Сторінка
7
У 70-ті роки XX ст. методи кваліметрії поширилися й на педагогіку, що зумовило появу нового напряму — педагогічної кваліметрії — самостійної наукової дисципліни, одного з напрямів загальної кваліметрії, який доповнює всі педагогічні науки контролем, діагностикою і корекцією результатів.
Якщо предметом педагогічної кваліметрії є загальні проблеми вимірювань, то методика вимірювань, конструювання тестів і анкет, організації й проведення експертизи становлять предмет педагогічної експертизи.
Педагогічна експертиза як частина педагогічної кваліметрії спирається на засоби і методи вимірювання якостей, які застосовують під час експертизи навчальної і методичної літератури, структурування і планування навчального матеріалу, професіоналізму, майстерності педагогів тощо.
У системі педагогічної діяльності використовують два типи експертизи: групову та індивідуальну.
З огляду на ознаки виокремлюють такі види педагогічної експертизи:
— за формою контакту: очна (безпосередньо з об'єктом); заочна (через анкетування, тестування тощо);
— за формою подання: відкрита; закрита; напіввідкрита;
— за способом отримання інформації: пряма; побічна;
— за суб'єктом експертизи: внутрішня; зовнішня;
— за цільовим спрямуванням: констатуюча; прогнозуюча; формуюча (розвивальна).
Для багатокритеріальної педагогічної характеристики інноваційної діяльності вчителя використовують кількісні та якісні параметри різних ознак інновацій (табл. 2).
Таблиця 2-Параметри педагогічного аналізу інноваційної діяльності вчителя
|
Ознака |
Параметри |
|
1. Рівень новизни |
Глибокий рівень — інновація не має прикладних і теоретичних аналогів Середній рівень — інновація доповнює, удосконалює чи поліпшує усталені елементи освітньої системи або педагогічної практики Поверховий рівень — пропозиція не містить нового або орієнтована на застосування готових розробок в іншій сфері (група, освітній заклад, район, місто тощо) |
|
2.Масштаб застосування |
Міжнародний Державний Регіональний Місцевий (дошкільний заклад, школа, група, клас, окремі вихованці тощо) |
|
3.Об'єкти інновації |
Зміст навчання Методика навчання Методика виховання Управління освітою |
|
4. Прогноз існування інновації |
До двох років Від двох до п'яти років Понад п'ять років |
|
5. Наукове обґрунтування інновації |
Наявність теоретичного обґрунтування Наявність емпіричного матеріалу Недостатнє наукове обґрунтування |
|
6. Готовність педагога до впровадження інновацій |
Висока Середня Низька |
|
7. Інформаційно-методична забезпеченість інновації |
Наявність методичного забезпечення Слабка забезпеченість (незабезпеченість) методичними матеріалами |
Такі ознаки інновації можна використовувати як для самооцінки, так і для оцінювання педагогічної діяльності спеціально створеними експертними групами.
Перспективи інноваційної діяльності залежать не лише від інноваційного потенціалу нововведення, а й від інноваційного потенціалу педагогічного колективу. Оцінювання рівня інноваційного потенціалу педагогічного колективу здійснюють за певними критеріями.
1. Сприйнятливість до нового. Цей критерій охоплює здатність передбачати розвиток і результати роботи, потребу в постійному професійному зростанні. Сприйнятливий до нового педагог постійно стежить за передовим досвідом у своїй сфері діяльності, намагається впровадити його з урахуванням освітніх потреб населення, суспільства. Він системно і наполегливо займається самоосвітою, розвиває власні ідеї у процесі педагогічної діяльності. Бачачи перспективи творчого розвитку, такий педагог прогнозує й аналізує свою діяльність, ефективно взаємодіє з батьками вихованців, колегами, науковими установами тощо.
Сприйнятливість педагогів до нового оцінюють, послуговуючись спеціальною шкалою оцінок, яка передбачає:
5 — сприйнятливість сильно виражена;
4 — сприйнятливість виражена;
3 — виявляється, але не завжди;
2 — слабо виявляється;
1 — не виявляється.
Обстановку в навчально-виховному закладі визначають, використовуючи коефіцієнт інновацій за формулою:
KI=
(1)
де Кфакт — фактично одержана кількість балів;
Кmax — максимально можлива кількість балів;
КІ — коефіцієнт інновацій.
Сприйнятливість до нового поряд із іншими чинниками забезпечує гармонійне здійснення інноваційної діяльності, саморозкриття особистості педагога.
2. Підготовленість до освоєння нововведень. Ідеться про інформованість педагогів про інновації, наявність потреби у зміні та оновленні педагогічного процесу; вмотивованість їх на розроблення та освоєння нововведень; наявність системи знань і вмінь для успішної реалізації професійної діяльності, наявність знань і вмінь для дослідницької діяльності.
Оцінюють її за допомогою методів спостереження, анкетування, бесід, творчих завдань, створення спеціальних ситуацій, у яких може розкритися особистість педагога.
3. Ступінь новаторства педагогів і колективу навчального закладу.
У результаті оцінювання ступеня новаторства кожен педагог може бути проатестований як педагог-«новатор», педагог-«передовик», педагог-«помірний», педагог-«передостанній», педагог-«останній». Безперечно, така класифікація значною мірою умовна, оскільки у структурі особистісних якостей, стилі діяльності педагога наявні елементи інших класифікаційних груп. У цьому разі йдеться про виражену домінанту якостей.
Педагоги-«новатори». До цієї групи належать педагоги з яскраво вираженим новаторським духом, які завжди першими охоче сприймають нове як позитивне. Вони вміють розв'язувати нестандартні завдання, часто самі створюють і розробляють педагогічні інновації.
Педагоги-«передовики». Вони першими здійснюють практичну, експериментальну перевірку інновації у своєму закладі, підхоплюють інновації, впроваджені в інших навчально-виховних закладах.
«Помірні» педагоги («золота середина» ).До інновацій вони ставляться стримано, не поспішають їх впроваджувати, водночас намагаються не бути у цій справі серед останніх. Як правило, такі педагоги розпочинають інноваційну діяльність після того, як нове сприймуть колеги.
Педагоги-«передостанні». Цю групу утворюють педагоги, які передостанніми наважуються на інноваційну діяльність. Нове вони сприймають, переконавшись в утвердженні щодо нього загальної позитивної думки.