Сторінка
4
У другому розділі – “Організаційно-педагогічне забезпечення стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності” – розв’язувались такі завдання: вивчався стан прояву фізкультурної активності студентів у навчальній та позааудиторній діяльності; досліджувалися фактори, що впливають на рівень активності студентів до фізкультурної діяльності; визначалися критерії та рівні активності студентів до фізкультурної діяльності.
Під час констатувального експерименту з’ясовувався рівень усвідомлення студентами значення активності у фізкультурній діяльності для професійного й особистісного становлення та визначалася значущість для них позааудиторних форм фізкультурної діяльності. Крім педагогічних спостережень, індивідуальних і групових бесід, для студентів були розроблені окремі анкети. Аналіз відповідей на них дає підстави стверджувати, що у структурі вільного часу студентів все більшої популярності набувають комп’ютерні ігри, перегляд телепередач, інші форми пасивного дозвілля; збільшується інтенсивність навчання, знижуються реальні можливості залучення молоді до фізичної культури та спорту через доступні раніше спортивні секції, гуртки, туризм; у студентів відсутнє чітке розуміння поняття “фізкультурна діяльність”, що свідчить, про їхню недостатню поінформованість стосовно даного питання; визнання студентами значущості фізичної культури в житті особистості не завжди підкріплено реальним позитивним ставленням до відповідного навчального предмету; значна частина студентів (приблизно третина опитаних) відчувають на заняттях певний дискомфорт; незважаючи на позитивні відповіді студентів стосовно важливості фізкультурної діяльності для майбутньої професії, практично жоден з опитуваних не дав розгорнутої відповіді на питання про конкретний вплив занять фізичною культурою вчителя на його професійну діяльність; найбільш значущими для студентів є форми позааудиторної фізкультурної діяльності, які безпосередньо пов’язані зі спортом, забезпечують їм високий статус серед ровесників, сприяють фізичному вдосконаленню, спонукають до прояву творчості, підвищують емоційний фон тощо.
Факторами, що визначають потреби, інтереси й мотиви включення студентів у фізкультурну діяльність, є: стан матеріальної спортивної бази, спрямованість навчального процесу і зміст занять, рівень вимог навчальної програми, особистість викладача, власний стан здоров’я, частота проведення занять, їхня тривалість та емоційне забарвлення тощо.
Програма дослідження передбачала вивчення мотивів занять фізичною культурою і спортом студентів. Враховуючи, що поняття “спорт” і ”фізична культура” мають багато спільного, методологічну базу було розширено за допомогою методик, що використовуються в психології спорту, з певною адаптацією. За основу вивчення мотивів було взято методику “Мотиви занять спортом” А.В. Шаболтаса. Дана методика дає можливість дослідити мотиви включення особистості у фізкультурно-спортивну діяльність.
За результатами дослідження, найбільш значущими для даного контингенту студентів є мотиви емоційного задоволення, фізичного та соціального самоствердження. Найменш сформованими є спортивно-пізнавальні та громадсько-патріотичні мотиви. Різниця між найбільш і найменш значущими групами мотивів є достатньо суттєвою і становить 32%. Не можна не відзначити той факт, що мотив підготовки до професійної діяльності займає в структурі мотивації до занять фізичною культурою і спортом тільки 7 рангове місце. Дослідження, проведене за обраною методикою, дає підстави стверджувати, що в цілому мотивація занять фізичною культурою та спортом у значної кількості опитаних студентів знаходиться на низькому рівні, оскільки студенти не сприймають заняття фізичною культурою та спортом як засіб особистісного розвитку, самовдосконалення й підготовки до майбутньої професійної діяльності.
Виходячи з аналізу теоретичного матеріалу і результатів констатувального експерименту, основним завданням формувального етапу дослідження була розробка такого організаційно-методичного забезпечення дисципліни “Фізичне виховання”, що сприяє усвідомленню студентами різнобічного впливу фізкультурної діяльності на особистісний розвиток та професійне становлення. Із цією метою теоретично розроблені та практично обґрунтовані умови формування активності студентів до фізкультурної діяльності.
Схематично взаємозв’язок і взаємозумовленість компонентів системи заходів: мети, обов’язкових занять та позааудиторних форм діяльності, педагогічних умов стимулювання активності студентів до фізкультурної діяльності та результату – зображено на рис. 1.
Зважаючи на складність процесу формування активності студентів до фізкультурної діяльності, його залежність від багатьох чинників, у дослідженні запропоновані такі педагогічні умови, поєднані сутнісними зв’язками:
1. Впровадження в практику викладання методів і засобів активізації студентів до фізичної культури та спорту.
2. Розширення сфери фізкультурної діяльності студентів за рахунок позааудиторних форм роботи.
3. Забезпечення тісного взаємозв’язку фізичного виховання з професійною орієнтацією особистості майбутнього педагога, де фізкультурна діяльність – один із способів реалізації професійних планів і намірів, життєвого призначення, умова успішного виконання соціальних і професійних функцій.
Перша умова сприяє зацікавленню студентів фізичною культурою та спортом, збудженню фізкультурного інтересу, актуалізації потреби у фізичному самовдосконаленні.
Друга умова спрямована на збудження внутрішніх механізмів активності до фізкультурної діяльності для прояву своїх прагнень, намагань, вияву вольових якостей у позааудиторній роботі.
Третя умова розширює простір для виявлення активності, творчості в майбутній педагогічній діяльності.
Подальша робота була спрямована на послідовне обґрунтування й детальний аналіз кожної із зазначених педагогічних умов. Для реалізації педагогічної умови – “Впровадження в практику викладання методів і засобів активізації студентів до фізичної культури та спорту“ – у роботі з експериментальними групами використовувалися такі стимулювальні впливи: створення ситуації успіху для кожного студента; заохочення і покарання; створення позитивного емоційного фону на занятті; диференційований підхід до розвитку рухових умінь студентів; оцінка; гласність досягнень; використання різноманітних засобів, прийомів і методів організації студентів на академічних заняттях; застосування ігрового та змагального методів на етапі вдосконалення вивчених рухів; виконання фізіологічних дослідів і педагогічних спостережень, пояснення фізіологічної суті та значення вправ, що виконуються.
Для реалізації другої педагогічної умови – “Розширення сфери фізкультурної діяльності студентів за рахунок позааудиторних форм роботи” – проводилася: робота з формування вмінь та навичок самостійно займатися
Наступна педагогічна умова – “Забезпечення тісного взаємозв’язку фізичного виховання з професійною орієнтацією особистості майбутнього спеціаліста, де фізкультурна діяльність – один із способів реалізації професійних планів і намірів, життєвого призначення, умова успішного виконання соціальних і професійних функцій” – реалізовувалась розкриттям перед студентами значення як відповідного предмету в цілому, так і окремих його завдань для майбутньої професійної діяльності. До числа останніх віднесено, як найбільш актуальні, два завдання: розкриття перед студентами значення використання фізичних вправ у формуванні елементів педагогічної майстерності та з метою профілактики професійних захворювань.