.
Усі ці методи вміщують у себе і самостійну діяльність (більше або менше) студентів. Ці методи засновані на активній взаємодії всіх учасників навчального процесу (інтерактивне навчання). Інтерактивна взаємодія між самими студентами та студентами і викладачем стає важливим джерелом отримання знань.
Використання різних методів навчання залежить від знання викладачем індивідуальних особливостей студентів кожної групи. На необхідність урахування індивідуальних особливостей і пізнавальних можливостей студентів указують такі вчені, як С.Архангельський, Л.Деркач, І.Шайдур, Н.Сагіна та ін.
Індивідуальний підхід до кожного суб’єкта взаємодії зробить навчальний процес більш ефективним. Наприклад, усім студентам на лекції дається однакова інформація, але засвоюють її студенти не однаковими темпами. І однією з причин цього є індивідуальні особливості сприйняття та пам’яті. Так, є студенти, у яких більш розвинена зорова або слухова пам’ять. Тому ще один момент індивідуального навчання – це вивчення індивідуальних особливостей кожного студента окремо і групи в цілому.
Так, непогано було б на початку семестру проводити тестування студентів для складання психологічного “портрета”, всієї групи і кожного студента окремо. Визначається тип індивідуальності: рівень інтелектуального розвитку, провідний тип темпераменту, мотив, самооцінка, додатково оцінюється рівень підготовки з обраної дисципліни. На основі цього подальше навчання окремого студента та групи в цілому ведеться за індивідуальним пакетом завдань з урахуванням рівня підготовки, здібностей та інтересів. Наприклад, викладач знає психологічний портрет групи студентів (загальний рівень розвитку інтелекту – вище середнього і високий, мотив навчання – позитивний, пізнавальний інтерес – стійкий, провідний тип темпераменту – холерики, загальна самооцінка – адекватна, провідна модальність – візуальна). Виходячи з цього, свою роботу з цією групою студентів викладач спланує так: навчальний курс зі свого предмета розіб’є на глобальні блоки-модулі, які у свою чергу розчленяться на крупні блоки; при структуруванні цілісного циклу навчального модуля більше уваги приділятиме теоретично-пошуковому та корекційно-рефлексивному етапам; використає нетрадиційні форми групових та індивідуальних занять з метою активізації творчості студентів; підключить студентів до навчально-дослідницької та науково-дослідницької робіт; використає проблемні творчі завдання; темп діяльності на заняттях буде швидким, з використанням різних форм роботи; використає багато візуальної інформації; створить усі умови для спілкування, ініціативності, самостійності та творчості кожному студентові.
Для такої групи студентів викладач може застосувати техніки, які навчають студентів самостійно вирішувати проблеми та приймати колективне рішення. Так, викладач готує для студентів проблемне завдання, проблемну ситуацію. Потім об’єднує студентів у невеликі групи, у яких вони обговорюють проблему. Далі використовується метод “мозкового штурму”, на цьому етапі жодне рішення або варіант не відкидається і не коментується. Після запису всіх запропонованих ідей відбувається обговорення позитивних та негативних наслідків кожної ідеї. У такий спосіб обирають найкращий варіант для вирішення проблеми та 2-3 резервні варіанти на випадок, якщо перше рішення виявиться неефективним.
Розглянемо ще один метод роботи зі студентами пропонованої групи. Це метод пошуку інформації, а потім відповіді на запитання. Так, для групи розробляються запитання, відповіді на які поповнять уже прослуханий матеріал лекції. Необхідну інформацію можна знайти в різних джерелах. Це документи, підручники, довідкові видання, роздатковий матеріал, доступна комп’ютерна інформація.
Студенти об’єднуються в групи, кожна група отримує запитання згідно з темою заняття та час, необхідний для пошуку та аналізу інформації. Наприкінці заняття заслуховуються та доповнюються повідомлення від кожної групи.
Якщо група студентів буде мати інший психологічний “портрет”, то і робота з цією групою буде іншою. Наприклад, група студентів має загальний рівень інтелекту нижче середнього й низький, слабку або негативну мотивацію та пізнавальний інтерес, провідний тип темпераменту – меланхолічний, самооцінку – низьку. Виходячи з цього, доцільно буде, якщо викладач свою роботу з даною групою студентів спланує так: навчальний курс він розіб’є на глобальні блоки-модулі, які, у свою чергу, розділить на маленькі навчальні теми, ідеї та поняття; при структуруванні цілісного функціонального циклу навчального модулю більше уваги приділятиме соціально-адаптивному етапу; організація занять у малих групах буде відбуватися на основі діалогу, рольових ігор, тренінгів; у ході навчання викладач більше уваги приділятиме різним формам фронтальної та диференційованої допомоги (фронтальна, групова, індивідуальна); завдання для студентів будуть сприяти розвитку розумової діяльності (вміння виділяти головне, узагальнювати, класифікувати і т.п.); вся навчальна робота зорієнтована на “зону найближчого розвитку”; темп діяльності на заняттях повільний; постійна рефлексія навчальної діяльності та увага педагогів до самооцінки знань та емоційного настрою студентів; створення ситуації успіху.
З даною групою студентів викладач може використовувати методи, пов’язані з демонстрацією розмаїття поглядів на проблему. Цей метод слід використовувати на початку заняття для зацікавлення студентів запропонованою темою та для демонстрації розмаїття поглядів і протилежних думок. Так, розглядаючи протилежні позиції, студенти знайомляться з альтернативними поглядами, прогнозують, які наслідки матимуть індивідуальні позиції і політичні рішення для суспільства, окремих людей, на практиці використовують уміння захищати власну позицію, вчаться вислуховувати інших та отримують додаткові знання із пропонованої теми.