Сторінка
5

Правові сім’ї сучасного світу

В цілому, загальна філософія романо-германської системи характеризується обмеженням індивідуалізму, пошуком методів узагальненого вирішення та регламентування правових ситуацій. Закон розглядається, як найбільш ефективний регулятор існуючих суспільно-правових відносин і як механізм формування бажаних відносин.

3. Система англо-саксонського права.

Система загального права, або англосаксонська правова система – друга велика система права, яка об'єднує законодавство, яке базується або випливає з права, розробленого в Англії королівськими судовими інстанціями з часів норманського завоювання (1066 р.). Ця система безпосередньо охоплює майже всі англомовні країни, а також, хоч і опосередковано, всі держави Британської Співдружності. До сьогоднішнього дня багато країн розглядає англійське право, як модель, від якої якщо і можна відійти, то, у всякому випадку, на ній необхідно базуватися.

Своєрідний процес розвитку і формування англійського права обумовив суттєву відмінність системи загального права і романо-германської системи. Це, перш за все, відмова від римського права. Далі, це особлива концепція права, яка розглядає юридичну норму не стільки, як загальне абстрактне правило поведінки, скільки, як засіб вирішення спору. Звідси – розвиток права з переважною роллю судової практики і неписаної норми, права, зосередженого, радше, на процедурі розгляду справи, судовому процесі, судовій процедурі подання доказів, ніж на логічному пошуку шляхів вирішення спору. Таким чином, система загального права включає ті комплекси, де головним юридичним джерелом є судова практика, яка спирається на юридичні прецеденти, тобто на раніше винесені судові рішення. На відміну від континентальної системи, система загального права має, переважно, процедурний і прагматичний, ніж законодавчо-систематичний, характер. В цій системі міститься велика кількість понять, зовсім відмінних або навіть невідомих романо-германській системі права.

4. Інші правові системи.

Ідеологічно-релігійній правовій системі притаманні такі ознаки:

Пануючим джерелом права проголошуються канонічні тексти (у мусульманському праві – Коран, Сунна, в індуському – збірники Вед, у єврейському – Тора, Талмуд).

Функціонування цих джерел опосередковується тлумаченням відповідних фрагментів священнослужителями, теологами, мудрецями, авторитетними знавцями цієї релігії.

Наявність декількох напрямків, відгалужень у рамках кожної юридично-релігійної системи (наприклад, в ісламському праві існує сім шкіл).

Інтегрованість нормативних та ненормативних (індивідуальних) юридичних приписів, що формуються мудрецями та релігійними суддями, звідси – казуїстичність цих правових систем.

Не відокремленість юридичних нормативів від моральних, побутових, внутрішньо сімейних та інших.

Традиційно-общинна система:

Домінуючою формою права є правовий звичай, тобто традиційно-племінне, традиційно-общинне «законодавство», так чи інакше санкціоноване державою;

Юридичні норми у цій системі регулюють відносини не стільки між індивідами, скільки між групами (сім’ями, родами), зокрема, передбачають можливість колективної відповідальності;

Питома вага цього права у різних країнах Африки, де воно ще й сьогодні зустрічається, неоднакова, оскільки функціонують і «взірці» колоніального права метрополій, і сучасні юридичні акти новоутворених самостійних держав.

Соціалістичні правові системи або системи колективістського права. Вони виникають і функціонують у тоталітарних та авторитарних суспільствах. В цілому, система колективістського права, не дивлячись на те, що вона сприйняла деякі риси романо-германської системи, зокрема більш-менш однакову термінологію, аналогічну структуру правової норми, яка розглядається, як абстрактне правило поведінки, це є зовсім окрема, в ряді випадків протилежна континентальній, система права. Колективістська система є нормативним виразом абсолютно чужої ліберальному духові суспільної філософії. Головним завданням права в даній правовій системі є не встановлення суспільного порядку шляхом визначення принципів вирішення спорів, не досягнення справедливості у стосунках між індивідами або у встановленні соціальної рівноваги, а розуміння права, як інструменту економічної організації суспільства і виховання громадян. Тоді, коли у вільних країнах у дотриманні права зацікавлені, перш за все, індивіди і потім держава, колективістські правові системи є прикладом зворотного – в дотриманні права держава зацікавлена більше, ніж приватні особи. В цій системі порушення юридичних норм розглядаються не як прояви індивідуалізму або акти негромадянської поведінки, а як дії, спрямовані проти суспільного ідеалу, – будівництва комунізму, нового порядку тощо. Таким чином, колективістський юридичний порядок має характер незрівнянно більше політизований, централізований і примусовий, ніж юридичний порядок вільного суспільства.

Таким чином, застосування викладачами активних методів у навчальному процесі вищого навчального закладу сприятиме подоланню стереотипів, виробленню нових підходів до професійної ситуації, розвитку творчого мислення студентів. Запровадження активних методів у навчальний процес надасть можливості посилити мотивацію навчальної діяльності, сприяти розвитку творчих здібностей студентів, сформувати вміння обґрунтовувати й висловлювати власну точку зору.

За допомогою курсової роботи я зміг закріпити всі здобуті мною знання про методику викладання права на практиці, а саме: складання плану-конспекту уроку, плану-конспекту лекції, розробки дидактичних завдань для вивчення нового матеріалу, розробляти мотивацію, що є досить важливим під час вивчення нового матеріалу і також розробляти активні методи навчання, особливо міні-кейси.

Таким чином, за допомогою даних розробок було широко та глибоко досліджено тему «Правові сім’ї сучасного світу», розглянуто різні проблемні питання з даної теми багатьма методами.

Також було розкрито особливості освітньо-вікової групи студентів. І можна сказати, що у цей період молода людина здійснює вибір професії, оволодіває нею і починає випробувати себе в інших сферах життя, самостійно планує свою діяльність і поведінку, активно відстоює самостійність суджень і дій. У цьому віці формуються світогляд, етичні та естетичні погляди на основі синтезу наявних знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій.

Враховуючи ці особливості студентського віку, і було розроблено вивчення даної теми, забезпечуючи правильну мотивацію до навчальної діяльності.