Сторінка
3

Зарубіжний досвід формування доходів місцевих бюджетів

• Програма вирівнювання спрямована на вирівнювання провінцій (території у вирівнюванні участі не беруть), менш забезпечених за рівнем надання бюджетних послуг населенню. Даний трансферт є незв’язаним. Він розподіляється за формулою, яку встанов­лює федеральне законо­давство. Спочатку розраховується подушовий бюджетний потен­ціал кож­ної провінції на основі оцінок їхніх власних доходів. Далі визначається стандарт­ний подушовий бюджетний потенціал, виходячи з потенціалу п’яти провінцій “із середніми доходами” (у 1998–1999 р. він становив $ 5 472).

Провінції з душовим потенціалом нижче стандартного одержують трансферт для підтягування до середнього рівня. Вирівнювальний транс­ферт не може бути вищим чи нижчим від законодавчо встановлених значень і для захисту як федерального бюджету (від занадто сильного росту трансферту), так і бюджетів провінцій (від різкого зниження трансферних виплат). Процедура розрахунку вирівнювального трансферту встанов­люється на п’ять років, стандартний потенціал розраховується на річній основі. У 1998–1999 фінансовому році загальний обсяг трансфертів, розподілених у рамках даної прог­рами, становив $ 9,6 млрд., або 24,9 % загального обсягу трансфертів. Вирівнювальний трансферт одержали 7 з 10 провінцій Канади. Весь трансферт передавався у грошовій формі.

• Програма територіального фінансування (ТРР). У рамках програми спеціальний трансферт передається північним територіям (не провінціям), відмінність яких від провінцій полягає в тому, що в них значно вищі витрати на надання бюджетних послуг, високі темпи росту чисельності населення і слабко розвинена податкова база. Даний трансферт є не­зв’язаним і надається для підвищення бюджетної забезпеченості територій. ТРР розраховується за принципом “покриття розриву” між індексом бюджетних витрат і дохідних можливостей територіальних бюджетів. Оцінка бюджетного потенціалу здійснюється в розрізі понад 30 податкових і неподаткових доходів із використанням середніх (у розрізі провінцій) податкових ставок за кожним окремим видом податку. Тобто визначається, скільки доходів на душу населення може одержати та чи інша провінція, враховуючи свою податкову (неподаткову) базу за серед­ньою ставкою. Стандартний бюджетний потенціал визначається аналогіч­но, але тільки у п’яти “серед­ніх” провінціях. Основні проблеми, що вини­кають при розрахунках, пов’язані з методикою оцінок податкових (непо­даткових) баз, особливо з податку на майно.

Програма спрямована також на захист територій від істотного зниження власних доходів. У 1998–1999 фінансовому році загальний обсяг трансфертів, розподілених у рамках даної програми, становив $ 1,2 млрд., або 3,1 % загального їх обсягу. Весь обсяг коштів передається в грошовій формі.

• За іншими програмами (наприклад, державна програма вивчення іноземних мов, програма фіскальної стабілізації, програма субсидій) обсяг допомоги, переданої в 1998–1999 фінансовому році, становив $ 1,7 млрд., або 4,4 % загального обсягу трансфертів. Усі перераховані види транс­фертів є грошовими і цільовими. Зазначимо, що порядок передачі трансфертів за програмою субсидій було визначено ще в 1867 р.

Частка федеральних трансфертів у доходах провінцій коливається від 14 % (провінція Альберта) до 42 % (провінція Ньюфаундленд). Території практично всі свої доходи забез­печують за рахунок федерального транс­ферту. Загальний обсяг трансфертів, переданих із федерального бюджету у 1998–1999 фінансовому році, становив $ 37,5 млрд., тобто 17 % витрат федерального уряду (22,5 % доходів бюджетів провінцій/територій).

Німеччина також є федерацією 16 земель, уряди яких становлять другий рівень держав­ної влади. Третій рівень бюджетної системи пред­ставлений місцевими органами влади, незалежність яких гарантована Конституцією.

Податкова система

Усі податки Федеративної Республіки Німеччина можна розділити на дві групи:

1. Податки, які закріплені за визначеним рівнем бюджету і надходять до нього в пов­ному обсязі (федеральні податки, податки земель і місцеві податки), тобто власні податки.

2. Податки, що розподіляються на частковій основі між рівнями бюджетної системи (загальні податки).

При цьому загальні податки становлять близько 70 % податкових доходів зведеного бюджету країни.

Список податків визначено ст. 106 Конституції Федеративної Респуб­ліки Німеччина:

1. Загальні податки: прибутковий податок; податок на доходи корпо­рацій; податки з обороту (ПДВ, податок на імпорт).

2. Федеральні податки: мита; акцизи на нафту, тютюн, каву, алкогольну продукцію (крім пива); дорожній податок; податок на операції з цінними паперами, страхові виплати; платежі на вирівнювання добробуту менш забезпечених земель; платежі в ЄС.

3. Податки земель: податок на майно; податок на спадщину; податок із власників транспортних засобів; акциз на пиво; податок на ігорний бізнес.

4. Місцеві податки: податок на нерухомість; місцеві акцизи; податок на торгівлю; місцеві збори (з полювання, риболовлі тощо).

Федеральний уряд має виняткове законодавче право введення і визначення оподат­ковуваної бази і ставок з митних платежів і податків з монополій. З усіх федеральних і загальних податків федеральний уряд і землі приймають спільні рішення. Землі беруть участь у законодавчому процесі через федеральні збори, до яких адміністрація суб’єкта федерації призначає представників, число яких пропорційне чисельності населення.

Уряди земель мають законодавчу владу щодо власних податків і акцизів, які зарахо­ву­ються до місцевих бюджетів (за умови, що ці акцизи не збігаються з федеральними).

Вертикальне вирівнювання в Німеччині здійснюється за допомогою загальних подат­ків, що є регулюючими. Відповідно до Конституції федеральний уряд і землі мають рівні права на прибутковий податок, тому спочатку визначається частка, необхідна місцевим бюджетам, а потім залишається сума, яка розподіляється між рівнями державної влади.