Сторінка
2

Роль народних звичаїв та традицій у розвитку музичного світогляду дітей дошкільного віку

Ріст і силу дитяті дають материнське молоко і батьківський хліб. А що ж спричиняє зростання душі? Звичайно ж, слово.

Маля – немовлятко не знає мови, не розуміє слів. Але материнська любов і народна мудрість створили диво-дивнеє – колискову пісню, забавлянку. Саме з «А-а-а, люлі-бай, спи, дитинко, засинай», - починається розуміння слова і мови.

Рідна мова… рідний, рідна, рідне – корінь роду і народу. Рідна матуся, рідний тато, рідна земля і рідна Україна, рідна мова. Поки живе мова – доти живе народ.

«Як парость виноградної лози

Плекайте мову, пильно й ненастанно

Політь бур’ян. Чистіше від сльози

Вона хай буде»…

(М.Рильський)

Автор заповідає майбутнім поколінням берегти рідне слово. Необхідно маленькому громадянину України прищепити бажання бути вірним своєму народові, мові, землі, де народився і зростаєш. В невинній душі неодмінно зросте зерно сіяча, якщо його засіяти ще змалечку. З молоком матері, з батьківським хлібом, з добрим словом і любов’ю педагога-наставника в садочку, а згодом і у школі. Мудрі люди кажуть: «спочатку батьківські очі дивляться на нас з любов’ю, потім з гордістю, далі з надією».

«Мова рідна, слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має…»

(Ф.Воробкевич)

Рідна мова повинна дзюрчати, як чиста водиця із криниці, співати янгольськими хорами. Кажуть, устами дитини говорить сам Бог, сама істина.

«Народ, - зазначав В.О.Сухомлинський, - життєдайне вічне джерело педагогічної мудрості, і якби в нас не було постійного духовного спілкування з дітьми, ми не могли б успішно навчати і виховувати молодь». Спілкуючись з дітьми, ми, дорослі, допомагаємо їм пізнати цей дивний, але такий чудовий світ.

Багатьом дорослим і юним громадянам нової України, що вже впевнено ступають шляхом незалежності, вибудови демократичної європейської держави, розвиненої економічно й духовно, припали до душі повернені з минулого й водночас такі сучасні віршовані рядки:

Мово рідна, слово рідне

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

Це слова українського письменника Федора Воробкевича (1836-1903 р.р.), якого Іван Франко називав одним із «перших жайворонків нової весни нашого народного відродження». Кращі з його пісень згодом настільки поширилися у народі, що увійшли до народнопісенного репертуару й поповнили українську фольклорну скарбницю.

Українська мова – одна з найяскравіших і наймилозвучніших мов світу. Саме тому діти, народжені на Україні, повинні грамотно спілкуватись, співати рідною мовою, адже мова – душа народу. Це правдива і проста істина.

Мова – витвір і одиниць, і маси – не має початку й кінця, вона невіддільна від народу – носія мови. Гине народ – гине й мова, і так само, гине мова – зникає й народ як суверенний феномен вселюдської цілісності.

Шевченкова мова – зразок найпильнішої уваги до народного слова: «Учитесь, читайте і чужому научайтесь, і свого не цурайтесь…» і ще такі слова:

«Не шукайте, не питайте, того, що немає

І на небі, а не тілько на чужому полі.

В своїй хаті своя й правда,

І сила і воля»

(Т.Шевченко)

Національний геній українського народу Тарас Шевченко зробив неоцінений внесок в духовну скарбницю людства. Ставши національним символом своєї епохи, він вивів українську мову на світовий рівень. Саме тому, починаючи з дитячого дошкільного віку (середні та старші групи) щороку вшановують світлу пам'ять невмирущого Тараса 9 березня:

«Поклін Тобі, Тарасе,

За Твої праві труди.

За тебе рідний нарід

Ніколи не забуде.

Ніколи не забуде.

Про Твої заповіти.

Чого батьки не зможуть,

То сповнять їхні діти», -

так співають діти, квітчають портрет улюбленого народного Кобзаря.

Видатні українські письменники М.Вовчок, І.Франко, Леся Українка також високо цінували і вважали за необхідне ростити молоде покоління на підґрунті української народної творчості, яка відтворює життя українського народу, його історію, мову, народну мудрість. Як сказав поет Дмитро Білоус,-

«…зберігає мова калинова

На гронах дивних свіжості росу,

Щоб у майбутнє музикою слова

Нести душі народної красу».

Тож для вихователів та музичних керівників дитячих садочків вкрай необхідним є грамотно, з любов’ю в серці і голосі спілкуватися з дітьми саме українською мовою, виховувати і ростити справжніх патріотів України своєю кожноденною кропіткою працею, вносячи по крапельці доброти, чесності, справедливості, щирості, милосердя, краси, гармонії, великодушності, благородства, мудрості, душевної свободи, гідності, віри, надії – тих життєво необхідних моральних якостей та цінностей.

Ми, педагоги, вирощуємо генофонд нашої нації, від якого залежить майбутнє нашої країни. Незважаючи на цілу низку негативних явищ у суспільстві, серед яких економічна нестабільність, соціальна незахищеність громадян, духовна криза, діти повинні твердо вірити у перемогу добра над злом, жити за принципом: все так не буде!

Видатний український педагог О.Сухомлинський порівнював виховання дитини, формування її найкращих рис характеру з мармуром, з якого необхідно створити скульптуру. І дуже важливо, який же інструмент буде в руках митця.

На мій погляд, виховати в майбутній людині справжні моральні якості допоможе мистецтво.

Якщо дитину змалечку знайомити зі скарбницею усної народної творчості, музичними творами Чайковського, Леонтовича, Римського-Корсакова, Лисенка, навчити милуватися полотнами живописців Рєпіна, Білокур, Дерегуса, то можна з впевненістю буде констатувати наявність потягу до виховного ідеалу нації. Але треба постійно приділяти увагу подальшому руху культури до вершин досконалості. І тільки за тих умов, на мою думку, кращі твори мистецтва будуть тим інструментом, за допомогою якого людина стане гармонійно розвиненою. Якщо з дитинства не прищепити маленькій людині початків духовності, вона виросте морально німою і сліпою.

Три нещастя є в людині: старість, смерть і погані діти. Старість неминуча, смерть невблаганна, а від поганих дітей можна уберегтися, гарно їх виховуючи.

в) любов до Бога – християнське виховання

Як допомогти дітям розібратися, де добро, де зло?

Треба вчити дітей стриманості і поміркованості, самовладання, витримці, прагненню не пливти за течією життя з усіма його «гріховними» проявами, а піднятися над нею, щоб діяти за законами правди і добра. Вчити бути максимально наближеними до Бога. Тільки Господь може дати відповідь на будь-яке питання, на яке ніхто крім нього не може знайти відповіді. Тільки під його святим покровом та покровом Матінки Небесної ми можемо знайти мир і спокій знеболеній душі. Отже, для розвитку як музичного, так і загального світогляду дітей дуже важливо потурбуватись про їхнє моральне та християнське виховання. Це невід’ємна частина духовного світу нашого народу. Це генетичний код нашої нації. З усіх наук найвища і найважливіша є та наука, котру проголосив сам Господь Бог. Тому особливе місце в житті кожної людини повинна займати молитва, яка до Божих висот допомагає і зцілює. Адже все на світі від Бога.