Сторінка
2

Методика викладання світової літератури як наука

3. Метод цілеспрямованого спостереження. Допомагає створити умови для ґрунтовного дослідження розвитку педагогічного процесу згідно з означеною вчителем проблемою й гіпотезою. Використовуючи цей метод, учитель має можливість спостерігати за власною педагогічною діяльністю. Цей метод, на відміну від попереднього, не лише констатує науково педагогічні факти, а й виявляє причини їх виникнення та розвитку.

4. Метод педагогічного експерименту. Створювати методику неможливо лише пасивним спостереженням і фіксуванням фактів. Необхідно проводити перевірку старих методичних рекомендацій та створювати нові, розробляти наукові критерії, аналізувати науково-педагогічні та методичні явища. Для цього і застосовується метод педагогічного експерименту. Проводиться у формі експериментальних уроків.

3в’язок методики викладання літератури з іншими науками

Методика викладання літератури належить до наук суспільних, хоч у своєму розвитку вона часто обумовлюється майже всіма дисциплінами, які вивчаються в школі. Так, наприклад, методика викладання літератури в своєму розвиткові постійно стикається навіть з такою шкільною дисципліною, як математика. Зіткнення це відбувається в плані порівняльному: прищеплюючи учням поняття про специфіку художньої літератури, її здатність відтворювати життя в формі конкретних образів, методика викладання літератури вказує як на протилежний літературі спосіб відображення дійсності на ті науки, що оперують абстрактними поняттями, категоріями, в тому числі і на математику. Таким порівняльним прийомом у школі конкретизується особливість різних форм мислення – художнього (конкретного) і абстрактного (логічного, наукового). Ще тісніший зв’язок методики викладання літератури з гуманітарними науками – мовознавством, літературознавством, психологією, історією, фольклористикою, етнографією тощо.

Як наука, методика викладання світової літератури пов’язана з іншими науками, що сприяють осмисленню набутих в інших галузях знань, формуванню необхідних у практичній роботі вчителя умінь, а саме:

суспільні науки – формуванню вмінь мотивувати літературні явища історичним розвитком суспільства, соціальною боротьбою епохи, вести дискусію, аргументувати свою позицію під час диспуту;

літературознавчі науки – аналізувати художній твір, інтерпретувати його, розкривати творчу історію твору, виявляти його місце в історії літератури та ін.;

лінгвістичні науки – вміння визначати роль літератури у розвитку мови й мовлення; володіти різними стилями мови, виявляти стилістичну своєрідність художнього тексту, проводити лінгвістичний аналіз тощо;

педагогіка – проводити учительську діяльність з урахуванням специфіки літературної освіти; вміння формулювати проблемні питання, вирішувати проблемні ситуації та ін.;

психологія – вміння виявляти психологічні особливості учнів на різних вікових етапах, психологію сприйняття читача-учня, особливості роботи вчителя-словесника, репродуктивне і творче мислення, уявлення, естетичні емоції тощо;

логіка – вміння використовувати логіку в мовленнєвій і літературній діяльності, у побудові монологу, веденні діалогу, проведенні уроку і т. д.;

естетика – вміння зіставляти художні твори та інші види мистецтва, здійснювати естетичний розвиток учнів засобами літератури і т. д.;

технічні засоби навчання – вміння використовувати ТЗН, усвідомити роль ТЗН у розвитку художнього сприймання й читацьких інтересів і т. д.

Суспільне значення методики викладання світової літератури пояснюється всезростаючим впливом художньої літератури на людину, виховною функцією світової літератури як навчальної дисципліни в школі.

Саме на предмет зарубіжної літератури в школі покладено завдання гуманітарного виховання молоді, залучення її до багатств світової духовної культури, духовне і моральне зростання особистості, естетичне виховання.

Допомогти вчителю набути спеціальні педагогічні вміння при викладанні зарубіжної літератури в школі спроможна саме методика викладання літератури –самостійна педагогічна наука про виховання, літературну освіту й розвиток особистості учня засобами художнього слова, наука про раціональне використання методів і прийомів, які забезпечують учителю-словеснику найвищу педагогічну результативність у його роботі з учнями.