Сторінка
5

Методика використання принципів екологічного виховання В.О. Сухомлинського у практиці сучасної початкової школи

У цьому зв’язку новою гуманістичною цінністю для сучасної школи є екологічний світогляд, ядро якого – імператив виживання та глибока відповідальність кожного за нормальне життя людства на обмеженому життєвому просторі.

Розробляючи шляхи реалізації і впровадження екологічного виховання, корисно ще і ще раз перечитати В.О. Сухомлинського, побачити евристичну сутність його, начебто простих і загальнозрозумілих, висновків щодо незамінної ролі спілкування учнів з природою, створення навколо кожної дитини різноманітного виховного і розвивального середовища.

Переконливо, а найчастіше образним словом Сухомлинський доводив взаємозв’язок духовного і матеріального життя людини з природою. “Природа – колиска дитячої думки і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення”. “Ми вважали дуже важливим екологічним виховним завданням те, щоб наші вихованці, бачачи і розуміючи свою єдність з природою, переживали турботу і тривогу про збереження і примноження природних багатств…” . “Думка про те, що ми, діти природи, повинні бути дбайливими і вдячними, особливо виразна і хвилююча тоді, коли діти бачать плоди землі, замислюються, як треба оберігати джерело з якого ми п’ємо”.

В. Сухомлинський був великим патріотом рідної землі, чорноробом рідної землі, чорноробом на многотрудній освітянській ниві, запроваджував найцінніший гуманізм у своїй педагогічній діяльності.

Отже, гуманізм є головним у екологічному вихованні школярів. Доброта і чуйне ставлення до природи окупиться з часом, бо ліси, зелені насадження називають легенями нашої планети. А коли хворі легені, то хвора планета, хворіють люди. Це В. Сухомлинський дуже добре зрозумів і тому, так багато уваги приділяв екологічному вихованню своїх вихованців проводячи цікаві уроки під блакитним небом.

Аналіз використання ідей В.О. Сухомлинського педагогами сучасної школи

Гострота сучасної екологічної ситуації в Україні і в усьому світі, зокрема, породжує безліч проблем. Одна з них – екологічне виховання молодшого покоління, здатного гармонійно співіснувати з природою, раціонально використовувати та відтворювати її багатства, психологічно готового оберігати природу.

Стан життя на планеті Земля у всіх його виявах – природному, соціально-екологічному, духовному – викликає глибоку тривогу і занепокоєність за нашу екологію. Людство все частіше переживає кризи, катастрофи, катаклізми, в тому числі екологічні. Джерелом нестабільності планетарної екосистеми виступає поглиблення конфлікту між Природою і Суспільством, Природою і Людиною.

Усвідомлюючи єдність Природи і Людства, емоційно людина ставиться до природи відчужено, а діяльність її споживацька. Природні цінності – не невичерпні і не безмежні, зневажливе ставлення до них призводить до поступової втрати природних цінностей. Активний пошук шляхів виживання і стабільного розвитку цивілізації показав, що вирішальне значення має екологічне виховання молодших школярів.

В. Сухомлинський був глибоко переконаний, що ідеї екологічного виховання будуть продовжуватись і будуть реалізовуватись в подальшому екологічному вихованні підростаючого покоління.

Сутність ідей екологічного виховання В.О.Сухомлинський вбачав в систематичному, терплячому, постійно тривалому впливі на розум дитини з метою, щоб та усвідомила і відчула “себе як невід’ємну частину природи, здивувалася, навіть була вражена думкою, що людина до того часу сильна й могутня, поки вона вірний син матері-природи, що вміє берегти почуття вдячності за те, що вона живе; поки вона діяльна клітина організму, що називається природа”. З цього повинні починатися екологічна освіта і екологічне виховання підростаючого покоління.

Екологічні ідеї, поряд з ними, і традиції екологічного виховання, започатковані видатним педагогом, продовжують жити в сучасній школі і повноцінно використовуються вчителями початкових класів. Та інакше і бути не може. Адже в школах працюють вчителі, які непохитно дотримуються і впроваджують у свою педагогічну практику принципи екологічного виховання.

В. Сухомлинський завжди підкреслював, що кожна школа повинна мати своє обличчя, свої екологічні звичаї і традиції, які більшою мірою сприяють поглибленому екологічному вихованню. Вчителі початкових класів багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радості, як і радив В.Сухомлинський. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям початкових класів дійсно цікаво, радісно і весело вчитися, і це тому, що класоводи, за пропозицією Сухомлинського, обирають найкращий шлях до сердець малюків: через казку, цікаві ігри, музику, дитячу творчість.

Найважливішим джерелом розвитку своїх вихованців учителі вважають природу, тому що “…серед природи, - писав Василь Олександрович, - багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найточнішими відтінками”.

У екологічній виховній системі В. Сухомлинського, яка базується на ідеї “гармонії природних впливів”. Це – Природа, Праця, Співпереживання, Творчість, Слово, Краса. З кожної “точки кристалізації” виходять умовні промені, які можна назвати напрямками формування особистості школяра екологічної свідомості. Вони розкривають зміст, форми, методи і принципи екологічного впливу, який сприяє екологічній свідомості і поведінки молодших школярів. Промені не ізольовані, вони органічно поєднуються, проникаючи один в одного. Звернемося до суттєвої характеристики ідей екологічного виховання В. Сухомлинського проникнемо через призму одного з компонентів системи “гармонії екологічних впливів – Природу”.

У творах видатного педагога природа визначається як провідний фактор екологічного виховання. Він писав: що “багаторічний досвід навчально-виховної роботи переконує, що природа не тільки об’єкт пізнання, не тільки сфера активної діяльності наших вихованців, а й частина їх буття, взаємовідносин, всього ладу їх життя. Природа – величезної ваги виховний екологічний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного виховного процесу”.

Природа як світ, у якому дитина народжується пізнає навколишню дійсність і саму себе, полегшує екологічну виховну роботу і водночас вдосконалює її, бо робить її багатшою, багатограннішою. “Постійне спілкування з природою і взаємодія з нею стають істиною стороною виховного процесу”.

Ще зовсім недавно люди пишалися своїми перемогами над природою, а запаси природних багатств вважалися невичерпними. Але з часом з’ясувалося, що Земля не є вже такою багатою і тому її потрібно берегти і охороняти. А щоб берегти і охороняти природу, то потрібно ще з дитячих років виховувати у дітей любов до природи, потребу охороняти її. Часто у засобах масової інформації можна почути, що у світі велика кризова екологічна ситуація. І дійсно, кризова ситуація буде до тих пір, коли наше суспільство не поставить екологічне виховання на належний рівень на усіх рівнях, починаючи з початкової освіти, а вчителі почнуть працювати, наслідуючи В.О. Сухомлинського.

Основною з передових ідей творення системи особистісних цінностей В.О.Сухомлинський включає любов. Це – любов до природи, взаємоповага, моральне багатство, турбота і охорона у природі. І тому В.О.Сухомлинський підносить у своїх працях ідею виховання людини, як необхідність вирішення соціальних та особистісних проблем.