Сторінка
2

Каліграфія в школі

Руки учня під час письма мають лежати так, щоб лікті трохи виступали за край парти, а обидва передпліччя перебували під кутом 45° щодо столика парти. Під час письма мізинець і безіменний (підмізинний пальці мають згинатись, а кисть руки рухатись в напрямі рядка, а в міру його заповнення повільно і плавно має посуватись І передпліччя). Правою рукою учень пише, а лівою притримує зошит, щоб він не совався. Кисть правої руки під час писання має бути на рівні середини грудей. Щоб надати стійкості корпусу під час письма, ноги, зігнуті в колінах під прямим кутом, слід поставити всією ступнею на підлогу або підніжку. Не слід виставляти ноги далеко вперед чи підгинати під себе, класти ногу на ногу або відсувати вбік, бо при втраті стійкості учень неминуче буде "лягати" грудьми на парту. Ступні ніг не обов'язково стуляти одна до одної; ліву можна трохи висунути вперед.

Уміння тримати ручку

Ручку під час письма треба тримати трьома пальцями: великим, вказівним І середнім. ЦІ три пальці перебувають у злегка зігнутому І спокійному стані. Не слід дуже стискувати руку, бо рука швидко втомиться. Вказівний палець має лежати на ручці зверху, середній підтримувати П з правого боку, а великий - з лівого. Ручку слід тримати не ближче як за 15-20 мм від кінця кульки чи пера (на палець), щоб було видно процес писання. Підмізинний І мізинний пальці трохи підігнуті до долоні. Вони є опорою кисті руки під час писання і мають злегка торкатися паперу та ковзати по ньому.

Верхній кінець ручки на початку рядка має бути повернутий в бік правого плеча, а в процесі заповнення рядка відхилятися вліво. Якщо рядок дописується, то верхній кінець ручки розташований проти центра грудей.

Щоб перевірити, чи правильно учень тримає ручку під час письма, треба підняти вказівний палець. Ручка утримується з боків великим І середнім пальцями, не випадає з рук, а залишається в тому самому положенні. Тільки за такої умови можна досягти бажаних результатів: учень правильно триматиме ручку не лише в початкових класах, а й наступних класах, у багатьох і них ця звичка залишається на все життя.

Для того щоб допомогти учням виробити звичку правильно, каліграфічне писати, вчитель мусить знати найпоширеніші порушення правил тримання ручки:

- зближення кінців пальців та надмірне напруження їх;

- тримання ручки за П кінець; це не дає змоги плавно рухати рукою і с причиною некрасивого письма;

- тримання ручки надмірно витягнутими пальцями - це також є причиною нечіткого почерку.

Від надмірного стискування ручки в руці пальці швидко стомлюються, тому темп і якість письма значно погіршуються. Отже, щоб запобігти перевтомі кисті і пальців руки, слід систематично стежити за правильністю тримання ручки, вчасно робити учням зауваження, регулярно проводити фізкультхвилинки, демонструвати перед класом правильне положення руки і ручки. Учитель, навчаючи письма, мусить не тільки контролювати, як учні сидять за партою, а й стежити за координацією рухів пальців правої руки, кисті та передпліччя. Практика показує, що учні, які правильно тримають ручку, не "лягають" корпусом на парту, не тримають в напруженні передпліччя, пишуть плавно, швидко і красиво.

Не можна перевантажувати дітей письмом, бо рука, що лежить на мізинці, швидко стомлюється. Так, першокласники можуть писати не більше 10 хв. на уроці в І чверті І до 15 хв. в наступних; у 2 класі - до 20 хвилин. У 3 класі можна писати протягом 25-30 хв. за урок, в 4-до 35 хвилин, але для перепочинку слід проводити вправи для рук, очей, тулуба, фізкультхвилинки, а кожні 3-5 хв. у 1-2 класах, 5-7 хв. в 3-4 класах змінювати види роботи, тобто чергувати письмо з усними завданнями.

