Сторінка
2

Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського: вчора, сьогодні, завжди

У різні періоди факультетом керували декани К. Майбурова, О. Снєгірьова, М. Сильванський, В. Сєчкін, В. Тимофєєв, Н. Протопопова, Ж. Хурсіна. З 1995 року деканом є професор І. Павлова.

Кафедра спеціального фортепіано у Київській консерваторії була організована однією із перших. Уже тоді вона мала найчисленний штат викладачів і студентів. Діяльність педагогів-піаністів Києва була спрямована на розвиток української культури як органічної складової частини світового музичного процесу.

Вагомий внесок у становлення київської фортепіанної школи зробив Г. Беклемішев, вихованець московської консерваторії (класи В. Сафонова та Ф. Бузоні), концертуючий піаніст-віртуоз, людина великої музичної та загальної культури. Він здійснив грандіозний за масштабом цикл "музично-історичних демонстрацій", виконавши близько 2000 творів композиторів усіх часів та народів. Він був палким пропагандистом творчості українських композиторів: М. Лисенка, Я. Степового, В. Косенка, Л. Ревуцького, Б. Лятошинського, та інших. Гідно продовжили мистецьки пошуки Г. Беклемішева його випускники - майбутні професори Київської консерваторії М. Гозенпуд, Г. Курковський, А. Луфер, Є. Сливак.

Особливу роль в історії відіграли Ф. Блюменфельд та Г. Нейгауз, вплив яких на музичну культуру Києва був величезним. Багатогранна діяльність Ф. Блюменфельда як диригента, ансамбліста, виконавця власних творів, а також педагога, реорганізатора системи музичної освіти, директора Музично-драматичного інституту ім. М.В. Лисенка та Київської консерваторії склала одну з яскравих сторінок літопису Національної музичної академії України. У класі Блюменфельда завершили свою професійну освіту А. Янкелевич, В. Стешенко-Куфтіна, І. Тамаров, Я. Фастовський та інші відомі педагоги. Ф. Блюменфельд був ініціатором запрошення на работу до Київської консерваторії молодого Г. Нейгауза, що стало видатною подією для музичного Києва. В атмосфері київського музично-громадського життя репертуар Нейгауза-виконавця значно розширився, його концертна діяльність набула просвітницького характеру. Перші справжні успіхи у викладацькій роботі Нейгауза міцно пов′язані з Києвом. Згодом вони увінчалися появою численної плеяди вихованців нейгаузовської школи, серед яких - провідні київські педагоги-піаністи В. Топілін, О. Холодна, а. Лисенко.

Педагогічна праця корифеїв українських піаністичних шкіл склала міцний фундамент подальшого розвитку українського фортепіанного мистецтва, їх випускники збагатіли сучасний піанізм новими досягненнями.

Від дня заснування Київської консерваторії до 1960-х років на фортепіанному факультеті працював славнозвісний учень В. Пухальського К. Михайлов, який, поряд з активною громадсько-адміністративною роботою (секретар художньої ради, директор Київської консерваторії, заступник директора, завідувач фортепіанної кафедри), щедро віддавав свої знання і натхнення справі виховання талановитих музикантів. Серед учнів К. Михайлова - досвідчені та визнані педагоги Є. Фрейкін, Л. Вайнтрауб, З. Ліхтман, Г. Паторжинська, Ж. Колодуб, І. Рябов, та інші.

А. Луфер (1905-1948) - лауреат Першого Всеукраїнського та другого Міжнародного конкурсу ім. Ф. Шопена, директор Київської консерваторії протягом 14-ти років, - збагачуючи традиції свого вчителя, стверджував нову українську фортепіанну педагогіку.

Протягом кількох десятиріч виконавська і педагогічна діяльність Є. Сливака (1899-1969) помітно впливала на розвиток музичної культури Києва. Глибока обізнаність у різноманітнішому репертуарі, природна інтелігентність, детальне вивчення авторського тексту відрізняли педагогічний стиль Сливака, мудрого наставника таких піаністів, як Р. Тамаркіна, А. Рощина, О. Холодна, Д. Юделевич, В. Єрмаков, та інші.

А. Янкелевич (1897-1982) учив проникати в художню сутність твору й глибоко відтворювати його зміст, завжди зважаючи на кінцеву мету виконавства - сильний та яскравий вплив на слухачів. Продовжили справу професора його учні: О. Островська, Т. Шаняева, Н. Вітте, А. Рощина, Н. Герасимова-Персидська, Н. Маркевич, О. Веріковська та інші.

Присутність на факультеті видатних музикантів, представників різних шкіл і напрямків, виявилася дуже продуктивною.

Велике значення мала діяльність професора Ленінградської консерваторії В. Нільсена, який упродовж восьми років (1955-1963) працював у Києві. Серед його вихованців - талановиті піаністи Л. Цвірко, В. Сагайдачний, С. Скринченко, М. Степпаненко, Н. Протопопова, Є. Вознесенська.

У 1965 році в Київській консерваторії було утворено дві фортепіанні кафедри, які функціонують і сьогодні. Єдність факультету при цьому зберігається. Спільні засідання з методичних та творчих питань, концерти і фестивалі, плідний та нерозривний зв′язок з Київською середньою спеціальною музичною школою ім. М. Лисенка й Київським державним вищим музичним училищем ім. Р.М. Глієра, міжнародні контакти з піаністами багатьох країн світу складають основу професійної діяльності обох кафедр.

Кафедру спеціального фортепіано № 1 в різні роки очолювали авторитетні піаністи: О. Александров, Л. Вайнтрауб, О. Снегірьов.

О. Александров, випускник Одеської консерваторії по класу професора М. Рибіцької, за рекомендацією К. Михайлова завідував кафедрою з 1961 року. Забувши грунтовну музичну освіту як піаніст, теоретик, диригент-симфоніст, О. Александров спрямував свої зусилля на підвищення професійного рівня піаністів Києва та всієї України.

З 1996 року Кафедру спеціального фортепіано №1 очолює професор М. Степаненко, народний артист України, заслужений діяч мистецтв Росії, кандидат мистецтвознавства, голова правління Національної спілки композиторів України, відомий громадський діяч. На кафедрі працюють викладачі-піаністи, які мають великий досвід виконавської та педагогічної діяльності: професор І. Павлова (декан факультету до 2005 року), народна артистка України Л. Марцевич, А. Задерацька, заслужена артистка України А. Кащенко, доценти Н. Лисенко, заслужені артисти України Н. Толпиго-Русіна, О. Лисоконь, заслужений працівник культури України Н. Гріднєва, Л. Пруднікова, А. Фандеева. Успішно розпочинають педагогічну роботу вихованці кафедри, лауреаті міжнародних конкурсів О. Безбородько, Є. Харченко, С. Зеленський, О. Скоробагатова, О. Савайтан.

В активізації концертного життя та науково-методичної діяльності педагогів-піаністів Києвської консерваторії чималу роль відіграла робота колективу кафедри спеціального фортепіано №2. З 1967 по 1979 рік кафедру очолювала народна артистка Росії, професор Т. Кравченко, учениця Л. Оборіна (Москва). Її невичерпна енергія, цілеспрямованість, неабиякі організаторські здібності зробили можливим постійне проведення циклів тематичних концертів та фестивалів, які мали величезний резонанс у професійних колах України. Масштабність драматургічного задуму, пластичність піанізму, виняткова звукова майстерність, притаманні високій манері Т. Кравченко, віддзеркалилися у подальшій творчій діяльності її київських учнів, які працюють в багатьох філармоніях, вузах країни та зарубіжжя.