Сторінка
4
Обрати конкретні стратегії оцінювання. Залежно від мети й обраних показників (критеріїв) оцінювання можна вибрати різноманітні стратегії (методи) оцінки. Єдиних рекомендацій для вибору стратегій не існує. Один викладач може вибрати метод самоконтролю і скласти список показників, інший надасть перевагу завданню написати узагальнений алгоритм з викладом думок до нього. Третій може скористатися одразу трьома методиками оцінювання. Використання кількох стратегій допоможе не лише виставити оцінку, а встановити зворотний зв’язок.
Залежно від цілей і конкретної стратегії оцінювання вибрати шкалу оцінки кожного з обраних показників (критеріїв). Рівень стартових умінь працювати з комп’ютером студентів можна оцінити на підставі категорій «високій», «середній», «низький» тощо. Глибину засвоєння певної навички можна простежити, звернувши увагу на частоту її застосування. Тоді оцінку можна виставити за категоріями «завжди використовує», «використовує часто», «рідко», «не використовує».
Визначити, як можна довести до відома студентів результати оцінювання. Дуже важливо заздалегідь повідомляти студентів про очікувані результати, показники (критерії) оцінювання, мету оцінювання, конкретні стратегії (методи) оцінки, а також шкалу оцінювання. Це допоможе студентам виконувати роботу свідомо, старанно, знаючи, чого від них очікує і потребує викладач. Студенти не повинні вигадувати, чого від них очікують. Викладач може по-різному викласти їм свої вимоги. Можна, наприклад, продемонструвати форми оцінювання й роз’яснити, що означає кожний критерій і кожний рівень оцінки. Можна обмежитись простою розповіддю або розповіддю з обговоренням.
Тестування при навчанні інформатики
У наш час тестування часто використовується для організації поточного та підсумкового оцінювання знань. Існує багато означень поняття «тестування», які найчастіше пропонуються психологами.
При визначенні рівня знань тестування може розглядатись як метод вимірювання, який, на відміну від вже розглянутих методів усного опитування та письмової роботи, задовольняє основним дидактичним критеріям якості. Цей метод дає можливість забезпечити об'єктивність як процесу вимірювання і опрацювання даних, так і їх інтерпретації.
Практика тестового оцінювання знань свідчить, що найважливішим питанням залишається підготовка тестів. Тому слід дотримуватися певних вимог до тестових завдань. Тестове запитання повинно бути важливим за змістом та мати відповідну структуру.
Розрізняють такі типи тестових завдань:
вибір відповіді із набору запропонованих варіантів (єдиного або кількох);
вписування (введення з клавіатури) відповіді (чисте або заповнене текстом поле);
встановлення відповідності;
встановлення правильної послідовності;
вибір фрагмента запропонованої графічної ілюстрації;
інші.
Оскільки тести значно впливають на процес навчання студентів, необхідно розробляти такі тести, які будуть сприяти досягненню завдань навчання. Тестове завдання повинно задовольняти двом основним критеріям: воно повинно бути важливим за змістом та мати відповідну структуру. Необхідно уникати помилок, від яких виграють досвідчені в тестуванні студенти, а також уникати надмірної складності. Це передумови того, що тестові завдання будуть давати валідні результати.
Виділяють два типи технічних помилок тестових завдань. Розглянемо кожний тип окремо.
Помилки, пов'язані з досвідом студентів, який одержується при тестуванні:
1. Граматичні підказки: один чи більше претендентів на правильну відповідь граматично не відповідає умові завдання.
Оскільки автори тестового завдання прагнуть приділити більше уваги правильній відповіді, ніж неправильній, граматична невідповідність частіше зустрічається в останніх.
Логічні підказки: частина варіантів відповідей вичерпує всі можливі варіанти.
Абсолютні терміни: використання у варіантах відповіді таких термінів як «завжди», «ніколи». Як правило, студент виключає відповіді, що містять такі слова через абсолютність твердження. Автор тестового завдання припускається такої помилки у випадках, коли дієслово основного завдання включається не до вступного питання, а до варіантів відповідей.
Занадто детальна правильна відповідь: правильна відповідь більш детальна чи більш конкретна, ніж інші варіанти відповіді.
Повтор слів: слово чи фраза із умови завдання включені в правильну відповідь.
6. Тенденція до конвергенції: правильна відповідь включає в себе найбільшу кількість загальних елементів з інших варіантів відповіді.
Помилки, пов'язані з надмірною складністю:
1. Варіанти відповідей надто детальні, складні чи подвійні: числові дані представлені безсистемно. Коли використовуються числові варіанти відповіді, вони повинні бути розміщені в порядку зростання і бути виражені в єдиному форматі (тобто, у вигляді окремого числа чи діапазону чисел).
Використання у варіантах відповіді невизначених термінів, що характеризують частоту (наприклад, «рідко», «як правило»),
Стилістична неоднорідність варіантів відповіді; нелогічний їх порядок.
Використання фрази «жодного з перерахованого» в якості варіанта відповіді. Ця фраза є проблемою для тестових завдань, де потрібно прийняти рішення, а варіанти відповіді не є абсолютно правильними чи абсолютно неправильними.
Умова завдання занадто складна чи заплутана.
Інколи автори тестових завдань можуть перетворити достатньо легке питання в дещо настільки заплутане, що лише дуже відважний студент наважиться спробувати відповісти на нього.
Рекомендації щодо складання тестових завдань та відповідей на них:
Переконатися, що на тестове завдання можна відповісти, не дивлячись на варіанти відповіді, або що варіанти відповіді на 100 % правильні чи неправильні.
Включити в умову найбільшу частину інформації із тестового завдання; умова завдання повинна бути довшою за варіанти відповіді, які, в свою чергу, повинні бути достатньо короткими.
Уникати надмірної інформації в формулюванні завдання.
Уникати заплутаних складних формулювань тестових завдань. Уникати зайвих слів, намагатися одержувати просте формулювання питання.
5. Складати граматично правильні і логічні варіанти відповіді; розташовувати їх в логічному чи алфавітному порядку; писати правдоподібні дистрактори, що мають приблизно таку саму довжину, що й правильна відповідь.
Уникати категоричних тверджень, типу «завжди», «ніколи» і «все»; а також невизначених формулювань, типу «як правило» чи «часто».
Уникати тестових завдань із запереченнями (із словами «крім» чи «не» в запитанні).
Писати наскільки можливо зрозумілі інструкції для відповідей на запитання. Не слід змінювати формат відповідей (наприклад, від формату «правильно/неправильно» до формату питання про відношення, або від 4-х рівневої до 2-х рівневої шкали). Або слід надавати студентам відповідні інструкції про те, що в наступній секції інструмента оцінювання формат змінюється.
Прості, ясні і короткі запитання завжди мають більшу перевагу, ніж складні. А сама довжина запитання не повинна перевищувати півтора рядки як у тесті так і в опитувальнику. Не слід задавати два запитання в одному і не робити запитання занадто складним. Якщо запитання складається з двох частин, викладач ніколи не буде впевненим, на яку частину респондент дав відповідь.