Орієнтовні норми письма можна порівняти з обсягом тексту для контрольного списування. Перошкласник на кінець навчального року пише до 20 слів за урок, учень другого класу 25-35 слів, третьокласник - 35-60 (початок і кінець навчального року), учень у четвертому класі має писати 60-80 слів.

Положення зошита

Якість письма залежить також від положення зошита. Його слід класти на парту або стіл навскіс ( з нахилом вліво) так, щоб нижній лівий кут був проти середини грудей, а верхній правий був трохи відхилений праворуч від середини грудей. Від того, як лежатиме на парті зошит під час письма, деякою мірою залежить І правильна посадка учня за партою. Практикою встановлено, що як би вчитель не намагався на уроках стежити за положенням зошитів, деякі учні в процесі письма тримають їх неправильно, наприклад, кладуть перед собою майже прямо, внаслідок чого письмо стає прямим (вертикальним). З метою полегшення контролю за правильним положенням зошитів рекомендується накреслити на столику кожної парти, відступивши відстань на ширину зошита від правого нижнього краю, тоненьку похилу (під кутом 45 ) лінію світлою олійною фарбою. Пишучи на лівій сторінці, учень кладе зошит так, щоб лівий край його збігався з цією лінією, а при письмі на правій сторінці зошит кладеться до цієї ж лІнії зшитим корінцем. Отже, виконуючи умови, необхідні для навчання каліграфічного письма дітей, учитель виробляє у них не тільки правильний почерк, а й стежить за їх осанкою.

Основні прийоми каліграфічного письма

Графічні прийоми письма. В основі оволодіння письмом лежать рухові навички. Процес вироблення навички письма молодшого школяра передбачає формування як технічних, так і графічних навичок. Правильно сформовані графічні навички зумовлюють уміння дитини писати чітко, розбірливо, красиво, швидко; неправильно сформовані графічні навички — нерозбірливий почерк, повільне, неохайне письмо. Водночас корекція неправильної графічної навички є не тільки важкою, а іноді неможливою справою. Графічні навички формуються не ізольовано, а спільно з читанням, орфографією, розвитком мовлення, тому так важливо акцентувати увагу вчителя на формуванні в учнів таких навичок читання і письма:

у навчанні читати

— позначення звуків буквами;

— читання підписів під малюнками;

— читання матеріалів, що мають комунікативне навантаження;

— читання складами та цілими словами;

— уміння з допомогою учителя знайти у тексті речення зазначеного змісту, слова тієї чи іншої діючої особи;

— формувати навички миттєвого впізнавання найбільш уживаних у букварі слів, що складаються з 2—4 літер (ти, хто, вона);

— правильне інтонування речень, практичне засвоєння розділових звуків;

у навчанні писати

— зіставляти графічну форму друкованих і рукописних букв;

— поєднувати букви у процесі написання слів за допомогою верхнього, нижнього і середнього з'єднань;

— позначати звуки, сприйняті на слух;

— списувати рукописні та друковані літери, слова, речення;

— писати під диктовку букви, склади, слова, вимова і написання яких збігаються. Процес формування навички письма можна поділити на чотири стадії. Дошкільний вік вважається "специфічною" орієнтовною стадією, під час якої дитина ознайомлюється з графічними рухами й формами, набуває графічного досвіду. Від правильної організації цього досвіду великою мірою залежить успіх перших письмових вправ у школі. У практиці роботи спостерігаються факти раннього прояву графічної діяльності в дітей. Справді, діти рано тягнуться до олівця й паперу. У дошкільних закладах систематично проводяться заняття з образотворчої діяльності, на яких діти засвоюють графічні навички малювання. Проте графічні навички, потрібні для малювання, і навички письма - не одне й те ж саме. Графічні прийоми письма часом протилежні прийомам малювання. Можна виділити три групи навичок письма: технічні - вміння правильно користуватися письмовим приладдям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил тощо, графічні - вміння зображати окремі букви та слова (правильний нахил, розмір, розташування літер на лінійці тощо); орфографічні вміння правильно визначати звуковий і буквений склад спів. Зіставимо деякі навички письма й малювання.