Сторінка
3

Проблеми морально-етичного виховання молоді

Морально-етичне виховання полягає у:

- вихованні у молоді почуття власної гідності, честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни;

- формуванні моральної культури особистості, засвоєнні моральних норм, принципів,категорій, ідеалів суспільства на рівні власних переконань;

- прищепленні етики відносин та культури стосунків.

Моральні норми формують зміст вчинків, визначають, що саме слід робити, як реалізуються у поведінці вимоги моральні.

Завдання морально-етичного виховання - роз'яснювати суть моральних цінностей.

Моральне виховання виступає провідним чинником всебічного гармонійного розвитку особистості. Морально-духовні цінності кожної особистості є її найбільшим надбанням. Тому й оцінювати людину передусім необхідно за рівнем сформованості моральних цінностей.

Завданнями морального виховання є оволодіння нормами і правилами моральної поведінки, формування почуттів та переконань, вироблення умінь і навичок моральної поведінки, адекватної поведінки у процесі суспільних відносин.

Вирішальною умовою формування морально-етичних якостей є цілеспрямована багатоаспектна і всебічна діяльність у контексті цілісного самоусвідомлення особистості.

Мета конкретизується через систему завдань, a саме:

— пробудження бажання бути моральною;

— розгляд християнських цінностей як основи розвитку суспільно значущих рис і якостей особистості;

— формування в дітей та молоді моральної свідомості на основі організації моральних стосунків дітей через їх включення в стихійну або спеціально організовану діяльність;

— формування розуміння й особистісного ставлення до сутнісних питань про сенс і мету життя людини;

— вироблення етико-естетичного ставлення до життя й до своєї життєдіяльності;

— формування моральної культури, толерантного ставлення до інших культур і традицій;

— розвиток чеснот і позитивних моральних якостей, спонукання до самовдосконалення;

— підтримка здібностей, культурної творчості, спрямованої на особистісний саморозвиток;

— подолання кризових станів дитинства, новоутворень, що виникли у психіці дитини під впливом антисоціальних проявів, контркультури або культури андеграунду.

Загалом питання, що таке духовність лежить за межами педагогічної науки, це філософська, метафізична категорія, як і моральність. Але для педагогічної науки вкрай важливо педагогізувати ці категорії, аби знати достеменно, які орієнтації, уподобання, якості й переконання виховувати у дітей та молоді.

Академія педагогічних наук як наукова установа представляє напрям духовно-морального виховання з орієнтацією на особистість як головну цінність виховання, на визнання унікальності, своєрідності кожної дитини, її духовного, внутрішнього світу, на гуманізм, повагу до гідності і прав дитини на свободу, щастя, всебічний розвиток, прояв її здібностей як основи всього навчально-виховного процесу. Цей напрям в сучасній педагогічній науці, виростаючи з власного вітчизняного коріння, з творчого спадку К.Д. Ушинського, М.І. Пирогова, С.Ф. Русової, Я.А. Мамонтова, А.С. Макаренка, В.О.Сухомлинського, активно засвоює, переосмислює і плідний зарубіжний досвід М. Монтессорі, Р. Штайнера, С. Френч, науковий доробок А. Маслоу, К. Роджерса. Е. Фрома, В. Франка, Кольберга та інших.

Цей науковий напрям ліг в основу державної політики в галузі освіти, реформування й модернізації освітнього простору, Національної доктрини розвитку освіти. Науково-методичне обґрунтування та науково-методичний супровід сучасної освіти лежить саме в гуманістично-антропологічній, особистісно-орієнтованій спрямованості. Вона приділяє велику увагу розвитку культури особистості, її духовного світу, який розглядає як багатство інтелектуального, морального й емоційного потенціалу особистості. В цій концепції велике значення надається гуманітарній складовій і, на жаль, недостатня увага приділяється формуванню наукової раціональності, науковому світосприйманню.

Крім того, в сучасній педагогічній науці є також чітко позначені позиції щодо духовно-морального виховання як розвитку національно-християнсько-релігійних цінностей, поєднання релігійних і патріархально-консервативних засад. Така концепція, яка відображає теологічне, трансцендентне світосприйняття, активно підтримується й стимулюється представниками церкви й віднедавна ініціюється й на вищому державному рівні.

Перш за все необхідно починати з суспільної, соціальної сфери - визнання державою пріоритетності освіти та виховання дітей та молоді взагалі і духовно-морального виховання як основи всього освітнього процесу. Це може бути тоді, коли держава визначиться з своїм напрямом руху. Гідність людини, її порядність, право на свободу вибору, разом з її відповідальністю мають стати основою державотворчої діяльності.

Не менш важливою позицією, пов’язаною з першою, є правове підґрунтя для утвердження моральності та духовності суспільства. Порядок у суспільстві, розгалужена система права, моральність влади, піклування про духовний розвиток громадян пом’якшить гостроту проблеми. Адже право – це мораль в дії. Коли суспільство регулюється на основі правових засад, значно легше вибудовується процес виховання, знімаються болючі проблеми.

Проблеми молоді завжди привертали увагу вихователів, але особливо актуальними вони стали останнім часом. Гуманізація і демократизація сучасної національної школи висуває на перше місце моральне виховання учнів. Моральна культура сучасної молоді далека від високого рівня. Цинізм, грубощі у спілкуванні з дорослими та ровесниками, жорстокість, нерозуміння високохудожнього мистецтва та навіть небажання його сприймати - усе це, на жаль, притаманне їй. Та й чого ж можна очікувати, коли нас заполонили заокеанські телесеріали, відеофільми, порнографічна продукція. Така "культура" не здатна виховати в молодої людини нічого, крім аморальності та бездуховності. Доводиться навіть констатувати, що в нашому суспільстві панує сьогодні культ насильства і усе це цілеспрямовано "вбивається" у підсвідомість, одурманюючи юні душі.

Метою сучасної школи стає виявлення умов ефективного формування моральної культури школярів.

Проблема відродження моральної культури та духовності підштовхують вітчизняну філософську та педагогічну думку до нового осмислення таких понять, як моральність, моральна культура та моральні цінності.

Моральність - охоплює моральні погляди, переконання, почуття стосунки, поведінку людей. Моральна культура формується на основі моральної свідомості, яка є результатом морального виховання.

Моральне виховання - це виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності. Моральна свідомість - це одна із сторін суспільної свідомості, яка у вигляді уявлень і понять відображає реальні відношення і регулює моральний бік діяльності людини.

Складовими моральної культури є культура етичного мислення, культури почуттів і культура поведінки, які визначають рівень опанування вихованцем морального досвіду суспільства, спроможність цілеспрямовано й послідовної дотримуватись моральних цінностей, норм, принципів та готовність до постійного самовдосконалення.